11.Статична детермінована модель керування запасами: основні перед посилки.

Узагальнену модель управління запасами, яка враховувала б усі різновиди умов, що спостерігаються в реальних системах, побудувати важко. Але якщо вдалося побудувати достатньо універсальну модель, на ній неможливо отримати аналітичні розв’язки.

Більшість із моделей однопродуктні, і тільки в одній з них враховується вплив деяких “конкуруючих”видів продукції. Основна відмінність між моделями визначається припущенням про характер попиту (статичний або динамічний). Важливим фактором із точки зору формулювання й розв’язання задачі є також вид функції витрат. Для розв’язування можуть використовуватися різні методи, які включають класичну схему оптимізації, лінійне й динамічне програмування. 

Статична детермінована модель

Основні передумови

1. Розглядається процес керування однопродуктовим запасом на ізольованому складі; процес руху запасів — нескінченний.

2. Попит неперервний і має сталу інтенсивність .

3. Поповнення запасів — миттєве.

4. Дефіцит не допускається, тобто витрати на штрафи (витрати через дефіцит) відсутні і вважаються такими, що дорівнюють нулю: . (4.1)

5. Кожній поставці відповідають сталі витрати , (4.2)

де — витрати на поставку.

6. Вартість зберігання пропорційна до середнього рівня запасу і часу його існування, коефіцієнт пропорційності дорівнює .

7. Обирається стратегія керування запасами .

8. Треба знайти оптимальні параметри стратегії керування запасами і , які мінімізують загальні витрати за одиницю часу.

12.Необхідність у перевірці якості генераторів псевдовипадкових чисел і підхід до її проведення.

Генератор псевдовипадкових чисел. Можна створити таку послідовність чисел, властивості якої будуть схожі на властивості послідовності випадкових чисел. Такі послідовності називаються псевдовипадковими. Вперше запропонував їх використовувати Джон фон Нейман у 1946 р. Його метод полягав в наступному: n-розрядне число підносилось до квадрата і з нього вибиралися середні n цифр. Метод був дуже недосконалий, послідовності майже завжди вироджувалися в нуль або зациклювалися з коротким періодом. Пізніше було запропоновано багато різних алгоритмів отримання псевдовипадкових чисел. В основі програмних генераторів як правило лежать рекурентні формули. Як правило, вони генерують цілі числа рівномірно розподілені на відрізку від 0, до деякого максимального m. Щоб отримати числа з плаваючою комою, рівномірно розподілені на [0,1), кожен отриманий результат ділять на m.

Зазвичай перевірка якості генерування псевдовипадкових чисел передбачає два етапи^[1],^[2]. На першому генерують псевдовипадкові числа, що мають рівномірний розподіл на відрізку від нуля до одиниці. На другому цю послідовність перетворюють у послідовність, що має заданий закон розподілу. Для генерування псевдовипадкових чисел, що мають рівномірний розподіл на відрізку від нуля до одиниці використовують методи:

- метод лишків (лінійний конгруентний метод);

- метод середніх квадратів (метод фон Неймана);

- метод трикутного відображення;

- метод логістичного відображення.

Для перетворення отриманої послідовності у послідовність псевдовипадкових чисел із заданим законом розподілу використовують загальні та спеціальні методи. Серед загальних можна зазначити методи, що базуються на аналітичному перетворенні елементів вихідної послідовності; метод остач та метод, що базується на заміні заданого закону розподілу східчастою функцією. Ці методи придатні для отримання послідовностей з різними типами законів розподілу.