5. Розвиток особистості як педагогічна проблема. Тлумачення його представниками біологічного, соціального та біосоціального напрямів.

Формування та розвиток особистості – безперервний та виключно складний процес, у якому діють багато факторів, як стихійних, так і цілеспрямованих. Головні з них – соціалізація, виховання й саморозвиток.

Соціалізація – це двосторонній процес, що передбачає засвоєння соціального досвіду суспільства й участь виховання в системі соціальних зв’язків.

Соціалізація здійснюється під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників життєвих

обставин. Умовно вони поділяються на такі групи:

• макрочинники (суспільство, держава, світ, планета, космос),

• мікрочинники (сім’я, навчально–виховні заклади, громадські організації, об’єднання ровесників, засоби масової комунікації, інші виховні інститути),

• мезачинники (етнокультурні умови і тип населення, в яких живе і розвивається людина).

Виховання – це цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості.

Виховання перебуває під повним соціальним та педагогічним контролем і здійснюється через освіту й організацію життєдіяльності вихованців. Саме в ньому здійснюється взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів у розвитку особистості. Розглядаючи процес виховання як двосторонній, необхідно зазначити, що саме в цьому здійснюється взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів у розвитку особистості.

Формування та розвиток особистості визначається не тільки вихованням, але й

самовихованням. Ці два процеси мають глибокий взаємообумовлений зв'язок і вирішують єдине завдання. Їхня різниця полягає в тому, що якщо виховання означає вплив на особистість із боку інших людей, то самовиховання виходить від самої особистості. Самовиховання починається трохи пізніше, ніж виховання. Якщо виховання починається з моменту народження людини, то самовиховання – з моменту дозрівання його свідомості. Ця границя надзвичайно рухлива й різна для різних людей.

Цілеспрямоване самовиховання являє собою складну боротьбу людини із самим

собою й вимагає ефективних прийомів і методів. Одним із провідних методів

самовиховання є самоосвіта. Сучасний фахівець повинен мати здатність здобувати самостійно нові знання. Самовиховання виходить від самої особистості й регулюється самою особистістю.

Розвиток особистості – це сукупність процесів якісної зміни психологічної

цілісності людини, удосконалення її функціональної готовності, формування операційних систем, а також таких психічних новоутворень, які забезпечують особистості можливість відносно успішно розв’язувати свої життєві проблеми.

• Педагогіка в змозі успішно розв’язувати поставлені перед нею завдання, лише

спираючись на знання закономірностей розвитку особистості, враховуючи психологічні особливості.

Розвиток – складне динамічне явище, яке спрямоване на збільшення фізичних та інтелектуальних сил особистості, що дозволяють сформувати творчі здібності школяра, його активну громадську позицію. З розвитком пов’язаний процес формування.

Під формуванням особистості розуміють ті якості та властивості, які виникають в результаті розвитку. Взаємозв’язок цих процесів, а отже, і відповідних понять, полягає в тому, що розвиток і формування впливають на виховання особистості і формують ті якості, які необхідно.

Розвиток особистості з педагогічної точки зору включає такі аспекти:

1. Навчально – пізнавальна діяльність.

2. Розвиток творчих здібностей (перехід задатків в здібності).

3. Громадська діяльність особистості (дитячі та молодіжні організації, діяльність за власним вибором і бажанням – шефство, волонтерство, гуртки.).

4. Системне виховання дітей в сім’ї.

Рушійними силами розвитку є певні закономірності, які виражаються реалізацією функцій:

1. Навчальної. 2. Освітньої. 3. Виховної. 4.Розвиваючої.

В основі рушійних сил лежать суперечності (процеси збудження і гальмування, протиріччя між можливостями і реальним навчанням та інші).

Одним з основних шляхів розвитку особистості є навчання в школі.

Розвиток особистості школяра – це складний динамічний процес, який відбувається у часі і просторі і передбачає :

• Формування високих інтелектуальних сил;

• Формування моралі на засадах позитивних загальнолюдських якостей;

• Підготовка до творчої праці в суспільстві;

• Виконання функцій громадянина незалежної держави;

• Виконання функцій сім’янина.