- •1. Інформація і повідомлення. Види інформації та її властивості. Інформація та шум, їх взаємоперетворення.
- •2. Електронні таблиці та їх призначення. Середовище табличного процесора та основні його елементи. Подання даних в електронних таблицях. Введення тексту, чисел і формул. Приклади.
- •Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
- •Структура інформаційної системи: апаратна та інформаційна складові, їх взаємодія.
- •2. Упорядкування даних в середовищі табличного процесора. Використання фільтрів. Приклади.
- •1. Основні складові апаратної частини інформаційної системи, їх функціональне призначення.
- •2. Робота з графічними об'єктами в середовищі текстового процесора. Вкорінення об'єктів з інших додатків. Приклади.
- •1. Поняття про бази даних та їх види: фактографічні та документальні. Інформаційно-пошукові системи та системи управління базами даних (субд), їх призначення та функції.
- •2. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Приклади.
- •1. Структура програмної складової інформаційної системи. Системне і прикладне програмнt забезпечення.
- •2. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.
- •1. Поняття про мову програмування. Класифікація мов програмування. Основні поняття мови: алфавіт, синтаксис і семантика. Основні елементи мови програмування: символи, слова, вирази і команди.
- •1. Комп'ютерні мережі. Види, основні характеристики і принципи використання комп'ютерних мереж. Сервер та робоча станція. Технологія клієнт-сервер.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.
- •1. Електронна пошта та пришити її функціонування. Поштові стандарти. Електронна адреса. Основні можливості використання поштових програм. Правила й етикет електронного листування.
- •2. Правила впорядкування та пошуку даних у базі даних. Приклади.
- •1. Апаратні, програмні та інформаційні ресурси сучасних мереж. Програмне забезпечення роботи в глобальній мережі Інтернет. Основні послуги глобальної мережі Інтернет.
- •1. Інформаційний зв'язок у мережі Інтернет. Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Адресація в мережі Інтернет. Провайдери. Способи під'єднання комп'ютерів до глобальної мережі.
- •2. Робота з таблицями в середовищі текстового процесора. Автоматичне форматування таблиці. Створення нового стилю таблиці. Таблиця і текст, їх взаємне перетворення. Приклади.
- •2. Вкорінені та зв'язані об'єкти слайдів комп'ютерної презентації. Способи демонстрації слайдів. Приклади.
- •1. Етапи розв'язування задачі з використанням комп'ютера. Поняття інформаційної моделі задачі.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання логічних функцій та операцій для опрацювання даних, поданих у таблиці. Приклади.
- •1. Етапи розвитку обчислювальної техніки та галузі застосування комп'ютерів.
- •2. Використання різних типів об'єктів (текстових, графічних, числових, звукових, відео) для створення презентації. Приклади.
- •1. Поняття програми. Поняття про системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію програми.
- •2. Створення запитів, форм і формування звітів при роботі з базами даних. Приклади.
- •1. Системи опрацьовування текстів, їх класифікація та функції. Основні формати текстових файлів і їх перетворення.
- •2. Організація пошуку інформації в глобальній мережі. Способи збереження веб-сторінок та їх частин. Особливості збереження зображень і звуку. Приклади.
- •1. Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Базові структури алгоритмів та їх основні властивості.
- •2. Основні команди для роботи з таблицями в реляційних базах даних: створення структури записів, заповнення даними, редагування даних. Приклади.
1. Поняття про бази даних та їх види: фактографічні та документальні. Інформаційно-пошукові системи та системи управління базами даних (субд), їх призначення та функції.
База даних (БД) — це структурована сукупність взаємопов'язаних даних певної предметної області.
Інформація, що зберігається в БД, як правило, належать до деякої певної предметної галузі, наприклад
БД книжкового фонду бібліотеки;
БД кадрового складу установи;
БД про наявність авіаквитків на літаки, що летять з України;
•. БД законодавчих актів в галузі карного права;
• БД сучасної музики тощо.
Розрізняють фактографічні і документальні бази даних.
У фактографічних БД містяться короткі відомості про об'єкти, що описуються, подані в точно визначеному форматі. З наведених вище прикладів три перші БД швидше за все будуть організовані як фактографічні. У БД бібліотеки про кожну книгу зберігаються бібліографічні відомості: рік видання, автор, назва; видавництво тощо. Зрозуміли, що текст книги в ній міститися не буде. У БД відділу кадрів установи зберігаються анкетні дані співробітників: прізвище, ім'я, по батькові рік і місце народження тощо.
Бази даних у четвертому і п'ятому прикладах напевно-будуть організовані як документальні. Перша з них буде включати в себе тексти законів; друга — тексти і ноти пісень, біографічну і творчу довідкову інформацію про композиторів, поетів, виконавців, звукові записи і відеокліпи. Отже, документальна БД містить інформацію різного типу: текстову, графічну, звукову, мультимедійну.
Сама по собі база даних не може задовольнити запити користувача на пошук і опрацювання інформації. БД - це тільки «інформаційний склад». Обслуговування користувача здійснює інформаційно-пошукова система.
