18. Страхування засобів водного транспорту

Договір морського страхування – це договір, за яким страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику у порядку і мірі, що погоджені в договорі, морські збитки, які пов'язані з торговим мореплаванням.

Принципи, на яких базується будь-який договір страхування:

1) наявність майнового інтересу;

2) найвищий ступінь довіри сторін;

3) наявність причинно-наслідкового зв'язку збитку і події, що його викликали;

4) виплата відшкодування в розмірах реального збитку;

5) суброгація – перехід до страховика, що виплатив страхове відшкодування, права вимоги, що страхувальник має до особи, винній у збитках.

Страхування каско суден

Страхування каско суден – вид морського страхування, що забезпечує страховий захист судновласників і інших осіб, які мають відношення до експлуатації суден, у випадку нанесення збитку чи загибелі приналежних їм чи іншим способом юридично зв'язаних з ними суден або нанесення іншого збитку їх майновим інтересам у зв'язку з експлуатацією суден. На страхування приймаються: корпус (англ, hull, нем. kasko) судна з його машинами, устаткуванням і такелажем (оснащенням), фрахт (плата за морське перевезення вантажу), витрати по спорядженню й інші витрати, зв'язані з експлуатацією судна, а також суден у будівлі.

Більш повна назва – страхування корпуса, машин і устаткування суден (англ. Hull & Machinery Insurance).

Обсяг страхової відповідальності

Обсяг страхової відповідальності, наданий за договором страхування каско суден, докладно викладається у відповідних умовах страхування. Єдиних для усього світу умов не існує. Найбільш поширені англійські умови, іменовані застереженнями Інституту лондонських страховиків (застереження ІЛС – Clauses of the Institute of London Underwriters, особливо застереження про страхування судів на термін – Institute Time Clauses – Hulls № 280 від 01.10.83 р. чи їх новітня редакція від 01.11.95 р.). Під застереженням розуміється мінімальний перелік умов страхування, що складають основу конкретного договору чи правил страхування. У даному випадку застереження розглядаються як умови страхування, прийнятих ІЛС, для стандартизації чи уніфікації єдиного підходу при страхуванні каско суден.

Менш поширені німецькі, американські, норвезькі умови. У колишньому СРСР велика частина умов базувалася на Правилах страхування судів Індержстраха (редакція 1986 р.), що у свою чергу враховували досвід страхування каско суден на ведучих страхових ринках світу.

Національні умови часом детально сильно відрізняються друг від друга, і тому порівнювати ставки страхової премії на різних ринках можна тільки після серйозного вивчення умов страхування, прийнятих на кожнім з них. В узагальненому виді всі страхові ринки надають страхове покриття по трьох групах збитків судновласника зв'язаних:

а) з фізичною загибеллю, ушкодженням і поломками корпуса, машин чи устаткування судна;

б) з виникненням відповідальності перед третіми особами;

в) з витратами судновласників по зменшенню розміру збитків.

Розглянемо основні умови страхування щодо цих груп збитків.

а) фізична загибель, ушкодження, поломка

У стандартних застереженнях Інституту лондонських страховиків (ІЛС) найбільш важливим є розділ 6, що стосується небезпек і збитків, від яких може бути застрахований судновласник.

У першій частині розділу перераховані наступні небезпеки:

6.1.1) небезпеки, зв'язані з морським, річковим, озерним і іншим судноплавством.

Як правило, маються на увазі сильні шторми, затоплення і перекидання судна, зіткнення чи торкання інших суден, підвідних, плавучих чи нерухомих об'єктів (англ, f.f.o.) і т.д.;

6.1.2) пожежа, вибух;

6.1.3) крадіжка з боку осіб, що не відносяться до категорії "страхувальник";

6.1.4) викидання майна за борт;

6.1.5) піратство. Ця небезпека, як і баратрія, не відноситься до військових ризиків, що виключаються звичайно;

6.1.6) поломка чи аварія на ядерному реакторі чи установці;

6.1.7) зіткнення з літаком, чи аналогічними літальними апаратами, чи предметами, що випали з них, а також зіткнення з наземним транспортним засобом, доком чи портовим устаткуванням чи установкою;

6.1.8) землетрус, виверження вулкана чи удар блискавки. Перераховані вище небезпеки складають стандартний перелік, що включається в договір страхування.

Перераховані вище небезпеки складають стандартний перелік, що включається в договір страхування.

