5. Динаміка смертності в Україні

Перехід до смертності сучасного типу в ХIХ сторіччі почався тільки в окремих, найбільш розвинених промислових країнах. Поступово, вже у XX сторіччі, до цього процесу включалися дедалі нові країни, серед яких була й Україна.

В середині XIX сторіччя в Україні майже безроздільно панувала смертність традиційного типу, зумовлена переважно екзогенними чинниками. Одне з перших місць у структурі причин смерті міцно утримував туберкульоз. Ще більша кількість людей, а надто дітей, помирала від пневмонії. Великою була частка смертей від шлунково-кишкових та дитячих інфекційних хвороб. Рівень смертності був надзвичайно високим, і хоча після реформи 1861 року почалося його поступове зниження, показники, що його відображали, як і раніше свідчили про негаразди.

Від моменту скасування кріпосного права й до початку першої світової війни смертність в Україні поступово знижувалася, досягнувши на зламі сторіч такого її рівня, який був відзначений у Німеччині ще у 1861-1870 роках. А рівень смертності, що спостерігався у цей самий період часу у Франції, в Україні був досягнутий лишень 1913 року. Зниження смертності в Україні відбувалося повільніше, ніж у Німеччині (від 1861 по 1913 рік смертність у Німеччині скоротилася на 11°/оо, а в Україні – лише на 8,6°/оо), проте швидше, ніж в Англії та Франції, де показники смертності зменшилися відповідно на 8,2°/оо та 6,°/оо.

Імперіалістична війна забрала з планети за 2—3 роки 10 млн життів і зробила інвалідами ще 20 млн чоловік. За 39 місяців цієї жахливої війни царська Росія втратила загиблими 2,5 млн чоловік, ще 6 млн були поранені та покалічені. Виокремити з цієї кількості демографічні втрати України не уявляється можливим. Значними були й утрати народу України в громадянській війні. З упровадженням непу демографічна ситуація почала ввіходити в норму, рівень смертності поступово стабілізувався, наблизившися впритул до значень інтенсивності цього процесу, досягнутим у Франції (див. таблицю 9). За темпами зниження смертності Україна у 1913-1927 роках наздогнала Німеччину й випередила Англію та Францію (див. таблицю 10).

Найвищими темпами знижувалася дитяча та материнська смертність. У період від 1901 по 1925 рік Україна посідала перше місце серед провідних європейських держав, США, Японії та Австралії за темпами зниження смертності у вікових групах 0-4, 5-9 та 15-19 років, а у віковій групі 10-14 років посідала друге місце, ненабагато поступившися лише Цейлону. Тенденції зниження смертності в інших вікових групах істотною мірою були диференційовані за статтю: за темпами падіння жіночої смертності Україна утримувала 1—2-е місця, а чоловічої – лише 5-7-е. Цей феномен пояснювався різким скороченням материнської смертності, з одного боку, та чоловічою надсмертністю у генераціях, які винесли на своїх плечах увесь тягар імперіалістичної та громадянської війн, що підірвало їхнє здоров'я, – з іншого.

Швидкими темпами знижувалася в Україні смертність серед немовлят. І якщо в останній чверті XIX сторіччя її рівень зберігався незмінно високим, то у першій чверті XX сторіччя, особливо у 20-ті роки, з організацією й розвитком служб охорони материнства й дитинства він почав швидко знижуватися, й за темпами падіння смертності серед немовлят Україна у 1910-1925 роках опинилася на другому місці (33%) після Німеччини (35%), випередивши Англію (32%), Францію (25%) та Росію (19%). 1925 року загальний рівень смертності серед немовлят досягав в Україні 14,6 померлого на першому році життя із 100 народжених, у тім числі в сільській місцевості – 14,9, у містах – 12,1, у великих містах – 10,2.

І хоча на 1926 рік зниження смертності в усіх вікових групах уже стало фактом, який не викликав сумнівів, проте на повну силу цей процес розгорнувся в наступні десятиріччя. Ще 1926 року структура причин смерті населення України була винятково несприятливою. На одному з перших місць стояв туберкульоз, від якого гинуло понад 10% усіх, хто помирав у міських поселеннях України, смертність від туберкульозу була найвищою у віковій групі 20—40 років. Ще вищою була смертність від пневмонії, яка вражала в першу чергу дітей. Величезна їх кількість помирала від інфекційних шлункових захворювань та інших дитячих хвороб. Водночас на частку хвороб серця, злоякісних новоутворень та інших причин ендогенного характеру припадало не більш ніж 15—17% усіх смертей. 1926 року в Україні навіть у старших вікових групах ендогенна смертність не перевищувала третини летальних випадків.

На 1 грудня 2010 року в Україні, за оцінкою, проживало 45795,9 тис. осіб. Упродовж січня-листопада 2010 р. чисельність населення зменшилася на 167,0 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 жителів становило 4,0 особи.

Природній рух населення у січні-листопаді 2010 року характеризувався зниженням народжуваності та суттєвим перевищенням кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих припадало 72 народжувані дитини.

Дивовижно, але факт: Найстаріша жінка Південної Африки, а можливо, і світу, відзначила 4 липня 2006 р. свій 132-й день народження. Відповідно до документів Молоко Темо, вона народилася у 1874 році. У 1974 році мешканцеві села Тікябанд (що в Азербайджані) Меджід Агаєву виповнилося 139 років. До 120-річного віку він працював чабаном. Його сім’я разом з дітьми, онуками і правнуками становила 151 особу. Відомо, що великий медик Гален прожив 140 років, Сократ – 106 років (та й то помер, випивши смертельну дозу цикути), а Софокл – 130 років. Неймовірним прикладом довголіття є життя англійського селянина Томаса Парра, який прожив 152 роки, дев’ять місяців і декілька днів. Він пережив десять королів Англії. Томас Парр народився 1483 року в Шропширі. У 17 років пішов на службу до війська, через 18 років повернувся до праці біля землі. Орендував невелику ділянку землі у трьох поколінь господарів. Вперше одружився, коли йому було вже 80 років. Його дружина Джейн Тейлор народила йому сина і дочку. Але вони померли ще у грудному віці. З першою дружиною Томас Парр прожив 32 роки. Дружина померла і він десять років жив одинаком, а потім у 1605 році одружився вдруге. Про цю дивовижну людину почув король Чарльз І і забажав побачити Томаса Парра на власні очі. Стару людину у віці 152 роки доставили у Лондон. Але зміна клімату, звичних умов життя і харчування згубно відбилися на здоров’ї Томаса Парра – він захворів на запалення легень і того ж 1635 року помер. 1956 року співробітники Інституту геронтології імені О.Богомольця НАН України обстежили киянина П.Ю.Ткаченка, якому на той час виповнилося 120 років (про що були наявні підтверджуючі документи). Зі слів Павла Юхимовича Ткаченка, його батько прожив 121 рік, мати – 117, бабуся – 126, а дід – 113 років. 1991 року мешканці м. Бершаді Вінницької області Фотині Купріянівні Яворській виповнилося 115 років. У серпні 2006 року у пресі з’явилося повідомлення про найстарішу людину планети – мешканця Пуерто-Рико Еміліано Меркадо дель Торо, якому виповнилося також 115 років. Однак, у березні 2000 року у селі Абазівка Полтавського району померла Євдокія Білик, яка прожила без п’яти днів 118 років! Ула Маргушева, мешканка села Кам’яномістське, що в Кабардино-Балкарії (Росія), відзначила 2009 р. своє 125-річчя.

+ ДОДАТОК (Презентація «Гендерний портрет», кадри № 5, 6, 7; + Презентація 2, кадр № 15)