- •Лекція 1: Теоретичні основи цпп України.
- •Лекція 2: Принципи цпп як процесуальні гарантії права на судовий захист.
- •Лекція 3: Актуальні питання цивільно-процесуальних відносин в системі цпп.
- •Лекція 4: Актуальні питання інституту доказування у цивільному процесі.
- •Лекція 5: Актуальні проблеми позовної форми захисту прав
- •1. Поняття позову як процесуального засобу судового захисту права в теорії цпп
- •2. Проблемне питання елементів позову і тотожності позову.
- •3. Спірне питання права на предявлення позову, передумови його здійснення
- •Лекція 6: Судові постанови: проблеми теорії і практики
- •1.Проблемне питання щодод видів судових постанов в цив. Процесі
- •2.Проблеми юр сутності судового рішення як найважливішого акту правосуддя
- •3.Проблемне питання щодо поняття сутності ухвал суду як актів що спрямовані на досягнення цілей правосуддя
- •4.Судовий наказ: законодавчі новели – р.2
- •Лекція 7: Апеляційне провадження.
- •Глава 7, розділ 3; розділ 5, гл 1
- •Лекція 8: Касаційне провадження у цивільному процесі.
- •Лекція 9: перегляд судових рішень верховним судом україни
Лекція 1: Теоретичні основи цпп України.
1. Поняття і специфічні риси предмету і методу ЦПП.
2. Проблемне питання сутності і значення цивільної процесуальної форми.
3. Норми ЦПП: поняття, їх мета та реалізація в цивільному судочинстві. Класифікація.
4. Стадії провадження, як поняття що визначає елементи структури
5. Характеристика джерел ЦПП
6. Міжнародні договори і угоди.
1: Питання щодо предмету є дискусійним. Це пов'язано з наявністю 2 точок зору:
1) вузька - обґрунтовується тим, що до нього входять сукупність правовідносин, яка складається за участі судів загальної юрисдикції (Абрамов, Грось, Зайцев, Клейман, Треушников, Штефан, Юдельсон).
Таке трактування проявляється в тому, що цивільний процес ототожнюється з цивільним судочинством, а тому діяльність інших судів не включається в предмет ЦПП, так як знаходиться за межами ЦПП і тому норми, які регламентують порядок розгляду і вирішення інших справ створюють самостійні галузі права поряд з ЦПП.
2) широка (Зейдер, Шахарян, Щеглов) - включають у предмет суспільні відносини за участі судів не тільки загальної юрисдикції.
Т.Ч. сьогодні виходячи з сучасної системи судової влади об'єднання всіх форм захисту теоретично є невірним і практично безперспективно. Це пояснюється тим, що оскільки ЦПП є формою життя матеріального права то в якості предмету ЦП регулювання повинні виступати сукупність відносин в рамках якої застосовуються норми інших галузей права.
Слід відрізняти предмет цивільного процесу - як діяльність суду по здійсненню правосуддя, яке проводиться у процесуальній формі і є конкретними цивільними справами
ПРЕДМЕТ ЦПП (як галузі права) є сама цивільно-процесуальна діяльність суду і інших учасників процесу.
Кожна галузь права відрізняється методом правового регулювання:
- це способи і засоби за допомогою яких вона впливає на предмет правового регулювання;
- це сукупність юридичних засобів і способів впливу у зв’язку з розглядом і вирішенням цивільних справ.
У доктрині метод визначається як імперативно-диспозитивний і ці його дві риси знаходяться в єдності і взаємодії:
а) ініціатива виникнення залежить від осіб, а не суду
б) оскарження судових актів і виконання - від зацікавлених осіб;
в) учасники процесу можуть займати одне процесуальне положення і здійснювати процесуальні дії, які дозволені нормами ЦПП.
ЗМІСТ методу може бути розкритий через сукупність особливостей і специфікою цивільно-процесуальних правовідносин.
Складається з 4 елементів:
1) правове положення суб'єктів процесуальних відносин регулюється ЦПП (по вертикальній структурі зв'язків);
2) характер юр фактів, які виступають в якості підстав виникнення, зміни і припинення правовідносин (це процесуальні дії);
3) характер і зміст суб'єктивних прав і обов'язків (принцип диспозитивності, змагальності, рівності).
4) сам зміст правовідносин, який характеризується поєднанням імперативних і диспозитивних начал.
5) в характері цив процесуальних санкцій за порушення норм ЦПП.
