5

Тема 7.

СХІДНА АЗІЯ

____________________________________________________________

Основні питання:

1. Камчатсько-Курильська Азія.

2. Амуро-Сахалінська Азія.

3. Південно-Східна Азія.

4. Японські острови.

Рекомендована література.

Обов’язкова:

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 1. Евразия, Северная Америка. – М.: Просвещение, 1986.

2. Гаврилюк В.С. Зарубіжна Азія. Фізико-географічна характеристика. – К.: Вища шк., 1974.

3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк. – Минск, изд-во Университетское,1988.

Додаткова:

1. Алпатьев А.М., Архангельский А.М., Подоплелов Н.Я., Степанов А.Я. Физическая география СССР (азиатская часть). – М.: Высшая школа, 1976.

2. Гвоздецкий Н.А., Михайлов Н.И. Физическая география СССР. Азиатская часть: Учеб. для студ. геогр. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987.

3. Тушинский Г.К., Давыдова М.И. Физическая география СССР. – М.: Просвещение, 1976.

До складу субконтиненту Східна Азія входить 4 фізико-географічні країни: 1) Камчатсько-Курильська Азія, 2) Амуро-Сахалінська Азія, 3) Південно-Східна Азія; 4) Японські острови.

1. Камчатсько-Курильська Азія

Фізико-географічне положення і межі. До складу Камчатсько-Курильської Азії входять Анадирсько-Пенжинська низовина, Корякське нагір’я, півострів Камчатка і Курильські острови. На заході країна межує з країною Північно-Східний Сибір. Границя між ними проходить від затоки Хреста до затоки Пенжинська губа по південному підніжжю Чукотського нагір’я, східному підніжжю Анадирського плоскогір’я і Колимського нагір’я.

У тектонічному відношенні країна належить до області кайнозойської складчастості “живого” Тихоокеанського геосинклінального поясу і відрізняється активною вулканічною діяльністю.

Рельєф країни відрізняється переважанням гір. Рівнинні простори мають підпорядковане значення і приурочені до берегів морських заток і до широких міжгірних знижень (Анадирська і Пенжинська низовини, Парапольський діл, Центрально-Камчатське зниження та ін.). Гірські хребти оточені глибинними розломами, з якими зв’язані численні діючі та згаслі вулкани.

Найбільш характерними типами морфоструктури Камчатсько-Курильської Азії є низькогірні і середньогірні складчасті гори і нагір’я, лавові плато, алювіальні і морські акумулятивні низовини. Основними типами морфоскульптури країни є гірсько-льодовикові, ерозійні, криогенні і вулканогенні.

Клімат країни визначається її положенням у високих широтах, а також сусідством з холодними Беринговим і Охотським морями. Зима тут холодна, хоча і менш морозна, ніж в континентальному Сибіру. Вона більш хмарна, вітряна і сніжна, іноді з відлигами, що пояснюється активною циклонічною діяльністю над узбережжями Охотського і Берингова морів. Середні температури найбільш холодного місяця коливаються від –30⁰С на Анадирській низовині до –12⁰С на півдні східного узбережжя Камчатки і Курильських островів. Мінімальна температура в Анадирі сягає –51⁰С. Майже для всієї території країни характерна значна потужність сніжного покриву – від 50 см в Анадирі до 1,5-2 м на Камчатці. Влітку над суходолом переважає знижений тиск і йде інтенсивна циклонічна діяльність на тихоокеанському полярному фронті, тому погода в літні місяці всюди прохолодна, хмарна і дощова. Середні температури липня і серпня від +3⁰С на півночі до +16⁰С на Камчатці і Курильських островах. Максимальні температури іноді сягають 25-30⁰С. Найбільша кількість опадів випадає в другій половині літа і на початку осені. У високих горах Корякського нагір’я і Камчатки опади навіть влітку випадають переважно у вигляді снігу і поширене значне сучасне зледеніння. У північній частині країни широко поширена багаторічна мерзлота.

Річки. Територія країни дренується дуже густою сіткою річок, що відносяться до Тихоокеанського басейну стоку. Але більшість з них мають незначну довжину і лише протяжність річок Анадирь, Пенжина і Камчатка перевищує 600 км. Основними джерелами їх живлення є дощові і снігові води, тому річки особливо повноводні навесні і в літньо-осінній період. В материковій частині країни вони на протязі 5-8 місяців скуті льодом. Малі річки нерідко промерзають до дна.

Озер багато, але порівняно невеликих. Це термокарстові і заплавні водойми низовин, вулканічні і лагунні озера Камчатки і Курильських островів. Найбільш великі з них озера Червоне в басейні Анадиря, Кроноцьке і Курильське на Камчатці.