Основи цивільного права

План

1. Поняття цивільного права. Цивільне законодавство. (Загальна характеристика)

2. Поняття фізичної та юридичної особи.

3. Позовна давність.

4. Право власності в Україні.

5. Спадкове право.

І. Поняття цивільного права. Цивільне законодавство. (Загальна характеристика).

Цивільне право – це система правових норм, які регулюють особисті немайнові і майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Майнові відносини – це правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Особисті немайнові відносини виникають завдяки здійсненню особою її особистих прав та свобод щодо немайнових благ.

Учасники цивільних відносин: територіальні громади; Україна; іноземні держави; АРК; юридичні особи; фізичні особи.

Цивільно-правовий метод характеризується юридичною рівністю сторін, диспозитивністю, особливим способом вирішення майнових спорів майновою відповідальністю.

Джерелом цивільного права є: Конституція України, Цивільний кодекс, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Цивільний кодекс прийнятий 16.10.2003 з 01.01.2004.

1 – Загальні положення

2 – Особисті немайнові права фізичної особи

3 – Право власності та інші речові права

4 – Право інтелектуальної власності

5 – Зобов’язальне право

6 – Спадкове право

Цивільний кодекс визначає загальні засади цивільного законодавства:

• неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини

• неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України

• свобода договору

• свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законами

• судовий захист цивільних прав та інтересів

• справедливість, добросовісність та розсудливість.

Іі. Поняття фізичної та юридичної особи.

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин. Для того, щоб виступати суб’єктом цивільних правовідносин, фізичні особи повинні володіти цивільною правосуб’єктивністю, яка включає в себе правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов’язки.

Зміст:

• мати майно, землю, житло, техніку тощо в особистій власності

• мати право користування житловим приміщеннями, які належить державі чи організації

• успадкувати і заповідати майно

• обирати рід занять і місце проживання

• авторське право на твір науки, літератури і мистецтва, відкриття

• мати інші майнові та особисті немайнові права

Правоздатність із народження. Фізична особа здійснює правовідносини під своїм ім’ям П.І.Б.

Цивільний кодекс дає пояснення: місце проживання – приміщення придатне для проживання у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

З 14-річного віку особа може вільно обирати собі місце проживання (з 10-14 – з батьками або місцезнаходження навчального закладу) до 10 років батьки (опікуни). Закон дозволяє мати декілька місць проживання.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (часткова, неповна, повна, обмежена та її відсутність).

Часткова (до 14р.) – дрібні побутові правочини, особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності. Не несе відповідальність за задану нею шкоду.

Неповна дієздатність (14-18р.):

• самостійно розпоряджатися своїм заробітком

• інтелектуальна діяльність

• бути учасником юридичних осіб

• самостійно укладати договори банківського вкладу

Особа несе відповідальність за порушення договору (батьки)

Повна (з 18р.):

• у разі реєстрації шлюбу неповнолітніми особами

• яка досягла 16р. і працює за трудовим договором

• неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або батьком дитини

• яка досягла 16р. і бажає займатись підприємницькою діяльністю (зі згодою батьків)

Обмежена (якщо страждає психічним розладом, суд може обмежити, якщо зловживає алкоголем, наркотичними засобами). Встановлюється піклування.

Особа може чинити лише дрібні побутові правочини (отримує прибуток і розпоряджається піклувальник). Самостійно несе відповідальність договору, або за заподіяну шкоду.

Недієздатна (стійкий психічний розлад) – не усвідомлення своїх дій. Не може вчинити будь-якого правочину. Правочини здійснює опікун. Він несе відповідальність за шкоду. Встановлюється судом.

Опіка – встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Піклування – встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та над фізичними особами,цивільна дієздатність яких обмежена.

Деліктоздатність – це здатність самостійно відповідати за майнову шкоду, нанесену внаслідок цивільного правопорушення.

Юридичною особою визначається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Ознаки юридичних осіб:

• організаційна єдність

• мають відокремлене майно

• можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов’язки

• можуть бути позивачами і відповідачами у суді

• мають рахунок у банку

• найменування

• мають свій статус (не завжди)

Юридична особа приватного права – створюється на підставі установчих документів відповідно до положень ЦК України.

Юридична особа публічного права – створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, АРК, ін. органи самоврядування.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в ін. формах.

Товариства – організації, утворені шляхом об’єднання осіб, які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариство поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установа – організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридичні особи мають такі особисті немайнові права:

• право на недоторканість ділової репутації

• право на таємницю кореспонденції

• право на інформацію та ін..

Юридичні особи можуть створювати філії та представництва.

Ліквідація юридичної особи відбувається:

1. за рішенням її учасників (або уповноваженого органу, за установчими документами)

2. за рішенням суду та ін.. випадках передбаченими законами.