Інформаційно-пошукова система (ІПС) — це програмні засоби, що дають змогу отримати необхідну інформацію в певній предметній області. Структура ІПС:
база даних;
система введення даних в БД;
система виведення даних на екран і друк.
' Користувач може отримати необхідні дані, сформувавши запит на відбір інформації з БД. Прикладами інформаційних систем є системи продажу квитків на пасажирські потяги і літаки. WWW— це також приклад глобальної інформаційної системи.
Пристрої зовнішньої пам'яті, на яких зберігається БД, повинні мати високу інформаційну ємність і малий час доступу до інформації, що зберігається. Для .зберігання БД може використовуватися як один комп'ютер, так і багато взаємопов'язаних комп'ютерів.
Щоб оперувати даними, що складають базу, необхідна окрема програма — система управління базами даних. Система управління базами даних (скорочено СУБД),— це керуюча програма, призначена для збереження, пошуку і опрацювання даних У базі Сучасні СУБД - це програмні додатки, що дають змогу розв'язувати різноманітні задачі.
Практично всі сучасні СУБД використовують реляційну модель даних. В основі цієї моделі, яку запропонував Б. Ф. Кодд у 1970 р., лежить поняття відношення Відношення оформлені у вигляді двовимірних (тобто звичайних) таблиць. Двовимірні таблиці складаються з рядків, що називаються у термінології баз даних записами, і стовпців, що іменуються полями
СУБД виконують такі основні функції:
опис структурованих даних
первинне введення і поповнення інформації;
редагування інформації, у тому числі видалення застарілих даних
упорядкування (сортування) даних за певними критеріями;
пошук даних;
підготовка звітів;
захист інформації і розмежування доступу користувачів;
резервне збереження і відновлення бази даних;
підтримка інтерфейсу користувача.
ІПС відрізняється від СУБД тим, що результатом виконання запиту ІПС є тільки збережені дані — жодних перетворювань ІПС не виконує.
Нині існує багато СУБД, що розрізняються за архітектурою, внутрішньою мовою програмування, операційною системою, під управлінням якої вони працюють, а також іншими характеристиками. Серед СУБД, що встановлюються в невеликих організаціях і орієнтовані на роботу з кінцевими користувачами, найпо-пулярніший Access FoxPro Paradox. До складніших систем належать розподілені СУБД, що призначені для роботи з великими базами даних, розподіленими на кількох серверах (сервери можуть знаходитися в різних регіонах).
2. Основні об'єкти, з якими працює операційна система, та вказівки для роботи з ними. Стандартні імена зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера. Поняття файла, його імені та розширення, каталогу (папки), шляху до файла. Особливості виконуваних файлів. Приклади.
Терміном об'єкт позначається будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок/кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо.
Основними об'єктами в системі Windows є вікна, документи,папки, ярлики.
Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows організує інформацію у вигляді документів. Як правило документи створюються у конкретних прикладних програмах (додатках). Окремі документи складаються у папки, причому кожна папка може містити в собі як документи, так і вкладені папки.
Ярлик — це невеликий файл (розміром до1 Кбайта), який є засобом швидкого доступу і містить лише шлях до відповідного об'єкта.
Основні операції, що виконуються над об'єктами:
Перейменування.
Відкриття.
Вставка.
Створення нової папки,
Копіювання.
Переміщення.
Вилучення.
Операції над об'єктами можна здійснювати кількома способами: за допомогою контекстного меню об'єкта, віконного меню або кнопок'панелі інструментів, мишки або за допомогою клавіатури, використовуючи певні комбінації клавіш.
Інформація на дисках (жорстких дисках, дискетах, СД-РОМтощо) зберігається у вигляді файлів. Імена файлів записуються у папках, які розміщуються на дисках або в інших папках. Диски мають позначення А: і В: — дисководи для дискет, С; (D:, Е:.;.) — логічні диски вінчестера» F: (G: Н:...) — дисковід для компакт-дисків.
Файл — це окремий запис, що зберігається на носієві інформації та має ім'я.
Ім'я файла складається з двох частин: власне ім'я файла і розширення, що визначає його тип (програма, документ тощо). Власне ім'я файла дає користувач, а його тип зазвичай задається додатком автоматично. Приклади розширень: .SYS —файл операційної системи
.ТХТ — текстовий файл
.ЕХЕ— виконуваний файл
.РОС —- файл-документ.
Каталогом називається спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про кожний файл: дата і час останнього поновлення (запису) файла; атрибут файла, який вказує його тип; розмір файла в байтах; посилання на область диска, де записаний сам файл. Каталоги утворюють багаторівневу ієрархічну структуру, що має вигляд дерева. З початкового кореневого каталогу (наприклад, диска С) можна перейти в каталоги першого рівня, з них, у свою, чергу, в каталоги другого рівня і т. д. У каталогах усіх рівнів можуть зберігатися файли.
Каталог, з яким у даний момент працює користувач, називається поточним. Коли ви використовуєте файл не з поточного каталогу, необхідно вказати, у якому каталозі цей файл знаходиться. Це можна зробити за допомогою вказівки шляху до файла.
