1. Головні аспекти екології людини: протиріччя у взаємовідносинах людини і природи; неузгодженість господарської діяльності з основними законами і принципами загальної екології, штучні екосистеми..

Екологія людини – дисципліна, яка вивчає звязки людини з навколишнім сер-щем. Цей термін запропонували Пак та Бюргес у 1921р.

Основними завданнями Е Л є вивчення ролі людини на сучасному етапі розвитку природи і суспільства; визначення закономірностей неузгодженості господарської діяльності людини з основ законами екології; з'ясування основних умов виникнення штучних екосистем; демографічні фактори; вплив природних та антропогенних чинників на здоров'я людини.

Вплив природи на людину та людини на природу в процесі її виробничої діяльності призвів до глобальних протиріч у їх взаємовідносинах. Протиріччя виникають внаслідок: - нераціонального природокористування; - наявності 2-ох протилежних тенденцій взаємовідносин людини і природи:

- з розвитком виробничих сил суспільства посилюється техногенний вплив людини на природу.

- виникає дисгармонія у взаємовідносинах людини і суспільства, а також природою (Л від П хоче отримати якнайбільше, тобто переважають економічні чинники і зовсім не думає про збереження НС;

- природа не зважаючи на своє єдине ціле підпадає під вплив господарської діяльності Л і при зміні однієї з складових біосфери відбуваються зміни і інших сфер;

- серед основних протиріч є те. що неузгодженість людської діяльності з осн законами і принципами екології призвели до виникнення, в межах біосфери, техносфери, межі якої постійно збільшуються. Таке становище пов'язано з розширенням глобальних екологічних проблем, які людство повинно вирішувати.

У ході розвитку людства, зростання чисельності населення на Земній кулі, поглиблення науково-технічного прогресу (НТП) та збільшення його впливу на виробничу діяльність у межах біосфери зародився новий механізм взаємодії основних факторів у системі „людство - природне середовище" (рис. 6), який складається з двох підсистем. У першій соціально-економічній підсистемі аналізується вплив НТП на розвиток і територіальне розміщення продуктивних сил з урахуванням демографічних факторів (у тому числі - й урбанізації), у другій - досліджується вплив розвитку виробничих сил на кількісне та якісне виснаження природних ресурсів.

Кількісне виснаження природних ресурсів пов'язано зі зменшенням їх балансових запасів у результаті високих темпів використання. Якісне виснаження пов'язане з надходженням у довкілля речовин - забруднювачів біосфери. Тобто, людина внаслідок розвитку виробництва, перетворює природу шляхом пристосування її до своїх потреб. Чим вище розвиток виробництва технологій та техніки, тим більше змін природного матеріалу. Прямий чи опосередкований вплив технічних засобів у наш час охоплює всю біосферу і спричиняє великий вплив на потік енергії та біогеохімічні цикли на Землі.

Людина у боротьбі за своє існування стала створювати штучні екосистеми. які використовували не тільки для свого життєвого сер-ща, а й для господарської діяльності.

Штучні екосистеми за Одумом поділяються в залежності від типу використаної енергії:

- природні системи, які для свого розвитку використовують сонячну енергію: водні екосист світового океану, зони високогірних лісів; ці території характериз. великим біорізноманіттям, саморегулюючою здатністю і тому для конкретного регіону можуть бути стабілізуючими територіями;

- естуарії припливних морів, річкові екосистеми, дощові ліси – ці природні системи викор сонячну енергію, енергію припливів та відпливів, енергію течії та вітрів. Ці зони характеризю різноманіттям флори та фауни, в більшості випадків в них не порушена саморегулююча здатність.

- агроценози – це спрощені екосистеми, де поряд з сонячною енергією використовують інші типи енергії

- антропогенні екосистеми і урбоекосистеми, де в основному викор енергія викопного палива та ядерна енергія. Як правило на цих териоріях мала кількість продуцентів та пригнічена діяльність редуцентів призводить до порушення колообігу речовин та енергії.