3. 3. Медіа-стратегії створення культурного іміджу України

Медіа – стратегії щодо створення іміджу України є частиною загальної державної іміджевої стратегії. Дослідження дій медіа направлених на створення саме культурного іміджу дуже звужує і конкретизує дане дослідження. Ми обрали телебачення, як найбільш підходящий канал комунікації для створення культурного іміджу держави.

Проаналізувавши контент українських каналів ми прийшли до висновку, що в телевізійних програмах не реалізуться жодні цілеспрямовані медіа-стратегії для створення культурного іміджу, а отже треба впроваджувати цілеспрямовану медіа-кампанію і активувати дії медіа заради створення позитивного культурного образу країни. Запропоновані стратегії можуть значно поліпшити культурний імідж України і вигідно представити державу міжнароднїй спільноті.

По – перше необхідно визначитись з цільовою аудиторією (внутрішньою, зовнішню) на яку буде розрахований медіа-продукт, що створює позитивний культурний імідж держави. Оскільки іміджеві характеристики транслюються на різні аудиторії, має сенс використовувати комбінацію позиціонувань з урахуванням пріоритетів конкретних аудиторій. «Позиціювання - пошук і пред'явлення відрізняючої, індивідуальної переваги серед інших суб'єктів»;

По – друге, представити культуру України, як бренд. Дана стратегія спрямована на вироблення відповіді на питання: Як часто бренд повинен про себе говорити, виходячи зі стратегії просування бренду на планований період. Бренд країни – це не просто слоган або обмежена у часі рекламна кампанія. Бренд необхідно розуміти як національну ідею країни, її інтелектуальну власність, тобто комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар, вироблений у цій країні. Бренд товару – це уявлення споживача про певний товар, аналогічно можна пояснити бренд країни як сприйняття (уявлення) зовнішнім світом певної держави. Бренд країни повинен відповідати таким вимогам:

- він має бути оригінальним та асоціюватися з країною;

- легко піддаватися змінам та нововведенням відповідно до міжнародної ситуації;

- використовувати постійні цінності та культурні особливості країни;

- для його створення та просування необхідна професійна в різних сферах команда, яка має бути аполітичною та інтернаціональною;

- мати в наявності слоган (назва країни – обов’язкова) та логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор).

Символіка України є елементом культурного іміджу держави. Наразі запропоновані іміджмейкерами символи українського народу Спритко і Гарнюня були розкритиковані у відкритому письмі до міністра. Під листом Міністра закордонних справ України К.І. Грищенко підписалися: представники української громадськості, діячі культури, журналісти, експерти, представники української інтелектуальної сфери. Найбільше адресатів турбує те, що існуюча так звана іміджева "стратегія" не тільки не здатна виконати поставлене завдання по поліпшенню іміджу країни, а, навпаки, може погіршити ситуацію. «Виконані спеціальні елементи - невідомо ким і на яких підставах визначені як символи українського народу. Спритко і Гарнюня - експлуатують зазвичай колоніальні стереотипи, ігнорують ряд важливих національних ознак і є просто образливими для національної гідності українців, як чоловіків, так і жінок. Акцентування уваги іноземців на те, що не є правдою щодо України, в глобальному світі глобальних комунікацій до вже наявного негативного образу країни може додати ще один негатив: країна, яка вводить в оману.»

Виходячи зі змісту листа випливає, що існуючі іміджеві стратегії не викликають позитивного відгуку у фахівців різних сфер діяльності тож над ними потрібно ретельно працювати.

По – третє необхідне позиціонування України, як країни з багатим культурним спадком, пам'ятками, пам'ятниками архітектури привабливими для туристів. А також зачарувати красою пейзажів, як місцями для відпочинку;

4. Створення креативної медіа стратегії, яка буде базуватися на загальному позиціонуванні і стилі бренду, виконувати завдання донесення ключового послання бренда до зовнішньої і внутрішньої аудиторії. Необхідно зазначити, що повинен сказати бренд і його реклама. Інформація може бути донесена у форматі телевізійного презентаційного ролика, який рекламує культурні надбання України. Необхідно створювати короткі різнопланові рекламні ролики, що містять одну головну ідею. Так, як спроби створити повідомлення, що відображають, відразу всі цінності бренду призводять до того, що реклама стає важкою і як наслідок проігнорованою глядацькою аудиторією;

5. Регулярне транслювання про культурні події в країні, в програмах новин не дивлячись на нерейтинговість, на сьогоднішній день, даного типу медіа продукту. Так, як аудиторія споживачів медіа інформації за кордоном дізнається про Україну, насамперед з програм новин;

6. Стимулювання і пропагування на телевізійних екранах вітчизняної культури: кіно, література, мистецтво (для посилення культурного проникнення);

7. Створення нових цікавих програм, направлених на зміцнення національної ідеї і духовний розвиток;

8. Трансляція якісного інформаційного продукту про культурний розвиток за кордоном. Так як національна культура є невід'ємною частиною культур світу, і мешканці України повинні бути інформовані про культурні події світового масштабу;

9. Створення діалогу з впливовими світовими медіа;

10. Пропагування культурних цінностей з екрану;

11. Залучення вітчизняних і закордонних змі до висвітлення передових секторів української економіки, так як здорова економічна ситуація в країні приверне увагу міжнародної громадськості і до багатої культури України;

12. Підтримка вітчизняних виробників культурних благ та їх просування на медійний ринок.

Запропонована медіа-кампанія втілена у життя здатна підняти Україну на вищий культурний рівень, як на думку самих українців так і зарубіжної спільноти. Розроблені медіа-стратегії запроповані з урахуванням специфіки телебачення та його впливу на масову свідомість.

Висновки до розділу III

1.Телебачення, як медіа сегмент маючи необхідний інструментарій і жанрову різноманітність здатне донести позитивний культурний імідж до зарубіжної громадяни, але не робить цього. Навіть повідомлення для внутрішньої аудиторіі носять переважно негативний характер. Телебачення не пропагандує культурні здобутки аудиторії, а отже не виконує культурно-просвітницьку функцію яку покликане виконувати.

2. При проведенні контент-аналізу українських програм новин ми отримали наступні результати: Відсоток подій культури в програмах новин на каналі 1+1 та новий канал – кардинально різниться. В новинах ТСН (1+1) він складає 5%, натомість в новинах РЕПОРТЕР (новий канал) ця цифра сягає 17%. Та незважаючи на перевагу у висвітленні подій культур в новинах РЕПОРТЕР, майже всі вони про культурні події закордоном.

3. Необхідно підвищувати відсоток показу культури в програмах новин, заради створення позитивного культурного іміджу України. Адже зарубіжна спільнота дізнається про події в країні в першу чергу з інформаційних випусків.

4. Медіа – стратегії щодо створення іміджу України є частиною загальної державної іміджевої стратегії, а не самостійною діяльністю.

5. На сьогоднішній день на телебаченні відсутні цілеспрямовані медіа- стратегії щодо створення культурного іміджу України.

6. Нами запропоновані медіа-стратегії для телебачення, як медіа-сегменту створення культурного іміджу держави, що здатні поліпшити образ України на світовій арені і в очах самих українців.