Вимірювання смертності.
Найбільш вживаним показником для аналізу тенденцій смертності є загальний коефіцієнт смертності, попри його загальновідомі недоліки. Більшість дослідників згодні з тим, що зростання цього показника зумовлене переважно старінням населення через зниження народжуваності, а не справжнім зростанням смертності. Але ж загальний коефіцієнт смертності має вимірювати не вікову структуру населення, а тенденції його смертності! Тому слід визнати, що загальний коефіцієнт смертності нині втратив своє значення для характеристики її інтенсивності й, мабуть, доцільно зовсім відмовитися від його використання у порівняльному аналізі. Він може бути застосований тільки після відповідної статистичної обробки, зокрема стандартизації, яка дозволяє привести його до зіставного вигляду.
Найкращими показниками для характеристики рівня смертності та її динаміки є вікові коефіцієнти смертності й обчислювані на їх підставі показники ймовірнісних таблиць смертності, особливо показник середньої тривалості майбутнього життя. Цієї точки зору дотримуються чимало демографів. Відомий дослідник у галузі медичної демографії М.С.Бідний вважав, зокрема, що середня тривалість життя як похідна від вікових показників смертності вільна від впливу відмінностей у віковому складі населення й придатна для зіставлення між різними країнами та за різні періоди часу.
Існують різні способи усунення впливу вікової структури населення на смертність. Один з них полягає у розрахунку стандартизованих коефіцієнтів смертності. Їх обчислюють шляхом перемноження часткових коефіцієнтів смертності для кожної вікової групи на частку цієї групи у населенні, прийнятому за стандарт, і наступного додавання отриманих добутків. У результаті загальні коефіцієнти смертності у порівнюваних країнах або групах населення стають зіставлюваними один з одним. Для міжнародних порівнянь за стандарт звичайно приймають віковий склад населення великої групи країн або навіть цілого світу. Проте й у масштабах світу склад населення також змінюється, тому стандарти вимагають перегляду, а раніше здійснена стандартизація – перерозрахунку. Крім того, перевага методу стандартизації полягає в тому, що До зіставлюваного вигляду приводять не тільки загальні, але й часткові коефіцієнти смертності за причинами.
Стандартизовані коефіцієнти смертності як загалом, так і майже з усіх причин у чоловіків практично у кожній країні набагато вищі, ніж у жінок. При порівнянні звичайних коефіцієнтів це не завжди можна встановити: віковий склад жінок більш «старий», ніж чоловіків, позаяк жінки в середньому живуть довше. Тому кількість померлих від серцево-судинних захворювань на 100000 жінок часто буває більшою, ніж на 100000 чоловіків, але після стандартизації показників у чоловіків вони виявляються вищими. З практики відомо, що чоловіки помирають від серцево-судинних хвороб, а також від раку і багатьох інших причин у більш ранньому віці, ніж жінки. Особливо великими є відмінності між смертністю чоловіків та жінок від нещасних випадків, травм та отруєнь, включаючи й автомобільні катастрофи та самогубства, а також від злоякісних новоутворень органів дихання. У деяких країнах такі відмінності перевищують 10 разів, що часто пов'язане з набагато більшим відсотком чоловіків, котрі палять.
Поміж часткових коефіцієнтів смертності особливе місце посідає показник смертності серед немовлят. Він показує, яка частина народжених (з 1000 новонароджених) не доживає до 1 року. Головними причинами смертності серед немовлят є хвороби пренотального періоду – від 28-го тижня вагітності до кінця сьомої доби життя новонародженого. Серед них – асфіксія, пологові травми, вроджені вади розвитку, пневмонія, гемолітична хвороба новонароджених. Майже половину загиблих у пренотальному періоді становлять недоношені діти. Смертність серед немовлят значно перевищує смертність у всіх наступних вікових групах, за винятком похилого та старечого віку, й є, поряд із захворюваністю, смертністю, тривалістю життя, одним з головних показників, що характеризують стан здоров'я населення. Рівень смертності серед немовлят є важливою характеристикою загальної й санітарної культури населення, стану охорони здоров'я та певною мірою життєвого рівня в країні.
Проте показник смертності серед немовлят за всієї своєї значимості характеризує смертність лише невеликої частини населення – дітей віком до 1 року – й нічого не каже про смертність в інших вікових групах. Тому в демографічному аналізі смертності використовують узагальнений її показник – так звану середню тривалість майбутнього життя.