ТЕМА 13

ТЕМА 13 ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ЗАЇКАННЯ В УМОВАХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

1. Загальна характеристика системи роботи з дітьми із заїканням в умовах медичних закладів. Одним із закладів, в якому діти із заїканням отримують комплексну медико-психолого-педагогічну допомогу є поліклініки. Спеціальні заняття в поліклініках діти відвідують 2—3 рази на тиждень (амбулаторні умови), або вступає на певний термін під постійне спостереження фахівців, які й надають їй необхідну лікувально-педагогічну допомогу (стаціонарні умови).

Цінністю амбулаторних умов є те, що діти із заїканням на час лікування не відриваються від звичного соціального оточення. Звідси у них з'являється можливість переносити навички, набуті в кабінеті, в своє повсякденне життя. Крім цього ці діти продовжують навчання в школі. Регулярні заняття з фахівцем дозволяють планомірно та правильно працювати з корекції мовлення і поведінки дитини із заїканням. Завданнями кожного заняття в кабінеті є: контроль за станом мовлення дитини в даний час, вибір і відпрацювання певних нових вправ для її мовлення і поведінки, завдання для самостійної роботи.

Батьки, які присутні на заняттях, безпосередні учасники цих занять. Вони навчаються правильному підходу до своєї дитини, оволодівають прийомами виправлення мовлення, отримують необхідні консультації.

Разом із цим амбулаторні умови для лікування заїкання мають і цілу низку недоліків, що негативно впливають на ефективність лікування. Особливо це стосується дітей шкільного віку. Дитина відвідує логопедичні заняття у післяурочний час, за рахунок свого відпочинку. З практики відомо, що ці діти нерідко відвідують ще музичну, або спортивну школу. До того ж вони повинні знайти час для участі в позакласній роботі й для виконання вдома шкільних завдань.

Логопед Л. Парамонова, виділяє низку умов, які характерезують недоліки амбулаторних умов. До них відноситься: недостатній контакт із лікарями, зайнятість батьків, які не забезпечюють належного режиму її дня, занять, контролю за її мовленням. Зроблені спостереження дозволили Л. Парамоновій зробити висновок, що в амбулаторних умовах діти-школярі часто не отримують помітного покращення стану мовлення.

За даними В. Шкловського, кращим результатом характеризується реабілітація дітей із заїканням в стаціонарних умовах є: з одного боку в умовах стаціонару є можливість спокійної і рівної поведінки завдяки стійкому режиму дня. З іншого боку, в цих умовах здійснюється постійне спостереження медичного і педагогічного персоналу за дітьми, що дозволяє підсилити комплексний вплив на кожного з них. У стаціонарі виявляється можливим створення для дітей мовного режиму, розширення можливостей психотерапії, медикаментозного і фізіолікування, снотерапії.

Стаціонарні умови лікування дітей і підлітків із заїканням, по-різному представлені в системі освіти та охорони здоров'я. У першому випадку робляться спроби надання допомоги дітям в спеціальних дошкільних закладах, школах-інтернатах. Тут вони поєднують навчання за програмою масового дошкільного закладу або школи з логопедичними заняттями.

В дошкільні заклади приймаються діти із заїканням з двох років. Логопед проводить з ними щоденні заняття, результати яких повинні закріплюватися вихователями в процесі виховання і навчання їх за програмою дошкільних закладів загального типу.

У мовній школі створене спеціальне відділення для дітей із заїканням. Програму початкових класів ці діти проходять за 5 років (один рік на корекцію мовлення), а в наступні чотири — рік в рік. Від масової школи це відділення відрізяється також частковою зміною навчального плану (введені логопедичні заняття, ритміка, збільшена кількість годин на українську мову.), зміна тривалості уроку в 1 класі (30 хвилин замість 45), менше кількість учнів в класі, наявність в штаті медичного персоналу: психоневролога, педіатра, інструктора з ЛФК, медичної сестри.