2. В доктрині ЦПП при дослідженні цього питання розглядають різні підходи: з точки зору
– принципів цп форми, її змісту, характерних ознак і сутності. Але в основному відмінність проводиться через її принципи і ознаки.
Гетьманцев Теоретичні аспекти поняття цп форми Науковий вісник Чернівецького Університету 2002 р № 161
Егорова Сущность гражданско-процес формы
Лукьянова Теория процессуального права
Расахацкая Кражд-процесс форма Саратов 1995
Чечина Н.А. Чечот Гражд-процес форма, процесс нормы и производсво Юридическая процесуальная форма
Принципи:
1. Розгляд і вирішення цивільних справ здійснюється чітко визначеними в законі судами. Незмінність суддів (ст. 159, ч.2)
1. Розгляд цивільних справ проводиться у відкритих судових засіданнях і тільки у передбачених законом випадках, він проводиться у закритих судових засіданнях, але з дотриманням правил судочинства (ч.6 ст.6)
1. Участь в процесі всіх зацікавлених осіб, які мають такий обсяг прав, які забезпечують їх захист на підставі рівності, диспозитивності, змагальності.
1. Можливість оскарження судових постанов (ст.ст. 129, 14, 292, 324,353,361)
1. Законність і обґрунтованість судових постанов (209, 213)
1. Винисення судових рішень іменем Держави (ст. 213, 209)
Ознаки:
Нормативність цп форми, що означає, що в процесі юридичне значення мають лише ті дії, які здійснюються на підставі норм цпп і тому мають процесуальну форму і практична діяльність правових наслідків не породжує.
Системність правил, які утворюють цп форму. Системність включає багато ознак:
процесуальний закон містить вичерпний перелік учасників процесу;
будь-який учасник займає в ньому самостійне місце і умови його вступу в процес повинні відповідати вимогам, що відповідають закону;
кожний учасник виконує сувору визначену мету і завдання і тому наділяється чітко визначеним правами і обов’язками;
відповідно до об’єму процесуальних прав і обов’язків, всі суб’єкти можуть здійснювати лише ті дії, які передбачені і регламентовані процес нормами;
учасник здійснює дії, які йому дозволяє правило, яке міститься в нормі, що відноситься до нього;
процесуальні правила передбачають строки і послідовність здійснення дій кожним учасником процесу;
відповідно до змісту рух процесу проходить до мети стадії, передбаченої у ЦПК, тому стадії не можуть проходити за межами порядку і тому не може бути іншої послідовності дій;
цп форма передбач що способи оформлення процесуальних дій заздалегідь встановлені законом.
Формальна визначеність всіх процесуальних дій через відповідні процесуальні акти, документи.
Динамізм і стабільність цп форми.
Зміст: включаються елементи, що характеризують ВНУТРІШНІЙ зміст
специфіка самих норм, які є юридичною базою, основою сутності, функціонування, регулюючого впливу на процесуальні дії;
специфіка змісту суб’єктивних прав і обов’язків і характер взаємозв’язків між ними;
Фактична діяльність суб’єктів при здійсненні своїх прав і обов’язків на різних стадіях процесу),
ЕЛЕМЕНТИ, що характеризують ЗОВНІШНІЙ зміст процесуальної форми
компоненти, що відобраають; прийоми, засоби і методи здійснення процес діяльності – встановлення і закріплення доказів по справі,
заходи процес забезпечення (примусу) і процедура їх застосування в ході процесуальної діяльності,
процесуальні акти, в яких закріплені результати процесуальної діяльності
Імперативність цп форми
Значення: забезпечує відповідні правові гарантії правильності вирішення спору, рівності прав і обов’язків; зобов’язують суд розглядати і вирішувати спори і при цьому дотримуватися норм матеріального і процесуального права і виносити законне та обґрунтоване рішення.
Функції: регулятивна, превентивно-охоронна, виховна.
3. Питання про ЦП норми самостійно досліджувалося в роботах Гурвіча М.А., Єлєсєйкіна, Чеченої, Мельнікова Ю.І. і Підлубної (Норми цпп: поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві,Київ 2007)
Ознаки:
1) спрямованість на виконання завдань судочинства,
2) реалізація з метою захисту порушених прав, свобод…,
3) системний характер норм (при розгляді і вирішенні справ застосовується не окреме правило поведінки сукупність норм);
4) організаційно-процедурний характер;
5) особливість адресату;
6) рівень правової обов’язковості різний;
7) категоричний характер приписів, які адресуються суду,
8) основною формою реалізації є виконання;
9) носять процедурний характер – визначають спосіб, порядок, послідовність здійснення прав;
10) збіг суб’єктивного права з юридичним обов’язком, коли використання права при певних умовах є обов’язком.