У другій частині цього розділу зазначені збитки, що відшкодовуються, якщо не буде доведена "відсутність належної дбайливості" з боку страхувальника, судновласника чи оператора судна, а саме:

6.2.1) подія при навантаженні, вивантаженні чи переміщенні вантажу чи бункера (палива);

6.2.2) вибухи котлів, поломка валів чи прихований дефект у машинному устаткуванні чи корпусі судна;

6.2.3) недбалість з боку капітана, офіцерів, команди чи лоцманів;

6.2.4) недбалість з боку ремонтних служб чи фрахтувальників, якщо вони не є страхувальниками по даному полісу;

6.2.5) баратрія (навмисне правопорушення у відношенні судна чи вантажу) з боку капітана, офіцерів чи членів команди.

б) відповідальність перед третіми особами

Відповідно до розділу 8 ІЛС 280 страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику 3/4 будь-якої суми, сплаченої останнім третій особі за нанесений збиток у результаті:

– шкоди, заподіяної будь-якому іншому судну чи майну, що знаходиться на іншому судні;

– затримки чи неможливості використовувати інше судно чи майно, що знаходиться на ньому;

– загальної аварії, рятувальних робіт чи обумовленого договором страхування рятування іншого судна чи майна.

При страхуванні відповідальності по каско полісу виключаються збитки чи витрати, що виникли в зв'язку з наступними причинами:

8.4.1) усунення чи видалення перешкод, уламків, вантажів чи якого-небудь іншого предмета;

8.4.2) шкода, заподіяна якомусь нерухомому чи особистому майну, за винятком інших суден чи майна, що знаходиться на інших суднах;

8.4.3) шкода, заподіяна вантажу чи іншому майну, що знаходиться на застрахованому судні, чи які-небудь інші зобов'язання;

8.4.4) смерть, фізична травма чи хвороба;

8.4.5) забруднення чи поломка якого-небудь нерухомого чи особистого майна або предмета (за винятком інших суден, з якими зштовхнулося застраховане судно, чи майна на цих суднах).

в) витрати

1. Збитки по загальній аварії підлягають розподілу між судном, вантажем і фрахтом пропорційно їх вартості. Якщо яка-небудь небезпека одночасно загрожує і судну, і вантажу, що на ньому перевозиться, судновласник може зробити витрати з метою рятування морського підприємства: зайти в порт-притулок, перевантажити вантаж для зняття судна з мілини чи викинути за борт частину вантажу. Такі витрати відносяться на загальну аварію і розподіляються між судновласником і вантажовласниками.

2. Витрати по рятуванню судна з вантажем на борті – один з видів загальноаварійних витрат. Важливо, щоб умови договору рятування були попередньо погоджені зі страховиком.

3. Витрати по запобіганню збитку, зменшенню чи оцінці його розміру (Sue and Labour expenses) – звичайні і для інших видів морського страхування витрати по найманню сюрвейерів, адвокатів, експертів.

У стандартних умовах розрізняються дві групи ризиків: не зв'язані та зв'язані з людським фактором. Під людським фактором мається на увазі внесок судновласника у виникнення збитку. Нижче дається класифікація ризиків відповідно до нової редакції англійського застереження ІЛС 280 від 01.11.95 р. (у попередньому варіанті є кілька відмінностей):

а) ризики, що не залежать від волі судновласника: різні навігаційні небезпеки, у тому числі затоплення судна в шторм, посадка на мілину; вибух, пожежа; піратство чи бандитські напади на судно; навмисний викид майна за борт; землетрус, виверження вулканів, удар блискавки; подія при вантажно-розвантажувальних роботах чи бункеруванні. Особливий ризик – знищення судна, що було потенційним джерелом забруднення навколишнього середовища, за наказом влади.

б) ризики, які міг би запобігти судновласник: вибухи котлів, поломка валів, приховані дефекти устаткування чи корпусу; недбалість офіцерів чи команди, ремонтників чи фрахтувальників; шахрайство з боку офіцерів чи команди; зіткнення з літальними апаратами, наземним транспортом, доками портовим чи устаткуванням.

Якщо судновласник доведе, що збиток виник унаслідок однієї з причин, перерахованих у пункті "а", подальше розслідування практично не потрібне. Якщо випадок відбувся по одній із причин, перерахованих у пункті "б", збитки судновласника будуть відшкодовані тільки, якщо буде доведено, що не мав місце "недолік належної дбайливості", тобто недогляд чи недбалість з боку судновласника, менеджера чи керівників берегового апарата судовласницької компанії. Капітан, члени команди чи лоцмани не відносяться до цієї категорії (хоча на російському ринку в договорах є формулювання, згідно яким поняття "судновласник" поширюється і на капітана судна).

Страхування відповідальності судновласників

Страхування відповідальності судновласників – особлива галузь страхування відповідальності, що передбачає створення системи страхового захисту власників, фрахтувальників суден, а також інших осіб, зв'язаних з експлуатацією суден (судновласників), що діє у визначених договором страхування випадках виникнення в силу законодавства чи договору їх зобов'язань перед третіми особами, включаючи команду судна.