20

Тема 7. Шлюб і сім’я (2 год.)

1. Шлюб як соціологічна і демографічна категорія.

2. Шлюбність.

• Абсолютна кількість шлюбів;

• Коефіцієнт шлюбності;

• Середній вік укладання шлюбу;

• Потенціал шлюбності;

• Незареєстровані шлюби; співпроживання.

3. Розлучення та розлучуваність.

• Показники розлучуваності;

• Чинники розлучуваності.

Мета. Сформувати уявлення про шлюб як соціальну та демографічну категорію; диференціювати поняття «шлюб» – «шлюбність» та «розлучення» – «розлучуваність».

Ключові слова: шлюб, моногамія, полігамія, серійна моногамія, шлюбне коло, шлюбний вибір, шлюбний відбір, шлюбний ринок, шлюбний стан, фактичний шлюб, цивільний шлюб, співпроживання, шлюбність, коефіцієнти шлюбності, індекси шлюбності, потенціал шлюбності, вік вступу до шлюбу, середній вік вступу до шлюбу, SMAM, розлучення, розлучуваність, коефіцієнти розлучуваності, індекси розлучуваності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Дорошенко Л. С. Демографія : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл] / Л. С. Дорошенко. – К. : МАУП, 2005. – 112 с. – С. 59–67.

2. Медков В. М. Демография : учеб. пособие / В. М. Медков. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. – 448 с. – С. 87–113. – (Серия «Учебники и учебные пособия»).

3. Підгорний А. З. Демографічна статистика : навч. посіб. / А. З. Підгорний. – Одеса : ОДЕУ, 2010. – 165 с. – 54–70.

4. Прибиткова І. М. Основи демографії : посібник [для студ. гуманіст. і сусп. ф-тів вищ. навч. закл.] / І. М. Прибиткова. – К. : «АртЕк», 1995. – 256 с. – С. 189–230.

1. Шлюб як соціологічна і демографічна категорія

Шлюб – це санкціонована та регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права і обов'язки по відношенню один до одного та до їх дітей. Історично шлюб пройшов тривалий багатовіковий шлях розвитку і зміни одних його форм на інші. Ці історичні зміни описуються у спеціальній історико-етнографічній та історико-соціологічній літературі, до якої і слід звертатися тим, хто цікавиться цими питаннями.

Говорячи про шлюб, необхідно перш за все відзначити неоднозначність тлумачення цього поняття у праві та інших суспільних науках.

З точки зору права, шлюбом вважається тільки вільний, добровільний, рівноправний союз чоловіка і жінки, укладений з метою утворення сім'ї з обов'язковим дотриманням установлених законом вимог і що породжує між подружжям взаємні особисті й майнові права та обов’язки. У нашій країні дійсним визнається тільки шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Обов'язкова державна реєстрація була встановлена в грудні 1917 р. з прийняттям Декрету ЦИК і РНК РРФСР «Про цивільний шлюб». Наразі порядок укладання шлюбу регулюється Сімейним кодексом України, прийнятим у 1995 р.

Для демографії шлюб цікавий, перш за все, як передумова створення сім'ї і народження дітей, а також процесів народжуваності і смертності.

При цьому демографія традиційно цікавиться не стільки юридичною формою шлюбу як узаконеного союзу чоловіка і жінки, скільки наявністю дійсних і ефективних шлюбних (подружніх) відносин незалежно від того, чи зареєстрований шлюб відповідно до прийнятих у певній країні правил і законів чи ні, тобто фактичним шлюбом*.

У сімейному праві під фактичним шлюбом розуміється офіційно не зареєстрований шлюб, тобто співжиття. Цю різницю у вживанні одного і того ж терміну в різних науках слід враховувати.

Разом з тим, демографію цікавить і юридична форма шлюбу, оскільки з цим поняттям пов'язано таке явище, як позашлюбна народжуваність.

Наявність або відсутність офіційної реєстрації шлюбних відносин, юридичного їх оформлення, є надзвичайно важливим індикатором стану сім'ї як соціального інституту. Зростання числа випадків відмови від офіційної реєстрації шлюбу, що спостерігається в останні десятиріччя, розповсюдження співпроживань свідчать (разом з іншими аналогічними явищами) про кризу сім'ї, що заглиблюється, про деградацію цінностей фамілізму, ціною яких є загострення суспільного неблагополуччя, наростання девіантних форм соціальної поведінки. І справа не тільки в збільшенні в багатьох країнах світу (у тому числі і в Україні) числа та частки позашлюбних народжень, хоча це саме по собі породжує численні соціальні проблеми, пов'язані в першу чергу з неповноцінною соціалізацією дітей з так званих «материнських» сімей. Сама можливість жити разом без легітимізації шлюбних відносин коригує в свідомості багатьох людей цінність законного шлюбу і сім'ї як соціальних усталених норм, як єдино нормативних форм сумісного життя.

У тому, що стосується шлюбу і шлюбних відносин, існує термінологічна плутанина, яка виникла через некритичне перенесення юридичної термінології в демографію і розібратися в якій не завжди просто*. Зокрема, вираз «фактичний шлюб» іноді вживають як синонім співпроживання, протиставляючи його зареєстрованому шлюбові. У такому ж контексті, з іншого боку, вживають деколи і вираз «цивільний шлюб», розуміючи під ним шлюб незареєстрований.

