42. Вплив г.Челпанова на розвиток наукової психології в Україні («Мозок і душа»).

Найбільш відома праця Г.І. Челпанова "Мозок і душа" вийшла в світ у 1900 р. і витримала потім ще 6 видань, мала підзаголовок "Критика матеріалізму і нарис сучасних вчень про душу". Уже в цій роботі Челпанов підкреслює, що психічні явища можна досліджувати чисто емпіричними методами, проте вирішення питання про душу, про духовну субстанцію відноситься до області метафізики і без певних філософських поглядів вирішувати його неможливо. Аби розібратися у природі душі, Челпанов підіймає проблему розуміння матеріалізму і говорить про те, що більшість філососфів помиляється у визначенні цього явища. «Матеріалізм, - пише вчений, - філософія нефілософів. Матеріалістичрне вчення про душу зовсім не відноситься у сферу науки, а в сферу метафізики, як і всі інші вчення про природу душі. Матеріалістичне вчення полягає у визнанні того, що істинна реальніть належить тільки матерії чи матеріальним атомам, що ці атоми займають частину простору і володіють здатністю рухатись; з цих атомів створюється уся дійсність, людина з її душевним життям».

Людина приходить до редукції власного розуміння душі, аби не потрапити в область непоясненого. «Світ фізичного та психічного – різні світи», - говорить він. Григорій Іванович намагається обгрунтувати метод самоспостереження як основний метод психології. Челпанов використовує категорію світу, аби підкреслити прірву між психічним і непсихічним: «Для нашого пізнання існує два світи – світ психологічний та світ фізичний. Для пізнання світу психологічного існує метод самоспостереження, чи так званий внутрішній досвід, для пізнання світу фізичного існує метод зовнішнього спостереження, ч так званий зовнішній досвід. Метод самоспостереження по-іншому називається методом суб´ єктивним, метод спостереження над фізичним світом – методом об´ єктивним».Для цього психолог має володіти знаннями з порівняльної психології (психологія народів, тварин, дитини), психології анормальної поведінки (душевні хвороби, гіпнотичні явища, сон та сновидіння, психічне життя сліпих та глухонімих), а також експериментальними даними. Г.І. Челпанов не заперечує існування експериментальної психології, проте наголошує на тому, що певими науковцями відбувається нівеляція значення суб´ єктивного досвіду у психологічних дослідженнях. Обгрунтовуючи принципову різницю між фізичним та психічним, Г.І. Челпанов розглядає таке поняття, як протяжність. Саме ця характеристика, на його думку, принципово відрізняє фізичне від психічного. Психічні явища не мають конкретного місця розташування у просторі, що відрізняє їх від фізичних предметів матеріального світу.Григорій Іванович досліджував особливості пізнавальних процесів. Зокрема, відчуття, сприйняття простору, звуків та кольорів є «змістом нашої свідомості, обумовлені нашою організацією».Тобто сприйняття є суб´ єктивно даним, і загалом те, що ми бачимо може насправді не бути тим, що є поза нашим сприйманням.

Відстоюючи думку про самостійнсть свідомості поруч із матеріальним, Челпанов пише, що «те, що ми називаєм матеріальним є наші уявлення; відчуття є продуктом руху матеріальних частин, проте саме по собі нематеріальне».[4] Г.І. Челпанов виступає в проти причинного зв´ язку між цими двома явищами: «Психічні і фізіологічні процеси відбуваються одночасно, а не витікають один з одного».

У своїй праці «Мозок і душа» Челпанов розглядає таке питання, як локалізація функцій. Вчений висвітлив роботу Галя, який вивчав локалізацію функцій по будові черпа. Таким чином Галь визначив, що, наприклад, такі психічні явища, як статевий інстинкт, кохання, дружба знаходяться у потиличній ділянці мозку; гордість, релігійний розум та постійність – у тім´яній, а різного роду пам´ ять – у лобній. Челпанов заперечує чітку топографію психічних функцій, проте відзначає, що вони можуть складатись із різних ділянок. Г.І. Челпанов окреслює низку природничих методів, яким психологія допомогла у своєму розвитку. Так,наприклад, ембріологічний метод, у якому досліджується розвиток мозку людини від ембріологічної стадії до смерті. Завершується праця Челпанова «Мозок і душа» лекцією про те, що ж таке душа. «Субстанція – це те, що може діяти, піддається впливу, випробовує різні стани. Душа діє на тіло, підається впливу з боку тіла, вона є єдність».

Згідно Г.І. Челпанову, «під субстанціональністю ми повинні розуміти той бік явищ, який відрізняється відомою постійністю і яка слугує основою для сторони явищ, яка змінюється. Таке відношення між субстанцією та її явищами є логічно необхідним. Нашому душевному світу притманна постійність ще тому, що він являє собою єдність».