11. Проблема універсали в філософії середньовіччя

У трактуванні універсалій виділяються дві схоластині теорії, що взаємно виключають одна одну - реалізм і номіналізм.

Реалізм продовжує „лінію Платона" і, як правило, зливається з церковною ортодоксією. За твердженням реалістів, загальні поняття (універсалії) існують онтологічно, тобто реально, утворюючи самостійний і безтілесний світ сутностей, первинних щодо людського мислення й одиничних предметів загальне, і таким чином, існує до конкретної речі, поза нею, є причиною, породжує її і визначає значення її в ряді інших предметів. Номіналізм - проводить у середньовічній схоластиці „лінію Демокріта”, відроджує арістотелівську орієнтацію на світ одиничних об'єктів. За твердженням Росцелліно, справжніми є речі, що чуттєво сприймаються, універсали не мають реального існування; загальні поняття - лише химери, „струси повітря”. Сутність будь-якої речі тотожно з індивідуальним тілесним існуванням. Загальне виникає лише в словесному досвіді людини, в мові її. Отже, універсалії не більш як імена речей, їх назви, а тому будь-яка ідея є словесною, а не онтологічною реальністю. Тим самим номіналізм зводить ідеальне буття загального до фізичної стихії слова або терміна.

3. Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.

В філ. Бог - це абсолют, початок; це створіння упорядковане, має свій сенс. Через Бога історія розуміється як ланцюг подій, автором яких є Бог. Бог - присутній в житті, він всюдисущій. З точки зору онтології (ontos - суще, logos - вчення) буття Бога розгл. як онтологічний початок, гносеологічний початок, етичний і естетичний початок. Бог - творець, моральний абсолют, Бог - істина, і Бог - краса – 4 виміри, в яких розгляд, буття Бога. Боже буття розглядається: - онтологічне чи космічне, тобто якщо існує світ, то існує причина світу, якщо причина світу в русі, то початок світу і початок руху - Бог (Аристотель, Лейбніц).

- телеологічне: якщо існує цілісообразність (ціль) в світі, це свідчить про буття розумного творця (Платон, Цицерон, Сократ).

- гносеологічне: якщо ми усвідомлюємо необхідність існування Бога, то значить він існує.

- етичний (Кант).

2.Виникнення філософії.

Філософія - теоретичний світо­гляд, вчення яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Термін філософія має давньогрецьке коріння. Він походить від двох грецьких слів ; „філо" - любов і „софія" - мудрість і означає любов до глибоких теоретичних мірку­вань, а в дослівному перекладі „любов до мудрості". Українські філософи і передусім Сковорода позначали філософію словом “любомудріє”. Філософія виникає близько 4 ст. до н.е. в 3-х ку­льтурних центрах. Цими центра­ми були : Середземномор’я, Китай, Індія. Однією із спроб розв'язати питання "чим зумо­влене виникнення філософи" є ідея „стрижневої доби”, роз­в'язано у книзі німецького філо­софа Карла Ясперса. „Стриж­невою добою" він називав період 9-8ст. по 2-ст. до н.е. У цей час у духовному житті різних народів відбуваються однакові процеси. Відбувається руйнування міфо­логічного способу світобачення й світорозуміння „стрижневої доби – становить одухотворення, а головні її відкриття - це розум і особистість. Виникненню філософії значно посприяло те, що в 7-9ст. до н.е. загальнокультурного значення набуває мудрість і діяльність мудреців. Покладаючись на мудрість іноді ходили за порадою не до жерців, а до мудреців. Мудрі повчання тут безпосередньо переходять в філософські думки. Філософія виникає тоді, коли світ стає перед людиною як такий, що потребує свого пояснення із нього самого. Філософське мислення починається з ідеї природної необхідності.