Тема: Трагікомедія Карпенка-Карого «Мартин Боруля», її сценічний успіх. Дворянство як міф про краще життя.

Мета:

• навчальна: ознайомити десятикласників із змістом комедії, основними елементами її сюжету та композиції;

• розвивальна: роз­вивати навички ідейно-художнього аналізу драма­тичного твору, вміння характеризувати головного героя та інших персонажів, пояснювати засоби їх­нього комічного зображення, на прикладах творів І. Карпенка-Карого довести його драматургічну май­стерність у п’єсі;

• виховна: виховувати в учнів гідність, прос­тоту, щедрість у взаєминах із людьми.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Карпенка - Карого, І. Франка; текст п’єси, фотоілюстрації до неї; аудіозапис.

«Мартин Боруля» — одна з найкращих українських комедій.

І. Франко

План уроку

I. Оголошення теми і мети уроку .(2хв.)

ІI. Актуалізація опорних знань .(4хв)

III. Мотивація навчальної діяльності учнів.(10хв)

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу .(25 хв.)

V. Закріплення.(3хв.)

VI. Домашнє завдання.(1хв.)

Хід уроку

I. Оголошення теми і мети уроку .

ІI. Актуалізація опорних знань .

1. Бесіда на повторення вивченого матеріалу про драму та жанри драматичних творів

Учитель. Назвати основні риси драматичної літератури.

Учень. Драматична література характеризується пристосованістю для сценіч­ної інтерпретації. Основною ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору роз­падається на дві частини — мова героїв і ремарки, що вказу­ють режисеру на декорації і дії персонажів. Твір, написаний у формі мови персонажів і ремарок, і є добутком «драматич­ної форми». Це поширюється і на ті твори, що вдаються до цієї форми без розрахунку на сценічну інтерпретацію.

Учитель. Назвати провідні жанри драми.

Учень. Трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

Учитель. Які види драми побутували в минулому?

Учень. Містерії, міраклі, мораліте, шкільні драми, інтермедії та ін.

Учитель. Розповісти про розвиток драми в українській літературі.

Учень. В укра­їнській літературі драма з’являється на початку ХІХ ст. («Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Простак» М. Гоголя, «Чари» Кирила Тополі, «Чорноморський побит» Яківа Кухаренка, «Купала на Івана» С. Писаревського.

Учитель. У всіх цих творах виявилися, з одного боку, риси шкільної драми, вертепу, притаманні українській драматургії поперед­ньої доби, а з іншого — враховано досвід західноєвропейської драми кінця ХVІІІ ст. Ідейно-тематичні горизонти згаданих тво­рів обмежувалися колом любовно-родинних взаємин. Однак, як і в європейській драмі, помітними були й кроки до реалістич­ного відображення дійсності. Згодом через обставини родинного плану порушувалися важливі суспільні проблеми («Назар Сто-доля» Т. Шевченка, «Лимерівна» Панаса Мирного). Із 80-их ро­ків ХІХ ст. спостерігається розширення ідейно-тематичних обріїв драми, з’являються твори з життя інтелігенції, мешканців міста, порушуються проблеми взаємин села і міста («Не судилось» Ми­хайла Старицького, «Доки сонце зійде» Марка Кропивницького, «Житейське море» Івана Карпенка-Карого, «Украдене щастя» Івана Франка, «Нахмарило» Бориса Грінченка.)

Учитель. Які бувають жанрові типи драми як жанру?

Учень. «Закрита» і «від­крита».

Учитель. Назвати ознаки «закритої» драми.

Учень. Ознаками «закритої» драми є: введення в історію події та персонажів; однозначна зав’язка; тісний змістовий зв’язок між сценами; причиново-наслідкові ланцюжки та ланцюжки зв’язків між персона­жами; лінійна дія; відсутність зміни місця дії, або незначна зміна; лінійна часова послідовність; коротка тривалість дії; фабульна побудова з необхідними для цього атрибутами — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією та розв’язкою; збе­рігається хронологія подій і вчинків дійових осіб на відносно обмеженому просторі.

Учитель. Назвати письменників, які використовували «відкриту» драму.

Учень. Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Іван Карпенко-Карий, Іван Франко.

Учитель. Існує вона й у сучасній драматургії.

Учитель. Назвати жанрові особливості «відкритої» драми.

Учень. Іншим жан­ровим типом є «неаристотелівська», або «відкрита» драма. Ознаками відкритої драми є: відсутність введення; відсут­ність однозначної зав’язки; відсутність зв’язку або неясний Зв’язок між сценами; сцени, пов’язані фразовими мотивами, центральним Я, повтором місць; нелінійна дія; відсутність формально визначених відрізків дії; часта зміна місця дії; пе­рервна часова послідовність.