Велике розповсюдження в даний час має організація допомоги дітям, із заїканням в умовах медичних стаціонарів, спеціальних відділень, що відкриваються, при дитячих лікарнях або диспансерах, санаторіях. Основною приваблюючою властивістю цієї форми допомоги є можливість максимального використання лікувального впливу на дитину, із заїканням в цілому. Всебічне вивчення, широкий вибір медичних засобів у поєднанні з логопедичними прийомами дозволяють створювати на практиці необхідний для подолання заїкання лікувально-педагогічний комплекс.

Курс реабілітації дітей в логопедичному стаціонарі в середньому триває 3—4 місяці. Протягом цього часу вони щодня отримують відповідне лікування і під спостереженням логопеда і персоналу відвідують логопедичні заняття. Крім того, під час реабілітації діти шкільного віку самостійно і за допомогою логопеда і вихователів займаються відповідно до шкільної програми.

Порівнюючи дватипи стаціонарних умов для дітей (школи-інтернату і медичного стаціонару), можна виділити істотні відмінності не лише в самій формі цих закладів, але і в принциповому підході до вирішення основного завдання — позбавлення дитини від заїкання. У школі-інтернаті це завдання намагаються вирішити, дещо видозмінивши шкільну програму навчання. У медичному стаціонарі основним є лікувально-педагогічний комплекс заходів, спрямований на оздоровлення і лікування організму дитини із заїканням, її нервової системи, психіки і, зокрема, мовленнєвої функції. Використання шкільної програми також має місце, але вона не має при цьому основного значення.

В радянські часи в нашій державі діяли сезоні (літні) логопедичні санаторії і піонерські табори санаторного типу для дітей із заїканням. Їх перевагою є простота організації. В таких закладах існує можливість широкого використання в лікування нервово та соматично ослаблених дітей за допомогою кліматичних і природних чинників.

Знайомство з роботою літніх спеціалізованих санаторіїв і оздоровчих таборів санаторного типа показує, що в першому випадку робляться спроби організувати комплексне лікування дітей із будь-якими формами заїкання. У другому випадку через особливості структури оздоровчого табору (відсутність необхідної кількості фахівців і медичного обладнання) немає достатніх можливостей для комплексного лікування тяжких випадків заїкання. Тому перед персоналом цих таборів постають завдання спільного оздоровлення дітей, з метою попередження і усунення у них легких форм заїкання і його рецидивів.

Якщо показаннями для лікування в сезонних санаторіях служить наявність у дітей заїкання в різному ступені, аж до найскладнішої, а також заїкання в сукупності з іншими не тяжкими дефектами мовлення, то в оздоровчі табори направляються діти: 1) після проведеного курсу лікування заїкання в спеціалізованих кабінетах або стаціонарах; 2) з легкими формами заїкання; 3) з іншими формами розладів плавності та темпу мовлення (фізіологічні затинання, батаризм, тахілалія, брадилалія) та з іншими порушеннями мовлення.

Протипоказаннями для направлення в оздоровчі табори дітей із заїканням є: 1) заїкання середнього і тяжкого ступеня, а також ускладнене іншими дефектами мовлення, 2) різкі розлади слуху; 3) розлади мовлення центрального походження (алалії, афазії, складні форми дизартрії; 4) протипоказання для звичайних дитячих оздоровчих закладів (інфекційні захворювання, органічні ураження нервової системи, нетримання сечі та ін.).

2. Схема логопедичної роботи з дітьми в амбулаторних умовах. Запропоновані схеми занять позначають основні етапи послідовної логопедичної роботи. Не відміняючи творчої роботи логопеда, вони є віддзеркаленням єдиних вимог для дітей із заїканням. Ці схеми створені з метою впорядкування, систематизації й цілеспрямованості логопедичних занять. У пропонованій системі логопедичної роботи в амбулаторних умовах врахований накопичений досвід сучасної логопедії. В той же час до її особливостей можна віднести наступні:

а) Логопедичні заняття з дітьми із заїканням будуються в залежності від різних мовленнєвих можливостей кожної дитини, а не від складності тільки мовленнєвих вправ.

