1. Прикладна культурологія як сфера застосування культурологічних концепцій до аналізу конкретної гуманітарної проблематики

Культурология прикладная - совокупность концепций, методологических принципов, методов и познавательных процедур культурология, знания, ориентированных на применение в разных областях социального взаимодействия и на достижение определенных практических эффектов в этих областях.

Поскольку прикладной уровень культурологии предполагает практическое использование результатов познания, особое значение здесь приобретают такие направления и особенности анализа, как диагностика и прогнозирование социокультурной динамики, развивающейся в режиме спонтанной самоорганизации, проектное изменение тех ее аспектов и элементов, которые могут быть трансформированы под воздействием целенаправленной управленческой деятельности.

А также программирование и планирование конкретных сторон практики, способных изменяться в нужном направлении под действием набора преобразователей, в частности управленческих мер.

Специфика прикладного уровня культурологического знания состоит в его интегративном характере, что предъявляет более сложные требования к тем практическим решениям, которые могут быть выработаны на его основе. Если прикладной уровень какого-либо дисциплинарного знания углубляет лишь свой, узкоотраслевой аспект познавательной деятельности, а практические рекомендации касаются только соответствующего сегмента социокультурной практики и предназначены для профессионально отраслевого использования, то для культурологического подхода характерны такие особенности, как интегративно-целостное рассмотрение объекта познания в его исторической динамике, выделение и учет таких его аспектов, как коммуникативный, ценностно-смысловой, традиционалистский, инновативный, групповой, индивидуально-личностный и др.

2. Мистецтво як універсальний механізм культурної еволюції.

виникненням мистецтва — цього універсального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з'явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше й досконаліше.

Таким чином, культурна еволюція в той період, коли повністю сформувалися суспільство і людина, була представлена такими інформаційними каналами: еволюція знарядь праці, мова, моральні норми, міфологія, мистецтво, релігія (її перша форма — магія), зміст яких визначала, "фіксувала" своєрідність поведінки, світовідчуття людини в епоху верхнього палеоліту.

Які ж основні етапи культурної еволюції людства? Загальноприйнятим у культурології є поділ людської історії на три великих етапи: дикість, варварство, цивілізацію.

Таким чином, ми бачимо, що основним критерієм етапів культурної еволюції є розвиток виробничих сил і поява нових ідей, які врешті-решт визначають і своєрідність культурно-історичних епох. З культурною еволюцією — еволюцією людського духу — ідеальні фактори в свою чергу істотно впливають на матеріальну культуру суспільства.