Дивно, що не тільки різні енциклопедичні довідники тлумачать ці поняття по-різному, але навіть в межах одного і того ж словника в статтях різних авторів деколи можна знайти ті, що взаємовиключають тлумачення цих термінів. До 1917 г . під цивільним шлюбом розуміли шлюб, укладений без здійснення відповідного релігійного обряду (вінчання і т.п.).

Щоб уникнути цієї плутанини, слід під цивільним шлюбом розуміти шлюб зареєстрований, а про співпроживання говорити в тих випадках, коли шлюбні відносини існують поза юридично визнаною, легітимною формою. Що стосується терміну фактичний шлюб, то незалежно від його вживання у праві, за межами суто юридичної термінології він повинен використовуватися тільки для констатації наявності дійсних і ефективних шлюбних відносин безвідносно, наголосимо на цьому ще раз, до їх юридичної форми. Зіставлення фактичного шлюбу і зареєстрованого засновано на непорозумінні: наявність юридичної форми зовсім не означає, що немає фактичних шлюбних відносин і, навпаки, наявність фактичних (тобто реальних, дійсних) шлюбних відносин зовсім не означає, що останні ніяким чином юридично не оформлені.

Типи шлюбу – зареєстрований і фактичний – не є тими, що взаємовиключають один одного. Більшість зареєстрованих шлюбів є також і фактичними, а велика частина фактичних – зареєстрованими. Проте серед зареєстрованих шлюбів є фіктивні шлюби, які були юридично оформлені не для створення сім'ї, а заради придбання житлових, майнових або інших прав. Деякі із зареєстрованих шлюбів фактично вже розпалися, але де-юре продовжують існувати, оскільки розлучення ще не оформлено. Частими є випадки, коли хтось перебуває в зареєстрованому шлюбі з однією людиною, а у фактичному – з іншим. Тому як альтернативні типи можна розглядати тільки зареєстрований і незареєстрований шлюб. Синельников А. Б. Шлюб // Соціальна енциклопедія. М., 2000. С. 45.

Під видами або формами шлюбу розуміють конкретні варіації шлюбних союзів, до яких вступають або вступали чоловіки і жінки. Серед видів шлюбу, перш за все, розрізняють моногамію (одношлюбність) і полігамію (багатошлюбність.).

Моногамія, або моногамний шлюб, – це шлюб одного чоловіка з однією жінкою.

Полігамія, або полігамний шлюб, – це шлюб одного чоловіка з декількома жінками (полігінія, або багатоженець) або шлюб однієї жінки з декількома чоловіками (поліандрія, або багатомужжя). Всупереч широко поширеній думці, спеціальні історико-етнографічні дослідження показали, що полігамія (полігінія) в історії мала набагато більш широке розповсюдження, ніж моногамія: за даними американського соціолога Дж. Мердока, число культур з переважанням полігамії майже в 4 раз перевищує число тих культур, де переважала моногамия. При цьому найпоширенішою формою полігамії є полігінія, що й дотепер широко практикується в країнах, населення яких сповідає іслам.

Що стосується поліандрії, або багатомужжя, то поширеність цієї форми шлюбу украй незначна. Вона існує у деяких народів Індії і Тибету, переважно у вигляді т.з. фратернальной поліандрії, тобто шлюбу однієї жінки з декількома братами.

Сучасна тенденція полягає в тому, що поширеність полігамії знижується, на зміну їй приходить моногамія. Нині навіть в багатьох мусульманських країнах, де релігійна мораль допускає і, більш того, заохочує полігінію (багатоженець), остання заборонена законом. У зв'язку з цим дивними виглядають спроби узаконити багатоженця в окремих суб'єктах Російської Федерації, зокрема в Інгушетії. Але ще більш дивною і комічною представляється спроба Жіріновського і його партії провести через Державну Думу закон, що дозволяє багатоженця в Росії.

Нині все більшого поширення набуває т.з. серійна моногамія (деякі автори говорять про послідовну моногамію), тобто повторні, головним чином шлюби чоловіків і жінок, що укладалися після розлучення. Це явище досягло таких масштабів, що багато дослідників, а ще більше журналісти і політики, перестали вважати шлюб довічним союзом чоловіка і жінки (у них існує ідіосинкразія (змішування, перен. – хвороблива огида) на саме слово довічний), розглядаючи його як тимчасовий альянс, який може бути розірваний у будь-який час за бажанням будь-якого з подружжя. І серійна моногамія сама по собі, і примирливе ставлення до неї як до нормативного явища відображають наростання інституційної кризи сім'ї, наслідки якої так загрозливо виявляються в сучасній динаміці демографічних процесів.

Укладання шлюбу є результатом, фінальною стадією шлюбного відбору. Під шлюбним відбором розуміється процес, у результаті якого з сукупності (простору) можливих, потенційних шлюбних партнерів (яку іноді називають шлюбним колом) так чи інакше, у той чи інший спосіб відбирається той, у кожному даному конкретному випадку єдиний, партнер (партнерка), який (яка) і стає чоловіком (дружиною) або тим, з ким «живуть разом».