Опора на збережені компоненти мовлення в корекційній роботі з дітьми із заїканням дозволяє одночасно використовувати різні системи послідовно ускладнених мовленнєвих вправ, а також використовувати збережені мовні можливості дітей із заїканням. Виявлений рівень вільного мовлення дітей із заїканням дозволяє визначати завдання трьох етапів логопедичних занять з ними: підготовчого (робота ведеться на збережених компонентах мовної системи, тренувального і закріплюючого (закріплення набутих мовленнєвих навичок в повсякденній діяльності з поступовим зменшенням занять).

б) Разом з послідовним ускладненням власне мовленнєвих вправ передбачається поступове зростання складності мовленнєвих ситуацій.

в) У запропонованій системі логопедичної роботи передбачене регулярне та обов'язкове використання магнітофона, визначаються завдання і послідовність магнітофонних занять.

г) Враховуючи можливості і необхідність логопедичної підготовки батьків дитини із заїканням, в описаній нище системі знаходить місце певна і постійна участь батьків на різних етапах логопедичних занять з дітьми.

У логопедичних кабінетах і пунктах заняття з дітьми проводяться 2-3 рази на тиждень по 40-60 хвилин кожне. Курс занять розрахований на 3-4 місяці. Він складає 32-36 занять. Обстеження і відбір дітей як і первинний магнітофонний запис, проводяться до початку занять.

Підготовчий період орієнтування складає 7-8 занять. Це період щадячого режиму, коли для дитини має бути створена максимально спокійна обстановка, установлений твердий режим дня, по можливості обмежено мовленнєве спілкування з оточуючими повністю виключена фіксація на випадках заїкання. Всі мовні вправи в кабінеті та удома логопед проводить, спираючись на збережені компоненти мовлення.

З перших же занять розучуються мовні зарядки: вимова голосних звуків, їх поєднань з приголосними, розучування віршів в супроводі з рухами рук і ніг, імітацією рухів, із відповідним змістом тексту, заучування психотерапевтичних текстів для ранкового (після сну) і вечірнього (перед сном) промовляння. Наприклад (вранці): „Я сьогодні добре виспався. Я добре відпочив. У мене дуже гарний настрій. Я спокійний, бадьорий, веселий. Мене чекає сьогодні багато цікавих справ. Я пам'ятаю, що вчуся говорити красиво. Я пам'ятаю всі поради логопеда. Я сьогодні буду намагатись говорити правильно та виразно. Я упевнений, що навчуся говорити так, як говорять артисти». (Увечері): «Я зараз спатиму. Сьогодні у мене був дуже цікавий день. Весь день у мене був хороший, радісний настрій. Я був спокійний і говорив добре. Я говорив так, як мене навчають на заняттях. Я тепер завжди прагнутиму говорити правильно та красиво. Я зараз спатиму. А завтра встану бадьорий, з гарним настроєм. Завтра мене теж чекає цікавий день. Я знову спостерігатимо за своїм мовленням. Я навчуся говорити красиво, як артист».

Тексти для самонавіяння логопед складає залежно від віку дітей. Тренування правильного мовлення проводиться в різних умовах: сидячи, стоячи, в русі, з місця, з виходом вперед, із стільця і так далі); в процесі різної діяльності, різних занять (ліплення, малювання, рахунок, аплікації, рідна мова); дидактичних ігор (лото, доміно, телефон та ін.). Для ускладнення мовленнєвих ситуацій на логопедичні заняття запрошуються сторонні люди, які спочатку тільки присутні, а надалі поступово підключаються до занять. В кінці цього періоду проводиться повчальне магнітофонне заняття. Індивідуальна робота з дітьми проводиться логопедом одночасно і з перших же занять дитини в кабінеті.

