ПСИХОЛОГІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАВЧАЛЬНИЙ МЕНЕДЖММЕНТ

1.Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.

Дисципліна «Психологія діяльності та навчальний менеджмент» (ПДНМ) розглядається як базова для блоку дисциплін психолого-педагогічної підготовки економістів до викладацької діяльності. Засвоєння дисципліни ПДНМ забезпечує подальше опанування таких дисциплін, як «Методика викладання економіки», «Комунікативні процеси в навчанні», виконання завдань курсової роботи та педагогічної практики.

Загальна мета ПДНМ: навчитись ефективно управляти навчальною діяльністю, виходячи з психологічних особливостей її реалізації.

Педагогічний менеджмент – особлива галузь педагогіки, яка займається дослідженнями управлінського аспекту, функціональним управлінням праці вчителів. Види:–освітній, -навчальний. Освітній менеджмент – процес реалізації управління функц. та управлін. освітою в конкретному навчальному закладі у відповідності з цілями суспільства до його майбутнього. Навчальний менеджмент – процес реалізації функції управління з відповідними комунікаціями, що забезпечують ефективне, результативне та якісне предметне навчання у певній освітньо-віковій групі у певному закладі освіти (технологія навчального процесу). Менеджер навчання – особа яка реалізує основні функції управління навчанням: якісно забезпечує комунікації, приймає результативні і корективні рішення, виконує роль керівника тощо. Процес управління – процес планування, організації, мотивації та контролю, який забезпечує досягнення цілей організації.Процес управління:-Первинний факультет: планування, організація, мотивація, контроль

-Зв’язуючи процеси: спілкування, особливості прийняття рішень, тип керівництва.

2.Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.

Навчання-спеціальний вид людської д-ті, спрямований безпосередньо на зміну цього суб’єкта. його специфікоє є те, що і метою і результатом його є зміна самого суб’єкта.

Процес навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основами соціального досвіду, накопиченого людством.; спец. організов взаємодія відповідно до цілей педагога і тих, то навчається, спрямована на розв’язання освітніх, виховних, розвивальних завдань.

Структура процесу засвоєння знань:сприйняття - відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що діють у даний момент на органи почуттів; розуміння (осмислення) - установлення зв'язків між предметами і явищами, процесами, з'ясування їхньої будівлі , складу , призначення, розкриття причин явищ або подій, тобто аналіз, синтез, порівняння і т.п. ;узагальнення припускає виділення й об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, досліджуваних у даний період;закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, поглиблює і розширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і навички;застосування - уміння використовувати отримані знання на практиці в навчальному процесі і житті .

Навчання як один з видів людської діяльності складається з двох взаємопов'язаних процесів - викладання й учіння.

Викладання - діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок. Учіння - цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками. Процес навчання формують взаємопов'язані компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності); змістовий (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, продуманість змісту кожного навчального заняття); операційно-дієвий (добір прийомів, методів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання); оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).

Спільна діяльність – це організована система активності взаємодіючих індивідів, основними ознаками якої є:наявність спільної мети;загальна мотивація;об‘єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле;розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками;узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності;засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю;має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність;єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми; суб‘єкт спільної діяльності – декілька людей; виникають міжособистісні стосунки. Застосування спільної діяльності в навчанні – обов’язкова вимога сучасної особистісно-орієнтованої парадигми навчання.