Шлюбне коло – сукупність можливих шлюбних партнерів.

Народонаселення. Енциклопедичний словник. М., 1994. С. 36.

Процес шлюбного відбору історично конкретний, він залежить від економічних, соціальних, соціокультурних та інших умов, що існують у суспільстві. Основні особливості процесу шлюбного вибору пов'язані з тим, що в різних культурах і на різних стадіях історичного розвитку різними є як простір можливих шлюбних партнерів, так і ступінь свободи індивідуального вибору.

У першому випадку, тобто в тому, як визначається простір можливих шлюбних партнерів, всі культури розрізняються за тим, допускаються чи ні в них повторні шлюби.

Якщо повторні шлюби не допускаються, як це має місце в культурах традиційної, жорсткої моногамії, якщо, інакше кажучи, людина, що перебуває або перебувала в шлюбі та вибула з нього, не може через дію соціокультурних, моральних і правових заборон знов одружитися або хоча б розраховувати на це, той простір можливих шлюбних партнерів утворюють тільки ті індивіди, які не перебувають у шлюбі або навіть (в більш жорсткому варіанті, існуючому в деяких культурах) ніколи в ньому не перебували. Людина вступає в цей простір після досягнення встановленої звичаєм або законом зрілості і покидає його після одруження.

Якщо ж повторні шлюби допускаються, якщо допускається, іншими словами, серійна моногамія, то сукупність, з якої проводиться відбір шлюбного партнера, є гранично широкою і включає як тих, хто не перебуває, так і тих, хто перебуває у шлюбі.

Правилом тут є те, що людина, чоловік або жінка, постійно доступна для шлюбу, незалежно від того, перебуває він в шлюбі чи ні. Як пише американський соціолог Б. Фарбер, «кожна людина, принаймні, теоретично, завжди є потенційним шлюбним партнером для всіх інших осіб протилежної статі. Тут важливим є те, що перебування в шлюбі аніскільки не обмежує людини в тому значенні, що вона продовжує залишатися можливим шлюбним партнером у пізніших шлюбах».

Але у будь-якому випадку людина, як вже сказано, стає можливим шлюбним партнером для інших людей тільки після досягнення встановленого законом або звичаєм шлюбного віку.

Шлюбний вік в Україні, установлений законом, – 18 років для чоловіків і 16 років для жінок. Органи місцевого самоврядування за наявності поважних причин мають право на прохання осіб, охочих одружитися, дозволити одружитися тим, хто досяг віку 16 років. Законами України можуть бути встановлені порядок і умови, за яких вступ до шлюбу може бути дозволений, як виняток, до 16 років.

Шлюбний вік – мінімальний шлюбний вік, починаючи з яким закон або звичай допускає вступ до шлюбу. У більшості країн світу шлюбний вік встановлюється законодавчо з урахуванням віку статевої зрілості, психологічної і соціальної зрілості тих, хто укладає шлюб, а також традицій, звичаїв та ін. умов даної країни.

Народонаселення. Енциклопедичний словник. М., 1994. С. 34.

У нашому суспільстві, тобто в суспільстві європейського, західного типу, історична тенденція полягає у переході від строгої моногамії, коли вступ до повторного шлюбу, навіть у випадку вдівства, був утруднений (особливо для жінок) до моногамії серійної, коли повторні шлюби стають звичайними справою. Останні роки на слов’янських теренах спостерігається збільшення відсотка людей, які укладають повторний шлюб (приблизно для чоловіків – з 18,9 до 28,4%, а для жінок – з 17,9 до 27,8%). У найбільш урбанізованих містах частка тих, хто укладає повторний шлюб, значно більше (близько 36,4% чоловіків і 32,1% для жінок).

Аналогічні дані можна навести і по США. У цій країні в середині 1980-х рр. близько 46% всіх шлюбів, що укладаються, були повторними принаймні для одного партнера.

У тому, що стосується ступеня свободи індивідуального вибору, між різними суспільствами також існують великі відмінності. У деяких культурах, а у минулому – практично всюди, переважають шлюби, що були організовані батьками або іншими родичами, під чиєю опікою знаходяться молоді люди. В інших домінує «вільний» вибір, коли основними його «агентами» є самі «укладачі» в шлюб. Проте в будь-якому випадку укладання шлюбу, вибір шлюбного партнера не є довільними. Вони підкоряються впливу певних чинників культурного, соціального, психологічного і навіть частково соціально-біологічного характеру.

Укладання шлюбу означає, з соціологічної точки зору, зміну одного з соціальних статусів, якими володіє кожна людина, в даному випадку – зміну шлюбного статусу, або шлюбного стану. Демографія як наука про відтворювання населення цікавиться як самим масовим процесом формування шлюбних союзів (та їх розпадом), тобто масовим процесом зміни шлюбних статусів – шлюбністю, розлучуваністю, овдовінням, – так і розподілом населення за шлюбними статусами, тобто шлюбною структурою.