Своєрідна робота з батьками в цей період. Логопед проводить зі всіма батьками популярні лекції, бесіди про заїкання (сутність, причини, методи усунення), про значення і спрямованість логопедичних занять (різні рівні збереженого мовлення). Спільні лекції не виключають індивідуальних бесід про кожну дитину, особливостей підходу до занять з нею.

Тренувальний період в амбулаторних умовах складає 20-22 заняття. Спираючись на уявлення про навички правильного мовлення, отримані дитиною на першому етапі, логопедичні заняття цього періоду мають на меті поступово формувати порушені сторони мовлення. На логопедичному занятті розучується новий текст ранкового і вечірнього самонавіяння. Як мовні зарядки інтенсивно використовується матеріал попередніх мовних занять.

У цей період діти поступово тренуються у всіх важкодоступних для дитини із заїканням видах мовлення і мовних ситуаціях: мовні вправи (від відповідей до спонтанного мовлення, від мовлення тихого до гучного); діяльність (від тихих занять до рухливих і емоційних, від опису своїх нескладних дій до розповіді про майбутній складний комплекс дій); мовленнєві ситуації (від ускладнень ситуації усередині кабінету до складних життєвих ситуацій). В умовах логопедичного кабінету ускладнення мовних ситуацій відбувається за рахунок різноманітної діяльності дитини та форм логопедичного заняття. Ліплення, малювання, аплікація, рахунок, рідна мова, дидактичні ігри, рухливі ігри, рольові та творчі ігри. Останнє особливо важливе для дитини, оскільки отримані на заняттях навички мовлення і поведінки потрібно перенести в життя.

У цей період проводиться два-три повчальних і одне порівняльне магнітофонне заняття. Обстановка на занятті ускладнюється і за рахунок все більшої активності батьків. Декілька занять проводить логопед, а в майбутньому він дає доручення батькам потренувати мовлення дитини на прогулянці, в музеї, в магазині.

Робота з батьками в цей період полягає в тому, щоб:

1. провести для всіх лекції-бесіди про завдання тренуючого періоду, про психологічні особливості дітей із заїканням, про різні методи подолання заїкання;

2. для присутніх на заняттях показати успіхи дітей і ефективність логопедичних прийомів, доручити батькам проведення заняття або його частини з дітьми (план і послідовність заняття заздалегідь продумується логопедом і батьками);

3. у домашніх умовах батьки повинні стежити за виконанням дитиною вказівок логопеда, проводити мовленнєві заняття, вести щоденник спостережень.

У закріплюючий період перед логопедом стоїть завдання продовжувати закріплення правильного мовлення у дитини в складних умовах, в той же час поступово відмовитися від регулярних логопедичних занять. Цей період охоплює час, що залишився, від обов'язкового циклу логопедичних занять (6-9 занять). На логопедичних заняттях продовжується інтенсивна робота з тренування правильного мовлення (розповіді, бесіди, спонтанне мовлення та ін.) в рольових і творчих іграх, проводяться репетиції до майбутнього випускного концерту і так далі. Вводиться наступний елемент — репетиція з батьками або однолітками самостійного концерту.

Закінчується курс обов'язкових логопедичних занять в кабінеті ранком або концертом. У закріплюючий період роботи батьки відвідують логопедичні заняття з дітьми, беруть активну участь у їх проведенні, виконують вказівки логопеда із закріплення у дитини нових навичок мовлення і поведінки в громадських місцях та вдома, беруть участь у підготовці випускного концерту.

3. Схема логопедичної роботи з дітьми в стаціонарних умовах.

У спеціалізованих стаціонарах діти із заїканням перебувають 3-4 місяці. Приблизно місяць складає підготовчий період, 1,5-2 місяці — тренувальний і близько місяця — закріплюючий. Нижче дається система логопедичної роботи з дошкільниками із заїканням, яка використовується в умовах психоневрологічного санаторію для дітей із розладами мовлення.

