Зобов’язання припиняються при:

• якщо виконання проведено належним чином

• за згодою сторін

• внаслідок звільнення (прощення боргу)

• якщо боржник і кредитор одна особа

• за неможливістю виконання за умов коли жодна сторона не відповідає

• зі смертю боржника чи кредитора (якщо воно нерозривно пов’язано з особою кредитора)

• з ліквідацією юридичної особи (окрім випадків завданої каліцтвом, ушкодження здоров’я) (ін. юридичною особою).

V. Спадкове право.

Спадкове право – це сукупність цивільно-правових норм,що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи за правом спадкування.

Спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) після смерті фізичної особи (спадковця) до ін. осіб (спадкоємців).

Спадкування можу бути за заповітом або за законом.

Не входять до спадщини:

• особисті немайнові права

• право на участь в товариствах, об’єднаннях громадян

• право на компенсацію шкоди

• права на аліменти, пенсію та ін. виплати.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання особи (нерухомість  рухомого майна).

Спадкоємцями можуть бути живі особи або особи зачаті при житті спадковця. Право на спадщину мають особи зазначені у заповіті; можуть бути юридичні особи.

Закон позбавляє право спадку:

• осіб, що умисно позбавили життя спадковця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їх життя

• осіб, які заважали (умисно) скласти заповіт, внести зміни, скасувати

• батьків дитини, які були позбавлені батьківських прав

• батьків та повнолітніх дітей, які ухилялись від виконання своїх обов’язків

• одного з подружжя, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду

• за рішенням суду (якщо особа ухилялась від допомоги).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповідач не може позбавити права спадку:

• неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей

• непрацездатна вдова (вдівець)

• непрацездатні батьки.

Отримати 12 частки, яка належала б кожному з них у разі спадкуванні за законом (обов’язкова частина). Може бути зменшений судом.

Діти (внукам) особи мають право спадку на загальних підставах (якщо особа позбавлена права спадку, але померла). Заповідач має право зробити за заповітом відмову.

Закон дозволяє подружжю скласти спільний заповіт, щодо майна сумісної власності.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця і часу його складання. Підпис заповідача (іноді за її дорученням підписується ін. особа), засвідчується нотаріусом або посадовою особою. Нотаріус засвідчує заповіт власноруч написаний заповідачем.

Секретний заповіт – засвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змісту.

У випадку настання спадкування за законом – одержується право на спадкування позачергово (за відсутністю попередньої черги).

1. - діти спадкодавця

- подружжя

- батьки

2. - рідні брати та сестри

- баба та дід, із боку батька та матері

3) - дядько та тітка

4) - особи, що проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менше 5-ти років

5) - ін. родичі до 6-го ступеня включно

- утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Утриманець – неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як 5 років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкоємець може прийняти або не прийняти спадщину.

Спадкоємець котрий не проживав зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (6 місяців).

Якщо не має спадкоємців (або відмова) спадщина вважається відумерлою  у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.