2. Літературний диктант «Так» — «ні»

Чи правильне твердження?

1. Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого — Іван Панасович Карпенко. («Ні»)

2. П’єса, в основі якої лежить гострий життєвий конфлікт, напру­жена боротьба й складні переживання персонажів, але розв’язка не має трагічного характеру, називається драмою.(«Так»)

3. «З усього… треба користь виймать, хоч би зубами прийшлось тягнуть — тягни!» — основна мораль Пузирів (П’єса «Хазя­їн»). («Так»)

4.«Наймичка» за жанром — соціально-психологічна драма. («Так»)

5.Родина Тобілевичів — це Карпенко-Карий, Старицький, Кро-пивницький, Заньковецька. («Ні»)

6.Мова автора у п’єсі називається ремаркою. («Так»)

7. У п’єсі «Наймичка» роль Харитини виконала М. Занько-вецька. («Так»)

8.Мартин, Палажка, дочка її Марися, Микола та наймити — Омелько й Трохим — персонажі драматичного твору «Мартин Боруля». («Так»)

9. І. Карпенко-Карий правдиво показав нескореність народу, його стійкість і незламність у боротьбі проти своїх гнобителів у творі «Суєта». («Ні»)

10. Уперше була поставлена в Ростові-на-Дону трупою М. Кропивницького за участю М. Заньковецької п’єса «Сава Чалий». («Ні»)

11. «Одним із найкращих лікарів — праця» — так у листі Карпенко-Карий писав своїй дружині. («Ні»)

12.«Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву для його таланту».Ці слова належать Л. Толстому. («Ні»)

III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Слово вчителя.

Тематичне багатство, гострота художнього бачення, заглиб­лення у психологію персонажів і вмотивованість кожного його вчинку у творах І. Карпенка-Карого дають підстави поставити Його ім’я з такими відомими сучасниками, як Бернард Шоу, Ген-рік Ібсен, Герхард Гауптман, Октав Мікро.

2. Бесіда за окремими творами драматурга .

Учитель. З’ясуйте, в чому суть конфлікту у п’єсі «Наймичка»?

Учень. Кон­флікт має соціальне забарвлення; автор розкриває ту ат­мосферу безправності, приниження і злидарства бідного на­роду, серед якого розцвітають аморальні, розбещені, лицемірні Цоколі.

Учитель. Що вбирає в себе поняття «честь»?А як же справи з честю в персонажів комедії «Хазяїн»? Скажімо, у Феногена, Ліхта-ренка?

Учень. Ці люди давно вже втратили честь і навіть не усві­домлюють потреби в ній. Усе їхнє життя зводиться до того, як би примножити своє багатство, де б украсти, схитру­вати, мати вигоду. Феноген та Ліхтаренко варті один од­ного за своєю підлістю.

Учитель. Чи живуть за законами честі представники інтелігенції — вчитель гімназії Калинович та молода освічена дочка Пузиря Соня?

Учень. Соня і вчитель Калинович прагнуть справедливості, змістовного, потрібного народові життя. Проте є ряд епізо­дів у творі, коли читачеві (глядачеві) стає соромно за пове­дінку цих освічених інтелігентів. Обом персонажам не виста­чає рішучості на шляху до тієї високої мети, яку вони про­голошують. І Соня, і Калинович почуваються безпорадними ідеалістми перед «дикою і страшною» силою Пузиря.

Учитель. У чому трагедія головного героя п’єси «Сава Чалий»? Який можна зробити висновок?

Учень. Висновок: людина, яка перекрес­лила своє добре ім’я зрадою народних інтересів, лихими вчин­ками — постать справді трагічна. Особливо це стає зрозу­мілим з відстані століть, які минули. Ні внуки, ні правнуки не зможуть пишатися своїм предком. Це трагедія цілого роду, і, певною мірою, народу. Звичайно, з цього погляду, осо­бистість, що втрачає народну повагу, вимагає співчуття, але водночас і осуду. Це варто усвідомити кожній людині.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу .

1. Виступ учня-«літературознавця».

Великим кроком уперед у творчому зростанні драматурга була комедія «Мартин Боруля» (1886). Біографи письменника вказу­ють, що поштовхом до написання цього твору стала комічна істо­рія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича — Карпо Адамович Тобілевич.

Цей біографічний факт драматург підніс до широкого узагаль­нення, гостро висміявши й засудивши станове честолюбство і па­разитизм привілейованої соціальної касти — дворянства. (До слова, батько письменника, як і герой п’єси, не добився дворянських прав, бо в частині родових документів стояло прі­звище не Тобілевич, а Тобулевич (аналогічно і в комедії: Бо-руля — Беруля. )