Особливістю цієї системи є те, що курс реабілітації ділиться на 3 цикли. Спочатку діти знаходяться на лікуванні 2 місяці (перший цикл), потім настає місячна перерва; після чого знову 1,5 місяць реабілітації (другий цикл) і 2,5 місяці — перерва; нарешті, останній (третій цикл) — 1 місяць реабілітації і остаточна виписка дитини з стаціонару.

Перший цикл (2 місяці, 48 занять) — активна перебудова мовлення. Оптимальна мета першого циклу — повністю реалізувати завдання підготовчого і тренувального періодів. За часом реалізації схематично це виглядає так: 6 занять — обстеження і знайомство з дітьми; 20 занять — підготовчий період; 22 заняття — тренувальний період.

З першого дня перебування дитини в стаціонарі і до початку тренувального періоду для дітей створюється щадячий режим.

Мовленнєве спілкування дітей різке обмежене. В цей же час проводиться первинний магнітофонний запис мовлення дітей. Логопед розучує з дітьми мовну зарядку, проводить заспокійливі і стимулюючі бесіди. Комплектуються групи дітей для індивідуальної логопедичної роботи.

Особливості логопедичної роботи в умовах стаціонару :

1) В умовах стаціонару немає можливості в тренувальний період передбачити ускладнення мовних ситуацій поза ним.

2. Перед закінченням першого циклу лікувально-педагогічної роботи з дітьми із заїканням проводиться тільки одне порівняльне магнітофонне заняття. Воно спрямоване на підведення підсумків щодо роботи над мовленням дитини.

3. Логопедична робота в стаціонарі тісно пов'язана з виховною. Логопеди свої корекційні заняття будують на матеріалі, рекомендованому „Програмою виховання дітей дошкільного віку”, використовують ті ж форми проведення занять і ігор. У свою чергу вихователі загальноосвітні заняття і виховні заходи співвідносять з логопедичними завданнями. На своїх заняттях вихователі орієнтуються на мовленнєві можливості кожної дитини; своєчасно інформовані про успіхи дитини на логопедичних заняттях, вони закріплюють результати логопедичної роботи з ним на виховних заняттях і в загальнорежимні моменти.

4. Вельми своєрідна робота з батьками. Уривчастість курсу лікувально-педагогічної роботи в стаціонарі вимагає відомої логопедичної обізнаності батьків, щоб в перерві між циклами реабілітації дитина не зірвала досягнуті результати і закріпила їх. З цією метою протягом першого циклу перебування дитини в стаціонарі з батьками один раз в тиждень (в суботу або неділю) проводиться заняття з логопедичного мінімуму.

Перше заняття. Лекція-бесіда про заїкання у дітей, про особливості реабілітації в стаціонарі, про роль батьків в цьому процесі.

Друге заняття. Лекція-бесіда про психологічні особливості дітей із заїканням про комплекс лікувально-педагогічної роботи з дітьми (з характеристикою поведінки кожної дитини. У бесіді бере участь лікар-невропатолог).

Третє заняття. Бесіда про спрямованість логопедичних занять про логопедичні прийоми. Відкрите логопедичне заняття батьки присутні на заняттях з тією групою дітей, де немає їх дитини). Обговорення цього заняття.

Четверте заняття. Присутність батьків на відкритому логопедичному занятті з дітьми (у групі, де знаходиться їх дитина). Обговорення цього заняття.

П'яте заняття. Бесіда за результатами усунення заїкання у дітей за час їх перебування в стаціонарі (використовується порівняльний магнітофонний запис), про завдання, що стоять перед батьками на півторамісячну перерву в лікуванні їх дитини (даються окремо рекомендації кожному з батьків).

