23. Охарактеризуйте основні поняття давньо-китайської філософії.

Філософія Китаю виникає паралельно з розвитком міфології, яка пов'язана з П’ятикнижжям. В той час в Китаї формуються дві школи: даосизм і конфуціанство. Даосизм виходить з принципу гармонії людини, природи, космосу. Основні поняття даосизму є : дао - шлях. Це природний закон речей, котрий разом із ці (повітря і ефір) утворює основу-світу.

Де - опредмечений, конкретний вияв дао в речах та поведінці людини. Одним найважливіших філософських вчень стародавнього Китаю було конфуціанство (центральне місце займають проблеми життя, держави, сім'ї і управління суспільством). Основними філософськими поня­ттями конфуціанства є: жень – людяність; лі - етика відносин між правителями і підданими, а також і людьми; і -справедливість та обов'язок; чжі - знання; сінь- довіра.

10. Особливості середньовічної філософії.

Вона мала наскрізь релігій­ний характер. Її основопо­ложним переконанням було, що світ не має самостійного значення супроти Бога, а дочасне життя - супроти віч­ного. Філософія релігійної епохи не була однак вик­лючно теологічна. Саме тому що релігійні почуття були такі розвинуті, вони проявлялися не тільки в теології, не тільки в роз­важаннях щодо Бога, але і в роздумах над Божим тво­ром, над природним світом.

1) Філософія опрацьовує дог­мати віри. Багато чільних істин вона не розшукує, а кладе їх в основу як уже запевнені одкровенням тобто в засновках вона гетерономна. Натоміть вона намагається пояснити, витлумачити, систематизувати ті істини - тобто в своїх інтенціях вона раціональна. Отже, ключовими рисами є гетерономність раціональні­сть.

2) Незвичайна перейнятість питаннями філософії і нез­вичайна витонченість, з якою вони розв'язувалися, не дозволяють говорити про "занепад" філософії в сере­дньовіччі. Ніколи філософія, розвиваючись довго і послідовно в одному напря­мку, не доходила до такої зімкненості й викінченої середньовічна філософія бу­ла традиційна і безособова, її доктрини передавалися з покоління в покоління, і не раз буває важко відшукати їх первісного творця. Хоч вона ділилася на протиборні табори і школи, але в принципових пунктах мала стійку й незламну настано­ву.

3) Історія середньовічної філософії розкладається на три періоди: - період коли філософія розвивалась і формувалась, до 12 ст.; - період повних середньовічних систем, класичний період схоластики у 13 ст.; - період від середньовічної критики, від 14 ст.

12. Порівняти Східну і Західну парадигми філософування.

Західні і східні типи культури розрізняють за:

- ставленням до природи, Захід у своєму розвитку йшов шляхом активного перетворення природи і підкорення її людині. Розвиток техніки, технології і науки - характерні ознаки і досягнення західного типу. Східному типові культури була завжди чужою ідея панування над природою.

- друга відмінність полягає в особливостях суспільного життя, в системі панівних соціальних цінностей. Цінності демократії, правової держави, свободи і суверенності особистості - все це є досягненням західного типу культурного розвитку. Суспільствам східного типу притаманне прагнення не до прогресу, а навпаки, до збереження себе і своєї культури у традиційному стані; тут переважає обмеження індивідуальної свободи в ім'я інтересів суспільства.

- духовно-психологічні риси, особливості духовного складу людини певної культури. Людині західного типу притаманні більшою мірою раціонально-логічний стиль мислення, схильність до чіткості, послідовності і строгості думки, холодна розсудливість, тверезий прагматизм і практицизм. Для людей сходу розвиток знань, науки ніколи не був самоціллю, бо вони цілком справедливо не вірили в спроможність науки зробити людину більш щасливою. Мислення сходу скоріше інтуїтивне, містичне, ніж раціональне. Схід став охоронцем вічних істин і духовності людства, тоді як на заході розвиток спирається переважно на наукове знання і техніку.