Тема 13-14. Управління підприємством. Менеджмент. Маркетингова діяльність.

1. Зміст управління підприємством (менеджменту) в умовах ринкової економіки. Основні школи управління.

2.Функції управління фірмою.

3.Необхідність, суть та цілі маркетингу. Функції маркетингу.

1. Зміст управління підприємством (менеджменту) в умовах ринкової економіки. Основні школи управління.

Управління в економічній системі здійснюється на двох основних рівнях: макрорівні, тобто охоплює все народне господарство, і мікрорівні – зосереджується на управлінні окремою фірмою, компанією.

Система управління економікою (на макрорівні) – свідомо організований, цілеспрямований і активний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок. Ядром системи управління є цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, верств і прошарків населення в інтересах досягнення поставленої мети.

Управління на мікрорівні передбачає певну систему діяльності щодо управління як усіма господарськими процесами на підприємстві, так і певними видами господарювання (безпосереднім виробництвом, процесом ціноутворення, збуту, фінансами та ін.); окремими ланками відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін і споживання).

Від ефективного управління залежать результати підприємницької діяльності, а оскільки, виробництво в останній час набагато ускладнилось, то і ускладнилось управління ним. Як ми вже зазначали в попередній темі, однією з функцій підприємця є управління підприємством.

Управління підприємством – це конкретно історичний спосіб цілеспрямованого впливу на процес суспільної праці у відповідності з об’єктивними законами економічного розвитку. Це вплив на колектив людей з метою координації їх дій та мобілізації знань спрямованих на розв’язання поставлених завдань.

Управління як результат суспільного поділу праці на державному рівні виникло 5 тис. років тому. Згідно археологічних знахідок в давній Шумерській державі в 3 тисячолітті до н.е. було запроваджено управління діяльністю держави у вигляді певного регламенту, що визначав види і порядок здійснення певних дій в комерційних справах та управління державою. Також існували інші акти, що регламентували управління державою: в Єгипті "Повчання Птахотепа" 2000 – 1500 р. до н.е., у Вавилоні "Збірник законів Хамурапі". Також питання управління розглядалось в працях античних філософів: Платона, Аристотеля. В середні віки одним з найбільших фахівців в галузі управління став Ніколо Макіавеллі, що написав працю "Государ", де визначались норми поведінки керівників, рекомендації щодо ефективного управління державою.

У рабовласницькому, феодальному та ранньому капіталістичному суспільствах виробники та капіталісти самі управляли виробничим процесом, а вже з ускладненням виробництва на стадії великого капіталістичного виробництва формується інститут професійної організації виробництва, виникає професія "менеджер". Отже, як бачимо, управління виробництвом і підприємством це необхідний наслідок поглиблення суспільного поділу праці і її кооперації в системі суспільного виробництва.