Кожне заняття з батьками завершується побаченням з дитиною Це стимулює обидві сторони: батьків до занять із логопедичного мінімуму, дітей до хорошого мовлення і поведінки, щоб порадувати батьків своїми успіхами. Виписка дітей із стаціонару оформляється у вигляді веселого ранку.

Протягом 1,5 місяців перерви в реабілітації дитини батьки повинні створити для неї удома необхідне ставлення, організувати щоденне проведення мовних зарядок і занять за вказівками логопеда.

Другий цикл (1,5 місяця — 36 занять) — підкріплююча терапія. 8 занять цього циклу відводяться для тренування правильного мовлення дитини на (підготовчий період) і 28 занять — для закріплення навичок правильного мовлення і поведінки в різніх ситуаціях, в процесі різної діяльності, на різному за складністю мовленнєвому матеріалі (тренувальний період).

Логопедичні заняття в підготовчий період цього циклу розпочинаються з відновлення елементів правильного мовлення, з розучування нової мовної зарядки. Дітям демонструється їхнє мовлення, записане на початку першого циклу лікування і перед їх випискою із стаціонару. Звертається увага на успіхи, яких вони досягли на першому циклі лікування. У тренувальний період цього циклу (приблизно в середині) передбачається скорочення часу логопедичних занять до 1,5-1,40 (замість 2-2,30). Спеціальні логопедичні заняття поступово замінюються загальноосвітніми. Заняття проводяться, як і раніше, логопедом, але основна мета занять поступово змінюється — логопедичні завдання змінилися загальноосвітніми. Логопедичне заняття, таким чином, поступово перетворюється на логопедичне виховне заняття.

В кінці тренувального періоду проводиться порівняно-повчальне магнітофонне заняття. Виписка із стаціонару оформляється у вигляді ранку-концерту в якому беруть участь всі діти.

Інтенсивність занять із батьками в другому циклі реабілітації дещознижується. Батьківські дні влаштовуються 1 раз в 2 тижні.

Перше заняття. Обговорення результатів роботи батьків із дитиною. Відкрите логопедичне заняття з його обговоренням.

Друге заняття. Обговорення результатів лікувально-виховної роботи з дітьми в стаціонарі (виступи логопеда і лікаря). Відкрите логопедичне заняття з його обговоренням.

Третє заняття. Прослухування порівняльного магнітофонного запису мовлення дітей в даний час і первинною при вступі на перший цикл реабілітації. Рекомендації логопеда, лікаря з роботи з дитиною в домашніх умовах після її виписки.

Третій цикл (1 місяць — 24 заняття) — закріплення навичок правильного мовлення. Він складається з підготовчого періоду (3 заняття), тренувального (5 занять) і закріплюючого (16 занять).

На перших заняттях проводиться вивчення дитини; магнітофонні записи мовлення дітей під час вступу на перший цикл реабілітаціїі перед випискою після другого циклу; розучується нова мовна зарядка.

У наступні 5 занять інтенсивно проводяться мовні вправи різної складності і в різних ситуаціях. Після чого, не зміняючи складності вправ, логопедичні заняття поступово замінюються виховними з їх завданнями і специфікою проведення. У закріплюючий період логопедичний стаціонар для дошкільників нагадує звичайний дитячий садок, де в групі працюють як би два вихователі: один — вранці, інший — увечері. Відмінною його рисою є малокомплектність групи і обов'язкова логопедизація всіх занять із дітьми. Перед закінченням реабілітації проводиться останнє магнітофонне порівняно-повчальне заняття.

До випуску дітей готується святковий концерт, в якому беруть участь всі діти. Робота з батьками в цьому циклі не відрізняється від попереднього — заняття по тій же схемі один раз в два тижні.

На закінчення відзначимо переваги викладеного курсу лікувально-педагогічної роботи з дітьми із заїканням в умовах стаціонару:

1. Без подовження терміну перебування дитини із заїакнням, в спеціалізованому стаціонарі збільшується час логопедичної роботи з нею. Дитина фактично знаходиться під спостереженням впродовж 9 місяців.

