19. Економічний зміст, значення і види страхування кредитних ризиків

Сутність та економічний зміст страхування кредитів

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їх спільного інтересу (кредит) ставить ці сторони в діаметрально протилежні економічно-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань.

Отже, економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе – замість боржника – роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого цієї гарантії.

При гарантійному страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони:

- кредитор – суб’єкт, на користь якого має бути виконане зобов’язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії;

- позичальник – суб’єкт, зобов’язаний повернути борг, він же страхувальник;

- гарант – страховий заклад, який гарантує виконання зобов’язань, він же страховик.

Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів

У практиці страхування найбільш вживаними організаційними формами страхування кредитів виступають:

– страхування товарних кредитів;

– страхування кредитів під інвестиційні засоби;

– страхування споживчих кредитів;

– страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу;

– страхування експортних кредитів.

Вищезазначені форми відрізняються за характером наданого кредиту, що забезпечується страховим захистом.

Страхування товарних кредитів

Страхування товарних кредитів є найбільш розповсюдженою організаційною формою страхування кредитів. Ця форма може охоплювати майже всі галузі господарства і дедалі більше проникає в сферу послуг.

Страховий захист у страхуванні товарних кредитів забезпечується як у внутрішньому, так і зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, який здійснюється на кредитній основі.

Необхідність виникнення цієї організаційної форми страхування кредитів пов’язана з випадками неплатоспроможності покупців – позичальників, що можуть бути спричиненими багатьма чинниками, наприклад браком власних обігових коштів, невигідною кон’юнктурною ситуацією як в окремих галузях, так і в усьому економічному секторі, спадаюча відсоткова ставка, помилки в управлінні, стагнація потреб і споживання.

При страхуванні товарних кредитів об’єктом страхування стає, як правило, весь товарний обіг протягом року.

Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо – продавцем покупцеві, а й посередньо – на умовах факторингу, тобто з участю посередника – фактора чи факторного банку. З огляду на порядок врахування ризику неплатоспроможності боржника найістотнішого значення набуває факторинг повний і неповний. Головною ознакою повного факторингу є те, що ризик неплатоспроможності боржника тяжіє на факторі. У разі застосування неповного факторингу ризик неплатоспроможності лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора найбажанішим видом факторингу є повний факторинг з переданням ризику торговельної операції на фактора. Цей ризик може бути охоплений страхуванням.

Відповідальність страхового закладу при страхуванні в умовах факторингу дорівнює повній вартості контракту, тобто сумі заборгованості, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори страхування можуть укладатися на кожну окрему операцію або на підставі генеральної угоди.