58. Журналістика інтерпретації і точна журналістика.

Точна журналістика Працюючі за принципами точної (суспільствознавчої) журналістики працівник мас-медіа виконує роль дослідника. Журналіст аналізує громадську думку, створює емпіричні бази даних з науково підтверджених фактів, аналізуючи тим самим стан суспільства.

Журналістика інтерпретації Це журналістика аналізу та коментування. Позиція та особистість журналіста в даному випадку дуже важлива, оскільки для аудиторії, яка потребує коментарів, аргументи журналіста можуть стати єдино вірними. Найнебезпечнішим тут є навмисне викривлення інформації та спроби маніпуляції суспільною свідомістю.

59. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.

Eтика журналіста, як відомо, знаходить своє відображення в журналістських кодексах.

Кодекс - документ, що містить національні систематизовані моральні цінності, норми журналістської етики та правила поведінки. У світі, за підрахунками спеціалістів, існує понад 97 кодексів професійної етики журналістів. Чимало спільного є в цих "нормативних документах", це, насамперед, чесність і відвертість, збереження "секретного інформатора" та свобода думок, засудження власного егоїзму і порушень моральних цінностей. Як стверджує фінський дослідник Ларс Бруун, першим документально зафіксованим етичним документом був шведський Кодекс етики журналістів (1900), що не отримав тоді широкого розповсюдження.Першим визнаним етичним національним документом журналістів дослідники переважно вважають "Хартію професійних обов'язків французьких журналістів", прийняту французьким Національним синдикатом журналістів 1918 року [1].Перший український кодекс професійної етки журналіста був прийнятий Спілкою журналістів України 25 вересня 1992 року. Але через його недолугість у квітні 1997 року на IX з'їзді СЖУ було прийнято другий варіант кодексу, який хоча і далекий від ідеального, але все-таки кращий за попередній.Кодекси відрізняються один від одного ступенем узагальнюючих вимог. Одні включають загальні принципи, інші конкретизують поведінку в тій чи іншій ситуації. Журналісти, що укладають кодекси, намагаються відійти від стандарту, але це не завжди вдається. Проте деякі відмінності у кодексах все-таки є. Одні апелюютьдо психології журналіста, інші, проголошуючи принципи, конкретизують їх.Кодекси честі є у багатьох професійних корпорацій світу. Особливе місце відводиться міжнародним принципам журналістської етики, які було прийнято на IV Консультативній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій. Зустріч проходила в 1983 році спочатку в Празі, а потім у Парижі. Це такі принципи: право людей на отримання правдивої інформації; вірність журналіста об'єктивній реальності; соціальна відповідальність журналіста; професійна чесність журналіста; повага особистого життя та суспільних інтересів.

До українського кодексу підійшли б такі пункти Декларації принципів поведінки журналістів, яку було ухвалено Другим Всесвітнім конгресом МФЖ, що проходив у Бордо 25 - 28 квітня 1954 року, і доповнено на 18 Всесвітньому конгресі в Гельсінкі 2-6 червня 1986 року, як:

- повага до правди та право громадськості знати правду є першим обов'язком журналіста:

-журналіст має зробити все від нього залежне, щоб виправити будь-яку опубліковану інформацію, яка виявилася безпечно помилковою;

-журналіст повинен усвідомлювати небезпеку дискримінації, підтриману ЗМІ, і має робити все від нього залежне, щоб запобігти дискримінації, що базується серед інших аспектів на засадах расової чи сексуальної належності, сексуальної орієнтації, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного або соціального походження.

Досить суттєвою вадою кодексів, принципів професійної етики є відсутність права щодо невтручання журналістів у розслідування судових справ, хоча й існують документи, де це питання розглядається, але їх дуже мало.

Так, у редакційному кодексі американської "People of world" щодо кримінальної відповідальності говориться, що журналіст не має ніякого права коментувати, а тим більше проводити журналістське розслідування будь-яких судових справ. У кодексі зазначається, що призначення журналіста — розповідати про життя, а не заплутувати його своїми домислами та вигадками.

Крім того, поважні американські редакції запроваджують власні статути поведінки, які на додаток до національного кодексу містять суворі обмеження.

Наприклад, редакційний статут "Link of America" складається з 33 пунктів. Перша частина, 17 пунктів, містить звід етичних норм внутрішньоредакційного вжитку. Друга стосується принципів моралі за межами редакції газети. У пункті 19 другої частини статуту йдеться про матеріальне відшкодування за заподіяння морального насилля. Журналіст, який образив співрозмовника навіть поглядом, а не словом, має сплатити чверть своєї зарплати.

А ось у газеті "Los Angeles Times" вимога щодо політичної нейтральності поширюється не лише на працівників, а й на їхнє оточення. До речі, етичний кодекс "Washington Post" ще суворіший. Він стверджує, що участь родичів кореспондента в громадському житті "може скомпрометувати репутацію видання". Всім відомо, що американські закони відрізняються від українських, як небо від землі. У світі немає жахливішого "подружнього" союзу; ніж союз політики з журналістикою.

На жаль, у вищих навчальних закладах, де студентів вчать бути журналістами, окремо не читається така дисципліна, як "Кодекси професійної етики журналістів". Можливо, хтось заперечить, навіщо це? Але це може стати реальною основою для формування самосвідомості майбутніх журналістів. До того ж український кодекс, як і у багатьох країнах світу, має бути кодифікованим.

Якби журналісти норми кодексу та етикету втілювали у життя, а не сприймали їх лише теоретично, то рівень української журналістики був би значно вищим і якіснішим.