2. Перехід дитини зі своєрідних умов стаціонару в домашні здійснюється не різко, а поступово

3. У випадках успішної корекційної роботи з дитиною з’являється можливість обмежити термін її перебування в стаціонарі, тобто провести тільки перший і третій цикл лікування або другий і третій для дітей, що вже раніше займалися з логопедом.

4. Запропонована система, з одного боку, сприяє тіснішому контакту логопеда та батьків і, зокрема, значно активізує роль батьків у корекційно-виховній роботі з дитиною.

5. З іншого боку, тісніше переплітається взаємодія логопеда і вихователя. Логопед, послідовно перебудовувавши логопедичне заняття, включає загальноосвітні завдання, більш глибоко уявляє собі спільні завдання виховної роботи з дітьми. Це істотно відбивається і на його керівництві роботою вихователя в стаціонарі; конкретизуються завдання логопедичної і загальноосвітніх занять і режимних моментів.

4. Досвід організації літнього логопедичного табору-санаторію для дітей і підлітків із заїканням. Всі діти в таборі-санаторії для дітей із заїканням повинні бути розділені на групи з урахуванням віку і рівня їх розвитку: 1) діти-дошкільники 6-7 років, 2) молодші школярі 1-2 класів, 3) молодші школярі 3-4 класів, 4) школярі 5-6 класів, 5) школярі 7-8 класів, 6) підлітки 9-11 класів. У кожній групі в середньому до 20 чоловік. Діти розташовуються в загальних спальнях, а займається і відпочивають у спеціально виділених для кожної групи кімнатах.

За медико-педагогічну роботу з дітьми в кожній групі несе відповідальність закріплений за нею логопед, педагог-вихователь, медсестри.

З числа хлопців і дівчат, що вже пройшли курс логопедичних занять і добре знайомі з вимогами і особливостями логопедичної роботи з дітьми із заїканням, до груп прикріплюються так звані помічники логопедів. Мета їх перебування в логопедичному таборі-санаторії зводиться до закріплення отриманих раніше навичок правильного мовлення і поведінки, а також до допомоги логопедам і вихователям у проведенні педагогічних заходів. Вони активно беруть участь в логопедичних заняттях в прикріплених групах: за вказівкою логопеда займаються з дітьми, слідкують і допомагають закріплювати дітям навички, отримані в результаті логопедичних занять. Постійний особистий приклад помічників логопедів, їх робота над собою є однією з ефективних форм психотерапії заїкання у дітей.

Логопед-методист і лікар безпосередньо до кожної вікової групи дітей не прикріпляються, а логоритмісти проводять свою роботу в двох суміжних групах.

Щодня в ранкові години в таборі-санаторії проводиться конференція всіх співробітників, на якій обговорюються зауваження старшого чергового за підсумками минулого дня, зачитувався план роботи на поточний день. Це дозволяє інколи об'єднувати окремі заходи в різних групах (наприклад, прогулянки, екскурсії, перегляд фільму та ін.), організовувати взаємодопомогу і шефство старших дітей над молодшими та уникати одночасного проведення однотипних занять у різних групах.

Логопедична робота

Режимом табору-санаторію передбачено, що в першу половину дня, окрім неділі, по 3 години на логопедичні та логоритмічні заняття. Тривалість групових занять складає 45 хвилин, для дошкільників — 20-25 хвилин. Логопедичні заняття носять форму дидактичної або рухливої гри, з вивчення шкільного програмового матеріалу або його повторення, складання розповіді за картинкою або переказу прочитаного, диспуту за прочитаною книгою або конкурсу на краще складання розповіді за особистими спогадами, перегляд діафільму з подальшим його обговоренням або читання за ролями, бесіди на тему виховання мужності, сміливості, акуратності, працьовитості, правдивості і тому подібне або розучування хорових пісень, танців, вправ на координацію рухів з мовленням і так далі.