- •1. Інформація і повідомлення. Види інформації та її властивості. Інформація та шум, їх взаємоперетворення.
- •2. Електронні таблиці та їх призначення. Середовище табличного процесора та основні його елементи. Подання даних в електронних таблицях. Введення тексту, чисел і формул. Приклади.
- •Поняття про сучасні засоби зберігання й опрацювання повідомлень. Носії повідомлень. Форми і способи подання повідомлень. Кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.
- •Структура інформаційної системи: апаратна та інформаційна складові, їх взаємодія.
- •2. Упорядкування даних в середовищі табличного процесора. Використання фільтрів. Приклади.
- •1. Основні складові апаратної частини інформаційної системи, їх функціональне призначення.
- •2. Робота з графічними об'єктами в середовищі текстового процесора. Вкорінення об'єктів з інших додатків. Приклади.
- •1. Поняття про бази даних та їх види: фактографічні та документальні. Інформаційно-пошукові системи та системи управління базами даних (субд), їх призначення та функції.
- •2. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Приклади.
- •1. Структура програмної складової інформаційної системи. Системне і прикладне програмнt забезпечення.
- •2. Опрацювання даних за допомогою табличного процесора: редагування, копіювання, форматування, переміщення, захист від змін, зв'язування. Приклади.
- •1. Поняття про мову програмування. Класифікація мов програмування. Основні поняття мови: алфавіт, синтаксис і семантика. Основні елементи мови програмування: символи, слова, вирази і команди.
- •1. Комп'ютерні мережі. Види, основні характеристики і принципи використання комп'ютерних мереж. Сервер та робоча станція. Технологія клієнт-сервер.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.
- •1. Електронна пошта та пришити її функціонування. Поштові стандарти. Електронна адреса. Основні можливості використання поштових програм. Правила й етикет електронного листування.
- •2. Правила впорядкування та пошуку даних у базі даних. Приклади.
- •1. Апаратні, програмні та інформаційні ресурси сучасних мереж. Програмне забезпечення роботи в глобальній мережі Інтернет. Основні послуги глобальної мережі Інтернет.
- •1. Інформаційний зв'язок у мережі Інтернет. Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Адресація в мережі Інтернет. Провайдери. Способи під'єднання комп'ютерів до глобальної мережі.
- •2. Робота з таблицями в середовищі текстового процесора. Автоматичне форматування таблиці. Створення нового стилю таблиці. Таблиця і текст, їх взаємне перетворення. Приклади.
- •2. Вкорінені та зв'язані об'єкти слайдів комп'ютерної презентації. Способи демонстрації слайдів. Приклади.
- •1. Етапи розв'язування задачі з використанням комп'ютера. Поняття інформаційної моделі задачі.
- •2. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання логічних функцій та операцій для опрацювання даних, поданих у таблиці. Приклади.
- •1. Етапи розвитку обчислювальної техніки та галузі застосування комп'ютерів.
- •2. Використання різних типів об'єктів (текстових, графічних, числових, звукових, відео) для створення презентації. Приклади.
- •1. Поняття програми. Поняття про системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію програми.
- •2. Створення запитів, форм і формування звітів при роботі з базами даних. Приклади.
- •1. Системи опрацьовування текстів, їх класифікація та функції. Основні формати текстових файлів і їх перетворення.
- •2. Організація пошуку інформації в глобальній мережі. Способи збереження веб-сторінок та їх частин. Особливості збереження зображень і звуку. Приклади.
- •1. Поняття алгоритму. Властивості алгоритмів. Базові структури алгоритмів та їх основні властивості.
- •2. Основні команди для роботи з таблицями в реляційних базах даних: створення структури записів, заповнення даними, редагування даних. Приклади.
1. Поняття програми. Поняття про системи програмування. Поняття про інтерпретацію та компіляцію програми.
Програма — це упорядкований список команд, написаних мовою програмування і призначених для виконання на комп'ютері. Отже, процес роботи комп'ютера полягає у виконанні програми, тобто набору цілком певних команд, що надходять у цілком певнЬму порядку. Машинний код команди, що складається з нулів та одиниць, указує, яку саме дію має виконати ЦП. Отже, щоб задати комп'ютеру послідовність дій, які він має виконати, треба задати послідовність двійкових кодів відповідних команд. Програми в машинних кодах містять у собі тисячі команд. Писати такі програми — дуже складна справа". Програмісту для цього раніше слід було пам'ятати не тільки комбінацію нулів та одиниць двійкового коду кожної команди, але й двійкові коди адрес даних, що використовуються під час виконання.
Разом з тим, для того щоб комп'ютер міг виконувати програму, її потрібно перекласти на машинну мову. Для такого перекладу використовують спеціальні програми-транслятори.
Транслятор — це програма, яка призначена для перекладу тексту програми' з однієї мови програмування на іншу мову. Процес перекладання називається трансляцією.
Розрізняють два типи трансляторів — компілятори та інтерпретатори.
Компілятор — це програма, що призначена для перекладу програми, яка написана деякою мовою, в програму в машинних кодах. До отриманого коду підключаються стандартні процедури, використані програмістом. У результаті дістанемо файли працюючих програм з розширеннями .ехе чи .сот.
Процес такого перекладання називається компіляцією.
Компілятор створює кінцевий результат — програму в машинних кодах, яка потім виконується. Скомпільований варіант програми можна зберігати на диску. Для повторного виконання
програми компілятор вже не потрібен. Досить завантажити з диска в пам'ять комп'ютера скомпільований перед цим варіант і виконати його. Крім того, компілятори під час своєї роботи використовують і частину ресурсів комп'ютера. Тому всі прикладні й службові рами поставляються у відкомпільованому вигляді. Мови, для яких існують програми-компїлятори, — це компільовані мови Разсаі, С++, Оеірпі, РоЛгап та інші.
Існує інший спосіб поєднання процесів трансляції та виконання програми. Він називається інтерпретацією.
Інтерпретатор — це програма, яка призначена для поко-мандних трансляцій та виконання вихідної програми. Такий процес називається інтерпретацією.
У процесі трансляції відбувається перевірка вихідної програми на відповідність правилам мови, яка використовується для її описування. Якщо в програмі знайдено помилки, транслятор виводить повідомлення про них на пристрій виведення (як правило, на екран дисплея).
Інтерпретатор повідомляє про знайдені помилки після трансляції кожної команди програми. Це значною мірою полегшує процес пошуку та виправлення помилок у програмі, але суттєво збільшує час трансляції. Компілятор транслює програму набагато швидше, ніж інтерпретатор, але повідомляє про знайдені ним помилки після завершення компіляції всієї програми. Знайти та виправити помилки у цьому випадку важче. Через це інтерпретатори розраховані, в основному, на мови, що призначені для навчання програмуванню, і використовуються програмістами-по-чатківцями. Найпростіша й найпоширеніша — це мова програмування Ваsіс. Іншими прикладами є і мови JavaSkript і VBSkript, які широко використовуються при створенні Web-сторінок, доступних через Інтернет.
Більшість мов програмування призначені для розробки складних пакетів програм і розраховані на компіляцію.
Як правило, програми-компілятори й інтерпретатори називаються так само, як і мови, для перекладу з яких вони призначені. Слова Паскаль, Ада, Сі можна сприймати і як назви мов, і як назви відповідних програм-трансляторів.