11) процесуальні санкції мають особливості.
12) всі норми цпп утворюють систему в якій жодна правова норма не може існувати ізольовано від інших.
Класифікація:
1) за змістом – регулятивні та дефінітивні (докази, наказ);
2) за сферою застосування (загальні, спеціальні, виняткові);
3) за ступенем обов’язковості – імперативні, диспозитивні;
4) залежно від форм вираження правил поведінки - уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі;
5) за ступенем визначеності і способом вираження - абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні (альт підсудність),
6) організаційні норми, які формують процесуальну діяльність або зміст цп документів і цп форму,
7) охоронні (забезпечують реалізацію всіх інших цп норм).
4. Цивільний процес представляє собою сукупність процесуальних дій та процесуальних відносин, які знаходяться у взаємопов’язаності та взаємопослідовності. Ввін має влпсну структуру, яка складається з компонентів. Серед більшості науковців для визначення структурних компонентів використовується поняття стадії, проте поширеним є використання терміну процесуальне провадження (це передбачене і ЦПК). До цього терміну відносяться як до назви складових частин структури цивільного процесу; як до сукупності проц. стадій; як до назви стадій; як до правозастосовчих циклів.
Окремі автори всі структурні елементи цивільного процесу називають стадії і виділяють від 3 до 8. Це пояснюється відсутністю чітких дефініцій стадії та провадження як компоненту цивільного процесу та їх ототожнення.
Хоча категорії “процесуальна стадія” і “процесуальне провадження” мають багато спільного, існують чіткі критерії їх розмежування.
Аналіз наукових досліджень дозволяє сформувати систему ознак для розмежування понять процесуальна стадія та процесуальне провадження.
1. За процесуальною метою – мета процесуального провадження визначає кінцевий результат на досягнення якого спрямований весь процес розгляду і вирішення справи по суті. Досягнення мети процесуальної стадії виступає одним із засобів досягнення кінцевої мети, носить проміжний характер.
2. За змістом і структурою. Процесуальна стадія відображає вимогу логічної функціональної послідовності діяльності що складає зміст цивільного процесу. Процесуальне провадження визначає професійну спеціалізацію цієї діяльності. Тому стадія характеризує рух, динаміку процесу, а провадження – його предметні ознаки.
Висновок – поступовий розвиток діяльності за стадіями завжди здійснюється в межах процесуального провадження. Таким чином, процесуальні дії завжди охоплюються певним провадженням, а провадження може включати в себе кілька процесуальних стадій.
3. За юридичними наслідками. Завершення процесуальної стадії призводить як правило до переходу цивільної справи на наступний етап цивільного процесу. А процесуальне провадження є самостійним (самодостатнім), тобто справа в ньому вирішується по суті повністю і після закінчення провадження процес у справі завершується. Слід мати на увазі процес може закінчуватись і в інших стадіях.
4. За специфікою послідовності і взаємообумовленості. На відміну від провадження, стадії характеризуються незмінною послідовністю. Тоді як послідовність процесуального провадження може змінюватись залежно від обставин конкретної справи.
5. За структурою. Процесуальне провадження характеризується складною структурою, яка включає в себе окремі компоненти. Тоді як частини стадії не характеризуються самостійним характером, тому стадія вважається закінченою тоді,коли справа пройде всі етапи стадії.
6. Виділяють і інші критерії.
1) Завершеність, тобто можливість завершення процесу на тій чи іншій стадії.
2) Чіткі логіко-часові межі.
3) Специфіка прояву в межах конкретної стадії процесуальних
Процесуальні стадії – комплекси однорідних процесуальних дій суду і учасників процесу обьєднані найвищою процесуальною метою які в процесі взаємодії складають окремі початкові і послідовно змінюючі однаодну частини цивільного процесу.
Процесуальне провадження – системне утворення, комплекс процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою, якими охоплюється весь процес розгляду і вирішення справи.
Первинними структурними елементами є процесуальні дії,обьєднані метою, які за предметною ознакою охоплюють процесуальне провадження.