2.2. Аналіз розміщення об’єкта

Об’єкт озеленення розташований за адресою: вул. Суворова , буд. 24, м. Вінниця у мікрорайоні «Старе місто», у північній його частині. Неподалік знаходиться річка Південний Буг, це не промисловий район міста. Вулиця не має напруженого транспортного руху. З усіх сторін будинок оточений приватним сектором, з північної частини хнаходиться стихійний ринок, кондитерська фабрика «Рошен», з південної – гіпермаркет «Корона» та аптечний кіоск «Авіцена».

Також близько розташовані маршрути автобусів і таксі, якими можна легко дістатись в будь-яку частину міста.

Рис. 2.1 Ситуаційний план

Будинок на якому планується сад на даху - новий, побудований у 2009р.,основні конструктивні елементи побудовані з урахуванням майбутнього навантаження, з дотриманням всіх необхідних будівельних норм і стандартів.

Сад на даху планується розташувати у південно-східній частині будинку, з півночі його захищатиме міцна стіна капітальної конструкції даху, а з півдня прозора консткукція, що гарантуватиме безпеку відвідувачів, та залишить можливість милуватися краєвидами.

2.3. Історія виникнення садів на дахах

Сади на терасах і дахах будинків відомі давно, і батьківщиною їх уважають Ассирію й Вавилон. За даними археологічних розкопок був відновлений план спорудження, а в проекті його реставрації були використані й значно більш ранні описи грецьких істориків Діодора й Страбона. Висячий сад являв собою кілька терас, розташованих одна над іншою на зразок піраміди, і створював враження величезних зелених щаблів. Сама верхня тераса піднімалася над землею на 25 м, і весь сад, звернений до півдня, розміщався на склепінних перекриттях камер.

По іншій реконструкції на склепінному перекритті стояли кам'яні стіни, що утворювали вузькі проходи. Висота верхньої тераси, що збігалася із кріпосною стіною міста, становила 30 м.

Була відновлена й конструкція покриття, що складається з тесаного каменю, двох рядів цегли й свинцевих плит, що служили надійною гідроізоляцією. По плитах був прокладений шар очерету, просоченого бітумом, а зверху насипаний рослинний ґрунт. У товщі колон були сховані труби, по яких за допомогою системи блоків і черпаків піднімалася вода з ріки Євфрат до самої верхньої тераси [33].

Поступово сади на дахах починають просуватися на північ Європи. Історія садів на штучних основах у Росії веде свій початок з XVII ст. Найчастіше вони влаштовувалися на дахах господарських приміщень над льохами, зерносховищами і належали царям або вищому духівництву, пізніше - підприємцям і купецтву.

Історія садів на штучних основах у Росії веде свій початок з XVII ст. В Верхні й Нижній «верхові» сади прикрашали Московський Кремль, розміщаючись на зводах Запасного двору. Видні крони дерев на даху будинку у водогонній вежі, що служила для подачі води з Москви-ріки.

У Московському Кремлі «верхові» (висячі) сади були влаштовані на дахах і терасах палацу, при житлових кімнатах, і були невеликі по площі. Крім них, в 1623 році були побудовані два більші Набережні сади (Верхній і Нижній).

Нижній сад розташовувався на схилах Кремлівського пагорба біля Тайницьких воріт і мав значно меншу площу — 1500 м². Плодові дерева й чагарники були висаджені в ньому, як й у Верхньому саду, по квадратній сітці. Штучна водойма, теж з «взводом», використався не тільки як декоративний елемент, але й для розведення риби. Крім того, у саду були розміщені теплиці. Планування садів було строго регулярне - доріжки перетиналися під прямим кутом і ділянки між ними обрамлялися тонкими дошками, поставленими на ребро. У ящики, що утворилися, висаджували рослини. У кремлівських садах цвіли й плодоносили яблуні, груші, ягідні чагарники, виноград, а за деякими відомостями, навіть волоський горіх, називаний тоді «цареградським». На зиму теплолюбні рослини вкривали рогожами, а спеціальні приміщення для них почали будувати в Кремлі тільки наприкінці XVII ст.

«Верхові сади» стали одним зі своєрідних типів російського міського саду в XVII в. і для свого часу були в Росії не меншим «чудом світу», ніж Вавилонські сади.

Особливою популярністю користувалися сади на дахах. Що ж стосується садів на дахах будинків, то вони ще довгий час залишалися в використані знаті й багатих людей. І тільки в XIX в. поява нових будівельних матеріалів і конструкцій дало перший поштовх масовому будівництву таких об'єктів у Європі [28].

При спорудженні покрівлі будинку було використане те ж древнє покриття, що й в «верхових садах» Кремля - свинцеві пластини, що служили ідеальною, але надзвичайно дорогою гідроізоляцією. Під час ремонту в 1960-х рр. їх замінили звичайним рулонним покриттям.

