Розділ III медіа та медіа-стратегії формування культурного іміджу україни

3.1. Медіа як активний інструментарій презентації культурного іміджу України

Медіа - пропонується розглядати, як вищу форму розвитку соц. комунікації, сукупність способів і засобів соц. комунікацій створює єдиний комунікаційний простір соціуму, що межує і переходить в комунікаційний простір Всесвіту.

Медіа є безпосередніми носіями і, особливо, розповсюджувачами знань і іншої значимої інформації. Вони являють собою установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального інструментарію різних відомостей будь-яким особам.

Найбільші групи медіа – це преса (газети, журнали) ,радіо, телебачення. А також Інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відео текст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Засоби масової інформації повинні відповідати таким критеріям:

масовість одержувача (на відміну від різного роду видань, призначених для конкретної особи або групи осіб);

періодичність - для визнання видання засобом масової інформації необхідний його неодноразовий вихід через певні проміжки часу;

форма викладу матеріалу - друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограма, кінохронікальних програма, інша форма.

Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії,доступність багатьом людям, саме тому медіа є активним інструментарієм створення іміджу країни.

Функції медіа різноманітні. У будь-якім суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних функцій.

Інформаційна функція є найважливішою функцією медіа. Вона полягає в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Віднайдена та розповсюджена інформація включає не тільки безпристрасне, фотографічне висвітлення тих чи інших фактів, але і їхнє коментування й оцінку.

Освітня функція виявляється в повідомленні громадянам знань, що дозволяють адекватно оцінювати й упорядковувати відомості, отримані від засобів масової інформації й інших джерел. Мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього його життя, у тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття їм інформації.

Функція соціалізації, соціалізація означає інтерналізацію, засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поводження. Вона дозволяє особистості адаптуватися до соціальної дійсності.

Функція критики здійснюється в державній системі не тільки мас-медіа, але й опозицією, а також спеціалізованими інститутами прокурорського, судового й іншого контролю. Однак критика медіа відрізняється широтою чи навіть необмеженістю свого об’єкта, який складають і президент, і уряд, і суд, і різні напрямки державної політики, і самі медіа.

Контрольна функція медіа ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоча ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні чи економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть більш суворий, оскільки вони дають не тільки юридичну, але і моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

Інтегративна функція – об’єднує глядачів, читачів та слухачів за їх інтересами.

Соціально-педагогічна функція медіа впливає на населення, пропагандує певний спосіб життя, певні духовно-моральні цінності.

Організаторська функція – це коли медіа своїми повідомленнями збирають людей навколо певних проблем чи подій організовуючи суспільні акції і дії мас людей.

Мобілізаційну функція яка проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

Оперативна функція – обслуговування медіа політики певних об’єднань громадян.

Рекреативна – сприяє відновленню сил демонструючи розважальну продукцію (відео кліпи, комедійні фільми, конкурси, проекти).

Культурно - просвітницька функція знайомить аудиторію з культурними цінностями, транслюючи, повністю театральну виставу,або ігровий фільм, розповідаючи про відкриття виставок, або транслюючи зустрічі з відомими культурними діячами.

Політичні, економічні, культурні та соціальні складові держави віддзеркалюються в медіа, зокрема на телебаченні, в газетах, та звичайно ж в Інтернеті. Саме ефективна праця медіа допомагає сформулювати думку про державу.

Найбільш активно ці функції ЗМІ реалізовують себе саме на телебаченні і саме за допомогою телевізійних медіа і жанрів телевізійної журналістики і сучасної екранної продукції активно формується імідж нашої країни і зокрема культурний.

До жанрів телевізійної журналістики відносять:

1) Жанр інформаційної публіцистики: замітка (відео сюжет), звіт, виступ, інтерв'ю, репортаж;

2) Жанри аналітичної публіцистики: коментар, огляд, бесіда, дискусія, ток-шоу;

3) Жанри художньої публіцистики: Нарис, замальовка, есе, сатиричні жанри, передача (програма, канал), документальний телефільм;

Ми використовували більш розширену жанрову структуру сучасної екранної продукції запропоновану Р. А. Борецьким та В. Л. Цвіком.

Бенефіс - ігровий синтетичний видовищний жанр, пов'язаний з виграшний показом єдиною особистості (наприклад, актора чи політика), практично повністю витесненнний кліпом.

