- •1.Пізнання як соціально опосередковане відношення людини до світу
- •2. Діяльність як специфічний спосіб існування суспільного.Структура діяльності людини
- •3. Філософія Марксизму
- •4. Наука, ее сущность, функции, закономерности развития.
- •5. Філософія класичного періоду Греції
- •6.Культура і цивілізація
- •7. Філософське вчення Канта.
- •8. Сутність філософії та її головні проблеми
- •9. Проблема людини у філософії Французського Просвітництва (фп).
- •10.Людина як головний суб’єкт історії
- •11. Сутність суспільства та його головні ознаки
- •12. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •13. Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •14. Діалектика протилежност.Єдність і боротьба протилежностей
- •15 Філософська думка в Україні в 19-20 столітті
- •16. Причина й наслідок. Випадковість і необхідність
- •17. Міф як перший тип світогляду.
- •18. Універсальні зв’язки буття. Категорії діалектики
- •19.Філософське вчення Платона.
- •20. Свідомість як вища форма відображення дійсності.
- •21. Специфика средневековой философии.
- •22. Універсальні зв’язки буття.Категорії діалектики
- •23. Поняття світогляду,його типи та рівні
- •24. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки,зміни,розвиток
- •25. Загальна характеристика философии Нового Времени
- •26.Філософія Стародавньої Греції.
- •27. Поняття свідомості, її структури та функції
- •28. Одиничне та загальне. Явище і сутність
- •29 Натурфілософія доби Відродження.
- •30.Форма і зміст. Поняття системи.
- •31.Філософські погляди г.Сковороди.
- •32, Закони діалектики: принципи, категорії
- •34. Природні передумови виникнення людини. Проблеми антропосоціогенезу
- •35. Проблеми походження людини
- •36. Філософська думка Київської Русі.
- •38. Проблеми пізнання філософії
- •39. Філософське вчення Гегеля. Суперечність між його методом та системою.
- •40. Культура и цивилизация
- •41. Позитивізм, Неопозитивізм,постпозитивізм
- •42. Біологічне і соціальне в людині. Природа і суспільство.
- •43. Сучасна наука про рівні організації матерії. Рух, простір і час,як атрибути матерії
- •44. Сутність суспільства та його головні ознаки
- •45. Роль географічних ,демографічних та інших чинників у розвитку суспільства
- •46. Вчення про світ та підстави його існування.Поблема субстанції
- •47. Истина абсолютная и относительная
- •48. Структура знання.Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •49. Истина абсолютная и относительная
- •50. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
22. Універсальні зв’язки буття.Категорії діалектики
Буття характеризується живою рухливістю, переходами, суперечливістю. Мислення відображає всезагальні риси, відносини, зв'язки розвитку буття. Це відображення проявляється в основних законах діалектики. Але складність універсальних зв'язків, відносин не вичерпується трьома основними законами діалектики. Крім них діалектика поєднує в собі і неосновні закони, зміст яких полягає у співвідношенні певних категорій.
Категорії – це універсальні форми людського мислення. Для діалектики характерним є формування парних категорій, які відображають "полярні" сторони цілісних явищ, процесів. Серед розмаїття зв'язків реального світу філософське пізнання виділяло різні типи всезагальних зв'язків. Поняття про такі зв'язки можуть бути об'єднані в дві групи категорій.
23. Поняття світогляду,його типи та рівні
Мировоззрение–это сложное, синтетическое, интегральное образование общественного и индивидуального сознания. В нем присутствуют различные компоненты: знания, убеждения, верования, настроения, стремления, ценности, нормы, идеалы и т.д. Мировоззрение–взгляд на мир–наиболее общее представление человека об окружающем мире и месте в нем человека.
По характеру мировоззрения выделяют 2 уровня(пласта) мировоззрения: жизненно-практический и теоретический.
Жизненно-практический уровень складывается стихийно, базируется на здравом смысле, повседневном опыте. На формирование этого уровня влияют национальные, религиозные традиции, уровень образования, культура, профессия и т.д. Он включает в себя обычаи, традиции и навыки, а также опыт каждого человека. Жизненно-практическое мировоззрение помогает ориентироваться в жизни, но не отмечается систематичностью, обоснованностью. Характерно присутствие предрассудков.
Более высокий уровень мировоззрения–теоретический, он обоснован научно, т.е. предполагает научную основу знаний о действительности норм и ценностей, определяющих поведение людей. К этому уровню решения мировоззренческих проблем наряду с наукой принадлежит и философия.
Мы воспринимаем только целостно(в логике–можно раздробить явление). Целостность–одна из особенностей мировоззрения. Мировоззрение по содержанию может быть:
научным и ненаучным, материалистическим и идеалистическим, консервативным и реформаторским, революционным и либеральным. М. м.б: мифологическим, религиозным, научным, философским и т.д. В познавательном отношении: догматическое и скептическое(скептики–сомневаются в правомерности существующей картины мира, их соотносят с разрушительной силой). М. м.б. коллективистское(альтруистическое) или эгоистическое(разумный эгоизм лучше неразумного коллективизма). М. м.б.: оптимистическим и пессимистическим; системным(на одном учении, религии) и бессистемным; последовательным или непоследовательным; рациональным и интуитивным и т.д. Мировоззрение–личностный фактор и имеет выход через практику(нам безразлично что он думает, но не безразлично, что он делает).
Философия и мировоззрение. Мировоззрение как целостный взгляд на мир шире, чем философия. Философия претендует на то, что она обеспечивает мировоззрение. Эта ее претензия дает право утверждать, что философия–теоретическое ядро мировоззрения. Философия–это такая форма общественного и индивидуального сознания, которая постоянно теоретически обосновывается, обладает большей степенью научности, чем просто мировоззрение. Философия–система основополагающих идей в составе мировоззрения человека и общества.
Основные компоненты философского мировоззрения: научно–теоретическое знание; духовная практика; ценностная ориентация.