Шлях — це послідовність, яка складається із імені диска та імен папок (каталогів), і веде до файла. Наприклад: .
Виконувані файли — програми. Користувач безпосередньо працює лише з двома типами файлів: програмами і документами. Перші використовуються, щоб створювати другі.
.ЕХЕ — означає виконуваний файл, який зберігає в собі про-граму. Наприклад, winword.ехе,
Білет №7
1. Основні поняття бази даних. Типи даних, що зберігаються в базі даних. Проектування бази даних і створення структури бази даних. Основні команди для роботи з таблицями.
База даних (БД) — це структурована сукупність взаємопов'язаних даних певної предметної області. Щоб оперувати даними, що складають базу, необхідна окрема програма — система управління базами даних (СУБД).
Практично всі сучасні СУБД використовують реляційну модель даних. В основі цієї моделі, яку запропонував Е.Ф. Кодд у 1970 р., лежить поняття відношення (англійською геlation). Відношення оформлені у вигляді двовимірних (тобто звичайних) таблиць які складаються із однотипних рядків (записів), і стовпців, що іменуються полями.
Структура таблиці визначається сукупністю полів, типом і розміром даних кожного поля, а також унікальним ключем таблиці. Значення унікального ключа не можуть повторюватись у записах таблиці. Рядки таблиці однозначно ідентифікуються значенням ключа.
Для кожного поля крім імені визначається ще і тип даних, що вказує, якого вигляду дані допускається вводити до полів. Вибір відповідного типу даних забезпечує введення даних у правильній формі для впорядкування, обчислень і виконання інших операцій.
До кожного поля допускається введення даних тільки одного типу. Дозволяється використовувати такі основні типи даних:
Тип |
Значення |
Текстовий |
Текст або числа, що не потребує проведення розрахунків |
Числовий |
Числові дані, що використовуються для проведення розрахунків |
Дата/час |
Дати і час, що належать до років з 100 по 9999, включно |
Логічний |
Логічні значення, а також поля, які можуть містити одне з двох можливих значень (Тгие/РаІ$е, Так/Ні) |
Грошовий |
Грошові значення і числові дані, які використовуються в математичних розрахунках, що проводяться з точністю до 15 знаків у цілій і до 4 знаків у дробовій частині |
МЕМО |
Довгий текст або комбінація тексту і чисел |
Лічильник |
Унікальні послідовно зростаючі (на 1) або випадкові числа, що автоматично вводяться при додаванні кожного нового запису в таблицю. Значення полів типу лічильника оновлювати (виправляти) не можна |
При проектуванні БД необхідно:
визначити структуру БД, визначити джерело даних; визначити задачі, які необхідно розв'язувати за допомогою БД,що створюється; -
поділити на групи визначені дані БД та задачі для того, щоб на їх основі створити таблиці;
визначити структуру кожної таблиці, намалювати їх на папері;
виділити ключові поля для. кожної таблиці та визначити типи зв'язків між таблицями;
визначити умови добору даних для створення запитів;
• визначити тип оформлення форм та звітів.
Етапи проектування БД:
1. Визначення мети створення бази даних.
Необхідно визначити мету створення, бази даних, основні її функції, визначити основні теми таблиць бази даних та інформацію, яку міститимуть поля таблиць.
2. Визначення таблиць, які має містити база даних.
При проектуванні таблиць спочатку краще розробити їх структуру на папері, при цьому доцільно користуватися основними принципами:
Інформація в таблиці не повинна дублюватися, не має бути повторень і між таблицями. •
Кожна таблиця має містити інформацію тільки з однієї теми
3. Визначення необхідних в таблиці полів. Кожна таблиця містить інформацію з окремої теми, а кожне поле в таблиці містить окрему інформацію з теми таблиці. При розробці полів для кожної таблиці необхідно пам'ятати таке:
Кожне поле має бути пов'язаним з темою таблиці..
Не рекомендується включати до таблиці дані, які є результатом виразу.
В таблиці слід розміщувати всю необхідну інформацію,
Інформацію треба розбивати на найменші логічні одиниці.
4. Завдання індивідуального значення кожного поля.
Для того щоб СУБД зв'язувала дані з різних таблиць, кожна таблиця має містити поле або набір полів, які будуть задавати індивідуальне значення кожного запису в таблиці. Таке поле або набір полів називають основним ключем.
5. Визначення зв'язків між таблицями.
Після розподілу даних по таблицях і визначення ключових полів необхідно вибрати схему для зв'язку даних у різних таблицях. Для цього слід визначити зв'язки між таблицями.
6. Оновлення структури бази даних.
Після проектування таблиць, полів і зв'язків необхідно ще раз переглянути структуру бази даних і виявити можливі недоліки.
7. Додання даних і створення інших об'єктів бази даних. Якщо структури таблиць відповідають поставленим вимогам, то можна вводити всі дані. Потім створюються будь-які запити, форми, звіти, макроси і модулі.
До основних команд роботи з таблицями відносять:
Створення структури записів;
Заповнення даними;
Редагування даних.
Див. також відповідь на білет №20(2).