Бесіда - жанр аналітичної публіцистики, діалог чи полілог, іноді з використанням допоміжних кіно-або фотодокументів. Існує в двох формах - присвячена конкретної суспільно-значимої теми або за участю людей, сама поява яких на екрані здатне прівлеь аудиторію. На сучасному ТБ найчастіше буває включена в ток-шоу.

Брифінг - жанровий різновид інформаційної публіцистики, що означає відкриту, звичайно деперсоніфікованих передачу офіційної точки зору або інформації органу влади про подію або суспільно-значущу явище.

Бюлетень - форма подачі новинної інформації, підібраною тематично, обмеженої заданим обсягом і володіє певною жанровою структурою.

Водевіль - ігровий музичний видовищний і сценічний та екранний жанр, як правило з перевдяганнями і з переважно рекреаційної функцією.

Виступ (в кадрі) - монолог на суспільно-значиму тему. Жанр інформаційної або аналітичної публіцистики, що створює ефект плюралізму на ТБ як медіа.

Гіпперреалізм - нове похідне на основі слова «реалізм» фактично перетворилося на термін з розвитком техніки анімації у виготовленні телевізійних заставок, відеокліпів і фільмів типу «Термінатор» і «Парк Юрського періоду». Гіпперреалізм можна вважати стилем, що доповнює основу твору, оскільки особливо підвищує видовищність.

Дискусія - жанр аналітичної публіцистики, звичайно полілог за участю ведучого і не менше ніж двох носіїв контрастних точок зору на якусь суспільно-значиму проблему. Найчастіше буває включена в ток-шоу.

Документальний фільм - основна форма існування жанру документального (також неігрового) кіно. Номінально документалістика має будуватися на зйомках справжніх подій і власне саме цей жанр є родоначальником всіх інших жанрів.

Драма (драматургія) - значний шматок сукупності близькоспоріднених телевізійних жанрів, фактично вид екранного мистецтва, заснований на живому дії і існував в двох варіантах - власне теледраматургія за оригінальними сюжетами і сценаріями, поставленим на ТВ своїми засобами, і телеверсія відомого літературного твору або навіть кінофільму.

Журналістське розслідування - аналітичний жанр, що тягне конкретну, відчутну і результативну реакцію суспільства.

Замітка (відеосюжет) - жанр інформаційної публіцистики, прикордонний з репортажем і званий зазвичай «сюжетом» або «інформацією».

Замальовка - що йде без коментаря або з закадровим текстом видовищний високохудожній жанр короткого відеосюжету або послідовності видових кадрах зазвичай без драматургічної композиції.

Гра - телегра типу «Поле чудес», «КВН» або «Що? Де? Коли? », В минулому - вікторина.

Інтерв'ю - жанр інформаційної публіцистики, в складі інформаційних матеріалів. Також складова частина (метод) журналістської роботи в різних жанрах.

Кліп (відеокліп) - синтетичний жанр, що виник як спосіб попереднього виготовлення рекламного видовищного продукту у вигляді короткої відеозаписи з використанням можливих образотворчих засобів, комп'ютерної обробки зображення і зазвичай виконаної високого рівня професіоналами.

Коментар - жанр аналітичної публіцистики, різновид виступу в кадрі або закадровий коментар під конкретний відеоряд, в зв'язку з конкретною подією чи проблемою.

Кореспонденція - жанр аналітичної публіцистики - суб'єктивно персоніфікований і обов'язково містить аналітичний коментар в якості невід'ємної складової.

Новини - регулярні циклічна подача новинної інформації.

Огляд - жанр аналітичної публіцистики, що дозволяє уявити, зіставити і прокоментувати в загальному ключі події (факти) одного тимчасового або тематично-адресного ряду.

Звіт - жанр інформаційної публіцистики, прикордонний з некомментірованние репортажем, по суті або, принаймні за формою подає протокольно-фіксовану інформацію про подію або захід в тривалому і детальному показі.

Нарис - жанр літератури, кіно і ТБ, заснований на створенні художнього образу документальними засобами. Як жанр ТБ відноситься до інформаційної публіцистиці.

Прес-конференція - жанр аналітичної публіцистики, що представляє собою ускладнений варіант інтерв'ю з кількома журналістами, що проводиться по жорсткій схемі, в обмежений і фіксований час і з синхронним перекладом.

Репортаж - жанр інформаційної публіцистики, що включає три форми: подієвий, постановчий і тематичний. Репортажність – імменентноа властивість переважної більшості журналістських жанрів.

