Тема 8. Південна європа
_________________________________________________________________________
Основні питання:
1. Загальний огляд.
2. Піренейський півострів.
3. Апеннінський півострів.
4. Балканський півострів.
Рекомендована література:
1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями океанов). Часть первая. Евразия, Северная Америка. – М.: “Просвещение”. 1986.
2. Грацианский А.Н. Природа Средиземноморья. – М.: Мысль, 1971.
3. Ерамов Р.А. Физическая география Зарубежной Европы. – М., 1973.
4. Половина І.П. Фізична географія Європи. – Київ: “АртЕк”, 1998.
5. Физическая география материков и океанов / Под общ. ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш.шк., 1988.
1. Загальний огляд
Південна Європа або Середземномор’я – це субконтинент, який включає землі, що прилягають до Середземного моря на північному заході Африки, заході Азії та півдні Європи, а також острова Середземного моря. До складу Європейського Середземномор’я входять Піренейський, Апеннінський і Балканський півострови, а також більшість островів Середземного моря (Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Мальта, Кріт, Родос, Кіпр та ін. На півночі ця країна межує з Герцинською і Альпійською Європою. На її території розташовані Португалія, Іспанія, крайня південна частина Франції, Італія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, більша частина Югославії, Албанія, Греція, Македонія, південна частина Болгарії, а також європейська частина Турції.
Природна єдність Середземномор’я визначається насамперед його кліматичними особливостями – субтропічним кліматом з сухим жарким літом і вологою теплою зимою. Ніде більше на Землі цей тип клімату не отримав настільки широкого поширення і настільки яскравого вираження, як на берегах Середземного моря, тому він і отримав назву середземноморського. Внаслідок єдиного для всієї країни типа клімату, на всій її території поширені особливий тип вічнозеленої твердолистої лісо-чагарникової рослинності з яскравими рисами пристосування до літньої сухості і особливий генетичний тип коричневих грунтів.
Крім того, Середземномор’я майже повністю розташоване в межах Альпійського складчастого поясу. Це найбільш сейсмічний район Європи з сильними землетрусами і сучасним вулканізмом. Для його рельєфу характерно переважання середньовисоких гірських хребтів, складених вапняками та іншими карбонатними породами з широким розвитком різноманітних форм карстового рельєфу. Низовинні рівнини в межах країни займають незначну площу.
Величезне значення для формування єдиних для всієї країни природних умов має Середземне море. Сильне прогрівання поверхневого шару води в його напівзамкненому басейні обумовлює високу температуру вод на протязі всього року. Величезні маси теплих вод біля південних берегів Європи створюють специфічні зимові умови, які в значній мірі відрізняються від умов західного і тим більше північного узбережжя Європи.
На берегах Середземного моря склалися найдавніші світові цивілізації – Критська, Мікенська, Грецька, Римська. Тому Європейське Середземномор’я є районом найдавнішого в Європі господарського освоєння. В умовах вельми сприятливих для землеробства температур повітря деякі зернові та інші культури дають по два врожаї на рік. Європейське Середземномор’я – найбільший у світі виробник маслин, винограду, цитрусових, тютюну. Але тривале сільськогосподарське використання території супроводжувалось зведенням лісів і розорюванням земель, що призвело до розвитку ерозії і деградації грунтів. Поля, сади, парки з декоративною рослинністю прийшли на зміну вічнозеленим лісам і чагарникам, які панували у минулому.
Значна протяжність Європейського Середземномор’я з півночі на південь (понад 1000 км), а особливо з заходу на схід (понад 3500 км) обумовлює територіальні відмінності природних умов, які пов’язані, головним чином, із зменшенням в цих напрямках кількості опадів і збільшенням тривалості посушливого літнього періоду. Це пояснюється тим, що вологі повітряні маси Атлантики, які надходять з циклонами, проходять в основному над північними районами Середземномор’я і, просуваючись з північного заходу на південний схід, осушуються, набувають рис континентальності. Внаслідок зменшення широти, з півночі на південь зростають літні температури повітря, а в зв’язку з збільшенням континентальності повітряних мас з заходу на схід знижуються зимові температури. Захід Європейського Середземномор’я – Піренейський і Апеннінський півострови – має більш вологу і теплу зиму, ніж схід.
Для західних районів країни типовими є вічнозелені мішані ліси й зарості високостовбурного маквісу. Значну роль у складі цієї рослинності грають види африканського походження. У східних районах переважають більш ксерофітні мішані вічнозелено-листопадні ліси і низькостовбурні формації фригани і шибляка. У складі рослинності помітна домішка видів азіатського походження.
Тому у межах Європейського Середземномор’я виділяють три фізико-географічні країни: Піренейський, Апеннінський і Балканський півострови. Відмінності природи цих країн зумовлені головним чином їх географічним положенням щодо Атлантики, а також ступенем відгородження від материкової Європи, розмірами території і планом орографічної будови.