- •1.Пізнання як соціально опосередковане відношення людини до світу
- •2. Діяльність як специфічний спосіб існування суспільного.Структура діяльності людини
- •3. Філософія Марксизму
- •4. Наука, ее сущность, функции, закономерности развития.
- •5. Філософія класичного періоду Греції
- •6.Культура і цивілізація
- •7. Філософське вчення Канта.
- •8. Сутність філософії та її головні проблеми
- •9. Проблема людини у філософії Французського Просвітництва (фп).
- •10.Людина як головний суб’єкт історії
- •11. Сутність суспільства та його головні ознаки
- •12. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •13. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •14. Діалектика протилежност.Єдність і боротьба протилежностей
- •15 Філософська думка в Україні в 19-20 столітті
- •16. Причина й наслідок. Випадковість і необхідність
- •17. Міф як перший тип світогляду.
- •18. Універсальні зв’язки буття. Категорії діалектики
- •19.Філософське вчення Платона.
- •20. Свідомість як вища форма відображення дійсності.
- •21. Специфика средневековой философии.
- •22. Універсальні зв’язки буття.Категорії діалектики
- •23. Поняття світогляду,його типи та рівні
- •24. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки,зміни,розвиток
- •25. Загальна характеристика философии Нового Времени
- •26.Філософія Стародавньої Греції.
- •27. Поняття свідомості, її структури та функції
- •28. Одиничне та загальне. Явище і сутність
- •29 Натурфілософія доби Відродження.
- •30.Форма і зміст. Поняття системи.
- •31.Філософські погляди г.Сковороди.
- •32, Закони діалектики: принципи, категорії
- •34. Природні передумови виникнення людини. Проблеми антропосоціогенезу
- •35. Проблеми походження людини
- •36. Філософська думка Київської Русі.
- •38. Проблеми пізнання філософії
- •39. Філософське вчення Гегеля. Суперечність між його методом та системою.
- •40. Культура и цивилизация
- •41. Позитивізм, Неопозитивізм,постпозитивізм
- •42. Біологічне і соціальне в людині. Природа і суспільство.
- •43. Сучасна наука про рівні організації матерії. Рух, простір і час,як атрибути матерії
- •44. Сутність суспільства та його головні ознаки
- •45. Роль географічних ,демографічних та інших чинників у розвитку суспільства
- •46. Вчення про світ та підстави його існування.Поблема субстанції
- •47. Истина абсолютная и относительная
- •48. Структура знання.Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •49. Истина абсолютная и относительная
- •50. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
24. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки,зміни,розвиток
Діалектика як логіка вивчає принципи і закономірності формування, зміни і розвитку знання, засоби і методи їх одержання і перевірки. Діалектика як логіка вивчає усю систему категорій у їх гносеологічній і логічній функціях, а також специфічні пізнавальні категорії, принципи і процедури (наприклад, сходження від чуттєво-конкретного до абстрактного, перехід від абстрактного до понятійно-конкретного, співвідношення емпіричного і теоретичного, засоби узагальнення, ідеалізації, аналізу і синтезу, індукції і дедукції тощо).
Однією з характерних особливостей діалектики як логіки є те, що вона досліджує переходи від однієї системи знання до другої, більш високої. При цьому неминуче виявляються діалектичні суперечності, що відображають суперечності у об'єкті пізнання, при взаємодії об'єкта і суб'єкта, а також у самому процесі пізнання. Особливо гострої форми вони набувають на "межі" такої теорії, що вичерпала свої пояснювальні можливості, і є потреба у переході до нової. Цей перехід передбачає розв'язання суперечностей між старою теорією і новою системою фактів.
Розвиток, таким чином, є перехід від абстрактного до конкретного, перехід явища з одного якісного стану в інший, що здійснюється на підґрунті виявлення і розв'язання суперечностей. При цьому сам розвиток тлумачився як саморозвиток абсолютного духу, що проходить від буття до сутності, а потім від сутності до поняття. У Гегеля поняття виявлялося і суб'єктом, і об'єктом, і абсолютною ідеєю. Але моделлю гегелівської діалектики слугувала не об'єктивна реальність, а відображуюче її мислення. Діалектика Гегеля суперечила свідоцтвам природознавства, у межах якого були висунуті глибокі діалектичні ідеї: теорія розвитку стосовно геології (Ч. Лайель), еволюційні ідеї Ламарка, космогонічні ідеї Канта-Лапласа та ін. Марксизм зумів піднятися до всеосяжного синтезу принципу матеріалізму і діалектики і виявити результати узагальнення свідоцтв суспільних наук і природознавства у створенні діалектичного матеріалізму.
Зв'язки і взаємодії у матеріальному світі характеризуються такими рисами:
♦ по-перше, цей зв'язок об'єктивний, тобто існує незалежно від свідомості людей як об'єктивна закономірність;
♦ по-друге, зв'язки і взаємодії універсальні, оскільки виявляються усюди і завжди, у всіх явищах, на всіх рівнях і ступенях.
♦ по-третє, взаємозв'язок багатогранний за своєю сутністю і природою, оскільки кожний предмет, будь-яке явище тисячами ниток пов'язані з іншими, бо цей зв'язок характеризується невичерпною сіткою відносин між явищами і процесами матеріального і духовного світу;
♦ по-четверте, реальні зв'язки нескінченно різноманітні за характером, ступенем глибини і складності, за формами виявлення.
Різні специфічні види зв'язків, що мають місце в механіці, фізико-хімічних, біологічних, історичних та інших явищах, вивчаються спеціальними науками. Наприклад, хімія досліджує всю різноманітність хімічних форм зв'язків, біологія - біологічних тощо.