3. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.

В філ. Бог - це абсолют, початок; це створіння упорядковане, має свій сенс. Через Бога історія розуміється як ланцюг подій, автором яких є Бог. Бог - присутній в житті, він всюдисущій. З точки зору онтології (ontos - суще, logos - вчення) буття Бога розгл. як онтологічний початок, гносеологічний початок, етичний і естетичний початок. Бог - творець, моральний абсолют, Бог - істина, і Бог - краса – 4 виміри, в яких розгляд, буття Бога. Боже буття розглядається: - онтологічне чи космічне, тобто якщо існує світ, то існує причина світу, якщо причина світу в русі, то початок світу і початок руху - Бог (Аристотель, Лейбніц).

- телеологічне: якщо існує цілісообразність (ціль) в світі, це свідчить про буття розумного творця (Платон, Цицерон, Сократ).

- гносеологічне: якщо ми усвідомлюємо необхідність існування Бога, то значить він існує.

- етичний (Кант).

24. Охарактеризуйте основні поняття індійської філософії.

Найдавнішими пам’ятками індійської духовної культури є Веди (знання). На основі величної літератури до початку 1-го тис. до н.е. утворився брахманізм - релігійна система. що освячувала кастовий лад. Істотною особливістю індійської, і взагалі східної філософсь­кої парадигми, була її „розмитість" між людиною і природою. Деякі з цих течій не відкидали авторитету Вед, й тому їх називали ортодоксальними. Такою була веданта. Вона вважала, що світ складається з безособового світового духу - „брахмана". Індивідуальна людська душа є безсмертною. Вайшешика надавала першорядне значення субстанції, тобто першооснові всього сущого. Визнавались 5 таких субстанцій: вода, земля, повітря, світло, ефір. Ці — елементи складаються з найдрібніших неподільних частинок. Всі їх дії виходять з волі бога. Ньяя вважала, що об'єктивний світ складається з вічних, якісно різнорідних частинок води, землі, повітря і вогню. Але основну увагу представники цієї течії приділяли пізнанню, джерелами якого є чуттєве пізнання, точне свідчення й умовивід. Санкх'я основою світу вважалася пракриті — вічна нескінченна матерія, яка існує в просторі і часі. Сенсами людського життя проголошується страждання, внаслідок якого душа звільняється від пут чуттє­вого світу. Міманса заперечує Божественність Вед. Йога вчить, що найвищого блаженства людина досягає не зміною об’єктивних умов життя, а повним звільненням своєї свідомості від впливів, зовнішнього світу і досягнення особливого психічного стану - „самадхи" (зосередження). Неортодоксальними філософськими течіями Давньої Індії були буддизм, джайнізм, чарвака. Буддизм дотримується „4 благородних істин": життя - це страждання; страждання породжене бажанням; щоб позбавитись страждань, треба позбавитись бажань; позбавлення страждань можливе тільки через дотримання вчення Будди. Джайнізм вчить, що людина повинна і може звільнитися від пристрастей. Головною ознакою душі є -ака або покаята - найдавніше матеріалістичне вчення Індії. Воно заперечувало існування іншого світу, окрім матеріального. Релігійна віра є хибною, вона потрібна лише бідним.