94.Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Нетариф. рег-ня:1.кількісні(визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту); 2.методи захисту від імп.; 3.методи стимул-ня експ. До кіл-х належать: квотування та ліцензування. Квотування– це обмеження щодо варт-ті або кіл-ті, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються: За напрямком їх дії:

експортні(вводяться у відповідності з міжнар. стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку); імпортні(вводяться націон. урядом для захисту місц. виробників, досягнення збалансованості торгов. балансу, регул-ня попиту і пропозиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримін. торг. політику інших держав). За обсягом дії: глобальні(встан-ться на імп. або експ. певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпорт-ться чи в яку країну він експ-ться; індивідуальні (встановлена в рамках глоб. квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар).

Ліцензування – рег-ня зовнішньоекон. діял-ті шляхом дозволу, який видається держ. органами на експорт або імпорт товару в певній кіл-ті за певний проміжок часу. Види ліцензій: разові(письм. дозвіл терм. до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення 1 зовнішньоторгов.угоди); генеральні (дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кіл-сті угод); глобальні(дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кіл-ті або варт-ті); автоматичні(дозвіл,що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена держ.органом). Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців відносно вибору ринку і об'єму торгівлі.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи(методи прихованого протекціонізму): 1. амін. формальності: націон. правила проведення імпортних операцій, які обмежують імпорт; 2.технічні бар’єри: вимоги про дотримання націон. стандартів, спец. упак-ня і маркування тощо; 3.встановлення мінім. імпортних цін; 4.імп. податки: митні збори, пов’язані з оформленням митних документів, або зі здійсненням митного контролю; сплата зборів за перевірку якості імпортованого товару; торг. збори; сезонні та екологічні збори; 5.імп. депозит; 6.валютні обмеження; 7.компенсаційне мито; 8. антидемпінгове мито – застосовується, якщо на територію країни товар ввозиться за демпінговими цінами. 9.“Добровільне” обмеження експорту – це кіл-не обмеж. експ., що базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі добровільно обмежити або не збільшити обсяг експорту товару.

95.Сот та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин.

СОТ – це одна з наймолодших міжн. організацій, яка є правонаступником Генеральної Угоди з тарифів іторгівлі (ГАТТ). СОТ почала діяти з січня 1995 р. Основною метою СОТ: заміна роздробленої системи ГАТТ (ГАТТ1948р. - багатостороння міжн. угода, що містить принципи, правові норми, правила ведення і держ. рег-ння взаємної торгівлі країн-учасниць) новою, інтегрованою міжнар. орг-єю, наділеної повноваженнями для діючого проведення в життя принципів і правил міжнар. торгівлі, погоджених у ході торгових переговорів. Система СОТ покликана виконувати наступні функції: 1.вона діє як комплекс погоджених на багатобічній основі правил, що регулюють поводження урядів країн-членів у торгівлі на світових ринках; 2.вона виконує роль форуму для торг. переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі шляхом відкриття національних ринків, або шляхом зміцнення і розширення самих правил;

3.вона виконує роль міжнар. суду, що дозволяє урядам країн-членів СОТ дозволяти суперечки між собою. Основними напрямками регулювання є: 1.ств-ня зацікавленими державами договірно-правової основи торг.-екон. відносин, включаючи найважливіші принципи і норми; 2.вироб-ня домовленостей щодо застосування на націон. рівні комплексу торг.-політ. засобів впливу на світовому зв'язку; 3.форм-ня і подальший розвиток міжнар. інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями; 4.обмін інфо-цією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.