Сатира - в минулому - група жанрів (в основному фейлетон і памфлет), в даний час швидше спосіб відображення реальності, що використовується в багатьох журналістстскіх жанрах для підтримки гостроти сприйняття та розширення аудиторії.

Серіал чи «мильна опера» - назва прижилася після перших же серіалів, показ яких супроводжувався рясною рекламою, в основному прального порошку і мила, тому що серіали були адресовані, перш за все господиням.

Теледебати - варіант розмовного жанру типу ток-шоу чи дискусії, що суміщає елементи інтерв'ю, дискусії і навіть репортажу, який використовує видовищність передвиборної конкуренції кандидатів.

Телемарафон - по аналогії з психологічним зондуванням особистості триває 24 години передача, звичайно в прямій трансляції і з одним ведучим, організована, як правило з благодійними цілями.

Телеміст - варіант розмовного жанру типу ток-шоу, що використовує можливість видовищного протиставлення контрастних за ментальністю аудиторій, двох або більше, як правило географічно віддалених один від одного, з допомогою техніки супутникового зв'язку.

Телевистава - первинно прямий репортаж з театру. Потім з'явився запис телеверсії постановки, за участю другого режисера зі сфери ТБ.

Телешоу - розважальний нейтральний жанр з перевагою музики і зображення, часто з великою кількістю реклами. Основна якість - видовищність, функція - рекреативная.

Ток-шоу - розмовний жанр, сучасний аналог теледискусії.

Есе - монологічний жанр художньої, в основному літературної, публіцистики.

Всі ці жанри телевізійної інформації в більшій, або меншій мірі створюють культурний імідж країни. Та щоб дізнатись чи служать ці жанри екранного твору на користь культурного образу держави, нам варто звернути увагу на те: як бачать нас інші країни на міжнародній арені. Аби відповісти на це запитання українськими експертами проводилося і проводиться чимало моніторингів публікацій закордонних медіа. Зокрема, Український центр економічних і політичних досліджень О. Разумкова в результаті доволі ґрунтовного моніторингу дійшов висновку, що уявлення іноземних журналістів про українців є поверховими, фрагментарними і переважно негативними. Зокрема, північноамериканські видання пишуть переважно про корумпованість української влади, розквіт злочинності, економічну розруху. У свою чергу, західноєвропейські медіа приділяють дещо більшої уваги конструкторським розробкам українських вчених, які можуть скласти достойну конкуренцію американським проектам. Однак, і вони не забувають згадувати про українську злиденність та про наступи влади на свободу слова. Значно привітніше, як свідчить дослідження “разумковців”, ставляться до України медіа Центрально-Східної Європи. Вони, і в першу чергу поляки, визнають важливість нашої держави для стабільності центральноєвропейського регіону. Проте, й тут можна знайти чимало сюжетів про українську мафію та про поневіряння українських нелегальних мігрантів. У більшості центральних російських медіа регулярно з’являються статті, присвячені Україні, проте ці публікації відбивають усю складність україно-російських взаємин. Хоча серед них трапляються і приязні матеріали, у більшості статей Україна постає як держава політично й економічно залежна від Росії, проте із неабиякими амбіціями. Звичайно ж, трапляються і приємніші для нас повідомлення, що стосуються переважно вдалих науково-технічних розробок, спортивних досягнень, або ж мистецьких проектів, проте в текстах і сюжетах обов’язково натрапляєш на згадки про те, в яких злиденних умовах працюють наші науковці, спортсмени. Отже, хоча іноземні медіа й бачать значний науково-технічний потенціал України, вважають нас країною з багатими ресурсами, проте ми видаємося неспроможними належним чином розпорядитися своїми ресурсами. Зарубіжні медіа не вбачають нас країною з багатими культурними традиціями і потенціалом. Лише поодинокі позитивні повідомлення розкривають нас з вигідного боку. На користь позитивних відгуків про Україну слугують Руслана, Шевченко, брати Кличко які створюють загальний позитивний культурний імідж, але це окремі поодинокі випадки, які не руйнуть загальної негативної картини.

Отже з зазначеного вище виходить, що телебачення, як медіа сегмент маючи необхідний інструментарій і жанрову різноманітність здатне донести позитивний культурний імідж до зарубіжної громадяни, але не робить цього. Навіть повідомлення для внутрішньої аудиторіі носять переважно негативний характер. Телебачення не пропагандує культурні здобутки аудиторії, а отже не виконує культурно-просвітницьку функцію яку покликана виконувати.