6. Андерайтинг та його зміст

Процес прийняття ризику на страх-ня наз. андеррайтингом.

Андеррайтинг спрямований на вирішення 4 основних завдань:

1. Оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страх-ня та ступеня ризику і розмір максимально можливого збитку;

2. На основі оцінки – вирішення питання щодо прийняття ризику на стр-ня або відхилення поданої заяви;

3. У рази згоди щодо стр-ня даного об’єкта – визначення строків стр-ня, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору стр-ня);

4. Обчислення розміру страхової премії за договором стр-ня з урахуванням істотних характеристик даного об’єкта.

Андеррайтинг завершується або відмовою страхувати певний об’єкт, або підписанням договору (видачею страх. полісу).

Ризик оцінюється на підставі анкети-заяви. Страховикові потрібна така інф-ція:

• Особа страхувальника.

• Адреса страх-ка та територія з активним здійсненням його бізнесу дозволяють визначити країни з найбільш можливою кількістю позовів та врахувати специфіку законодавств цих країн.

• Робиться також опис бізнесу страх-ка. На цьому етапі страховик визначає, до якого типу ризиків належить бізнес страхувальника – ризик виробника, ризик імпортера, ризик роздрібного торгівця, ризик оптового постачальника. Найпривабливішим для страховика є ризик оптового постачальника, оскільки судові розгляди, як правило, минають його.

• Історія та тривалість участі стр-ка в даному бізнесі говорить про його репутацію постачальника якісного товару.

• Тип продукції разом з упаковкою та інформаційними матеріалами, що додаються, її призначення та сфера застосування.

• Система контролю за якістю продукції під час виробництва (доставки), кваліфікація персоналу

• Вивчення умов, на яких продукція продається або купується

• Обсяг та місце призначення експорту.

• Обсяг та джерело імпорту. Історія збитків за останні 5 років, сума найбільшого збитку.

7. Необхідність і значення страхового захисту життя та пенсій громадян

Згідно з класифікацією страхування за об’єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь. Особисте страхування здійснюється з метою надання певних послуг фізичним особам (окремим громадянам, членам їх сімей). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їх життя і здоров’я. Підгалузями особистого страхування є: страхування життя, пенсійне страхування, медичне страхування, страхування від нещасних випадків. Поділ особистого страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об’єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопичуванням страхових сум.

Отже, страхування життя та пенсій є однією з підгалузей страхування, яке проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян та членів їх родин. Страхування проводиться на випадок виникнення різних подій, які впливають на життя, здоров’я та працездатність означених осіб.

Здійснення цього виду страхування має певні особливості у зв’язку з тим, що дуже важко правильно оцінити ризик, який береться на страхування. Тому це страхування пов’язане, як правило, з установленням умовної страхової суми, яка наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Страхування життя і пенсій має багато спільного із соціальним страхуванням, яке є гарантованою державою системою заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

– наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;

– наявністю осіб, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізовувати свою дієздатність.

У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, при втраті годувальника, при безробітті.

Матеріальною основою для виконання цих завдань виступають певні фонди з характерними для них напрямками використання коштів.

Повернемося до страхування. Необхідність страхового захисту життя та пенсій громадян зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв’язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.

Отже, страхування життя – це особливий вид страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення та передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі настання таких страхових подій (ризиків):

– смерті страхувальника (застрахованого); – тимчасової втрати працездатності; – постійної втрати працездатності; – закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв’язку із виходом на пенсію; – дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

Об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з:

– життям; – здоров’ям; – працездатністю; – додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

До специфічних рис цього страхування відносяться:

– страхувальник чи застрахований повинен бути конкретною особою у вигляді об’єкту страхування; – здійснюється на випадок настання певних страхових випадків; – об’єкт страхування (особа) не має вартісної оцінки; – страхова сума не обмежується вартісною оцінкою (оскільки її неможливо визначити) об’єкта страхування, а залежить від матеріального стану страхувальника; – суб’єктів страхових відносин може бути більше двох: страховик, страхувальник, застрахований, вигодонабувач

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад, одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

Під час проведення страхування життя основними випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом дії договору.

Основними видами страхування життя є такі:

– змішане страхування життя, при якому страхується ризик дожиття до кінця строку страхування. До цього ризику можуть бути доданими і інші ризики, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника; – страхування дітей, яке забезпечує інтереси дитини, на користь якої укладено договір страхування, у разі смерті страхувальника; – пенсійне страхування, яке проводиться для забезпечення осіб, що виходять на пенсію, додатковим доходом; – страхування ренти, яке провадиться для отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічного доходу шляхом виплати ренти на накопичену суму; – страхування на випадок смерті, яке гарантує виплату вигодонабувачу відповідної суми у випадку смерті страхувальника (зазвичай додається до договору страхування разом з іншими видами страхування).