Хвиля захоплення експлуатованими покрівлями на початку XX ст. прокотилася по всій Європі, чому, безумовно, сприяли теоретичні праці й проекти найвизначніших архітекторів і містобудівників.

У США Фрэнк Ллойд Райт проектує й будує в Чикаго великий ресторан з

відкритими експлуатованими дахами, і в тім же 1914 р. знаменитий німецький архітектор Вальтер Гропіус зводить у Кьольні конторський будинок з рестораном і садом на даху.

Теоретичне обґрунтування застосуванню плоских дахів було дано в 1920-і рр. Цей прийом був використаний цілою когортою архітекторів-конструктивістів. Такі дахи використалися більше як оглядові площадки, У Європі будівництво садів на дахах в XX ст. знаходить все більший розмах, залучаючи солідних підприємців. В 30-ті рр., трохи пізніше перерахованих московських об'єктів, був споруджений сад над шостим поверхом адміністративного будинку в Лондоні. Він одержав популярність як сад «Деррі энд Томз» (Derry and Toms). Сад площею 4000 м², що розмістився на висоті більше 30 м, зберігся й понині. Він цікавий і ландшафтно-архітектурним рішенням, і системою інженерного встаткування. Рішення про експлуатацію даху було прийнято завдяки тому, що її обстеження показало можливість збільшення навантаження [35].

У центральній частині саду був вибудуваний чайний павільйон з терасами, що відкриваються в пейзажний англійський сад, що займає більшу частину даху. Із протилежної сторони до аркади критого переходу, повитої виноградом, примикали два менших по площі садка - один у вікторіанському стилі, інший - наслідування іспанському патіо. У ньому било кілька фонтанів, з'єднаних вузьким каналом. Фонтан був розміщений й у центрі регулярного вікторіанського садка із традиційними формованими рослинами. Пейзажний сад включав куртини дерев і чагарників і струмочок з перекинутим через нього містками.

Рослини, захищені від вітру, росли тут швидше, ніж на рівні землі, також ще й завдяки теплу, що виходить від будинку, і ретельному догляду. Тому виявилося можливим виростити під відкритим небом пальми, виноград, інжир й інші екзотичні для Англії рослини. У такому виді сад існував до 1973 р., коли змінилася основна функція будинку й потрібно було замінити перерослі дерева. Незмінною популярністю він користується й у наші дні, коли верхні поверхи й надбудова повністю відведені під ресторан. Тиша й аромат квітучих рослин контрастують у цьому саду із шумом і пилом вулиць і створюють для відвідувачів атмосферу дійсного оазису.

Своєрідний і ще один англійський сад на даху, створений у середині XX в. по проекту одного з найбільших майстрів ландшафтного мистецтва Джеффрі Алана Джелліко, засновника й почесного президента Міжнародної Федерації ландшафтних архітекторів. Плоский дах універмагу в Гілдфорді був майже повністю перетворений в мілкий декоративний басейн із острівцями криволінійних обрисів, облямованими вологолюбними рослинами. Вони утворять площадки для відпочинку, з'єднані переходами через воду у вигляді круглих бетонних плит. Сад, що височить над діловим центром міста на висоті більше 30 м, був названий автором «садом неба». [11]

По іншу сторону Атлантики, у США, багато готелів Нью-Йорка вже в самому кінці XIX - початку XX ст. мали експлуатовані дахи. У Сан-Франциско з'явилися сквери на дахах підземних гаражів, і першим уважається сад у складі Юніон-сквера площею 1700 м², закладений в 1942 р. Пізніше, в 1950-і рр., уже ціла площа в Портсмуті являла собою висячий сад над підземною автостоянкою. Сад на штучній основі при приватній квартирі на одній з терас хмарочоса в Нью-Йорку: А - куточок саду; Б - загальний вид (із проекту реставрації).

У Гарвардському університеті основна пішохідна алея пройшла по даху бібліотеки, частково заглибленій у землю.

В американських містах з їхнім достатком транспортних розв'язок у різних рівнях з'явилися й одержали розвиток «лінійні», витягнуті уздовж магістралей сади й бульвари на штучних підставах зі своїми переходами, сходами й квітниками. Вони «повисають» над розв'язками міських магістралей, розділяючи автомобільний і пішохідний рух.

Користується заслуженою популярністю й сад на терасах будинку музею в Окленді. Частина будинку заглиблена в землю, а серія різновисоких терас, з'єднаних пандусами й сходами, утворить великий озеленений дах, і будинок у цілому, закінчене в 1961 р., нагадує грандіозний зелений пагорб.

Сади на дахах, що прийшли до нас із глибини століть, стають у наші дні свого роду знаменням часу, однієї з насущних потреб суспільства в його прагненні до екологічно чистого навколишнього середовища й тому — однієї з найважливіших завдань сучасної архітектури.