12.Психолого-педагогічна характеристика проблемного навчання

Проблемне навчання - це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за вимогою вчителя розв'язанні. Основними завданнями проблемного навчання є: розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь; виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити й вирішувати нестандартні проблеми; засвоєння учнями знань, умінь, які самостійно здобуті в ході активної пізнавальної діяльності. Проблемна ситуація - це ситуація, яка виникає в результаті організації вчителем взаємодії учня з пізнавальним об'єктом, завдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним ускладненням і потребою у вирішенні пізнавального протиріччя. Суть пізнавального протиріччя полягає в неможливості за допомогою знань, які має учень, і засобів діяльності вирішити протиріччя, тобто проблемна ситуація виникає тоді, коли думка, що рухається визначеним руслом, зустрічає перепону, яка спонукає до пошуку шляхів подолання перешкод для досягнення мети.

Визначення проблеми вказує на те, що суб'єкт має певний запас знань, які необхідні для набуття нових, поглиблення в сутність процесу або явища. В той же час воно свідчить про недостатність досягненого рівня знань. Тому проблема визначається як знання про незнання, хоча не будь-яке знання про незнання є проблемою. Щоб виділити проблему, усвідомивши своє незнання, визначити, що невідомо, потрібно знайти шляхи, які пов'язують невідоме з відомим. У проблемній ситуації невідоме подано через відношення до відомого. Сам же процес пізнання проблеми несе суб'єктивний характер: одна й та ж проблема неоднаково сприймається різними суб'єктами. Одні й ті ж зовнішні умови, одні й ті ж ускладнення для одних є стимулами розумової діяльності, для інших такої ролі не виконують.

шляхи утворення проблемних ситуацій:Спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності, протиріччя. Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді та обґрунтування. Перехід від поодиноких фактів до узагальнень. Зіставлення суперечливих фактів, явищ. Вирішення протиріч між теоретично можливим засобом розв'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного засобу діяльності та ін. Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби та інтелектуальні можливості розв'язати задачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.

Схематично можна виділити основні етапи вирішення проблеми: виявлення протиріч, створення проблемної ситуації, її усвідомлення суб'єктом; виділення проблеми, її формулювання на основі аналіз; ситуації; висунення гіпотез, пошук засобів розв'язання; аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми; перевірка правильності вирішення, самостійне оперування набутими знаннями.

Вимоги до формулювання проблем:

1. Проблема повинна містити пізнавальну ускладненість для школярів. Якщо запас знань недостатній, то і можливості вирішення проблем обмежені. Але якщо запас знань виходить за межі діалектичного співвідношення знання і незнання, в учня немає необхідності у здобутті нових знань.

2. Проблема повинна викликати подив при зіставленні нового із старим, незадоволення запасом знань, умінь. Про це у свій час писав ще К.Д.Ушинський: "Предмет повинен становити для нас новину, проте новину цікаву, тобто таку новину, яка або заповнювала б, або доповнювала б, або підтверджувала те, що вже є в нашій душі, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які вкоренилися".

3. Постановка проблеми повинна давати можливість учням висувати різні гіпотези.

Проблема повинна відображати специфіку науки, навчального предмета