30

Психологи, за составление ответов на вопросы благодарите наших замечательных Настю Горбунову, Дашу Первую, Иру Ильчишину, Олю Прокопенко и Аню Чатченко. Ну, можно и меня =) Ваша Настя М. =)))

1. Предмет, завдання та методи вивчення історії української психології

Історія психології - це особлива галузь знання, що має власний предмет. Історія української психології як частина історії психології взагалі має схожі принципи методи та завдання.

В історії психології вивчається не сама психічна реальність, але уявлення про неї, якими вони були на різних етапах розвитку науки. Історія психології описує і пояснює, як пс факти і закони відкривалися. Історія психології вивчає діяльність людей, зайнятих пізнанням психічного світу.

Предметом історії української психології є закономірності формування та розвитку поглядів на психіку на основі аналізу різних підходів до розуміння її природи, функцій і генезису в межах уявлень українських представників.

Завдання:

1. Вивчення закономірностей зміни стилю мислення.

2. Розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками.

3. Вивчення соціокультурного впливу, ідеології на наукову думку. Вивчення взаємин між громадськими запитами і науковою творчістю.

4. Вивчення творчої особистості вченого, його переживань, суперечок, інтелектуальних радостей і поразок.

Історико-генетичний метод, згідно з яким вивчення ідей минулого неможливо без обліку загальної логіки розвитку науки в певний історичний період.

Історико-функціональний метод, завдяки якому аналізується спадкоємність висловлюваних ідей.

Біографічний метод дозволяє виявити можливі причини і умови формування наукових поглядів вченого.

Метод систематизації психологічних висловлювань.

Методи категоріального аналізу - передбачає врахування соціально-історичних умов, що визначили появу і розвиток даної наукової школи.

2.Одинці аналізу історії української психології (персоналії, напрями, течії, наукові школи)

Серед основних одиниць аналізу історії української психології слід виділити такі основні елементи:

1) Персоналії;

2) Напрямки;

3) Течії;

4) Наукові школи.

Усі ці елементи взаємоповязані між собою. Так під персоналіями мають на увазі основних представників певних течій, шкіл, напрямків, періодів розвитку української психології, а також тих наукових діячів, яки сильно вплинули на формування української психологічної думки. Під течіями розуміють певні спрямування українських уявлень про психіку людини, які панували в певний період історії. На відміну від напрямків, вони формувалися більш стихійно. Напрямки ж, в свою чергу, є більш спрямованими та мають певну низку основних переконань та уявлень, вони також більш систематизовані та мають власний вектор розвитку. Наукові школи вже більш пов’язані із власне поняттям науки, мають власну методологічну базу та орієнтуються на емпіризм у своїй діяльності. Це поняття є вужчим за поняття напрямку та течії.

3. Соціально-історичний, логіко-науковий та організаційний складники процесу розвитку української психології.

Дані три складники (соціально-історичний, логіко-науковий та організаційний) є базовими складниками формування будь-якої науки взагалі і зокрема української психології. Соціально-історичний передбачає формування під впливом певних соціальних та історичних трансформацій необхідності появи, розвитку і використання науки. Логіко-науковий та організаційний складники передбачають зібрання, систематизацію та використання уявлень та знань певній науковій сфері, а також розробку методології нової науки, яка передбачає виділення предмету, методів, принципів нової науки, зокрема української психології як частини психології взагалі. Також після формування та систематизації наукових знань необхідно створити систему розвитку окремих галузей наукового знання, виділити напрямки дослідження та основи емпіричного дослідження науки. В цьому і полягає одне з основних завдань організаційного елементу. Отже, усі 3 вище зазначені елементи складають основу появи та успішного розвитку науки.