2. Проблемне питання елементів позову і тотожності позову.

ЕЛЕМЕНТИ (традиційно):

1. предмет

2.підсатва

В теорії пропонувалося ще 2:

1.предмет і підстава

2.предмет, підстава, зміст (Зейгерт, Хейман)

Ті які підтримують: + вважали що зміст визначає індивудуалізацію позову, який буде вид судового захисту.

- ті які нек підтримують: предмет охоплює зміст.

3. предмет, підстава, сторона – Осокіна.

Значення елементів позову:

1.індивідуалізація позову

2.правильне визначення зовнішньої і внутрішньої тотожності позову

3. меж зміни предмету або підсатви позову.

ПРЕДМЕТ

1.відпов – до концепції матеріально – правовоого розуміння спірне матеріальне право яке вказано позивачем і підлягає захисту.

2.процесуальна концепція – через категорію захисту свого права.

Осокіна – через способу захисту (про визнання , усунення)

3. комплексна теорія – це матеріально-пр вимога позивача до відповідача – Добровольський, Клейман.

Сахнова – це матеріально – правова вимога позивача до відповідача. яка випливає із спірного правовідношення основаного на праві, які позивач вважає порушеним і яке підлягає захисту в суді.

ПІДСТАВА

Є 2 види:

а) ФАКТИЧНУ – це юр факт з якими норми повязують виникнення, зміну, припинення правовідношення.

б) ЮРИДИЧНА – спірне питання по питанню змісту і виділення.

Осокіна – юридичну частину підсатви позову:

-субєктивне право або охоронюваний ЗУ інтерес

-матеріальний – якицй передбачає виникнення, зміну правовідносин

-а також споосби його захисту.

ВИДИ ПОЗОВУ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД СУБЄКТИВНОГО ПРАВА, ЩО ВХОДИТЬ ДО ПІДСТАВИ ПОЗОВУ.

Фактична частина підсатви позову --- факти реальної дійсності:

а. правостворюючі – укладення договору

б. праівозмінюючі – тяжке матеріальне становище

в. правоприпиняючі –факт спливу строку позовної давності

г. правоперешкоджаючі.

СТОРОНИ

його існування підтверджує ч. 1 ст. 122, п. 2, 3, 4 ЦПК.

ТОТОЖНІСТЬ ПОЗОВУ

визначається шляхом порівняння всіх елементів і має 2 види:

1.ВНУТРІШНЯ – вона дозволяє визначити межі зміни позову в процесу судового розгляду, тобто межі зміни у внутрішній структурі змісту позову, вихід за які діючим зак-вом заборонено. Це пояснюється джо ст. 31 ЦПК – позивачеві дозволяється право змінити позов, а не його заміну іншим. Це поняття дозволяє витзначити межі судового дослідження фактів і правовідносин і суддя зобовязанний дати в своєму рішенні відповідь на вимогу, що заявлена позивачем, дослідити ті вимоги, які відносяться до заявлених. Забезпечення збереження процесу в незмінономі вигляді.

2.ЗОВНІШНЯ – підлягають порівнянню два і більше позовів за елементами і тому позови тотожні, коли тотожні між собою всі елементи в т. ч сторони. Коли б хоча б один елемент не тотожний – позов не можна визнати нетотожним.

ЗНАЧЕННЯ

вона є інструментом за одпомогою якого реаліізується законодавча заборона на розгляд повторного спору.

ВИЗНАЧАЄТЬСЯ:

1.на стадії порушення цивільного процесу ч. 2 ст. 122 ЦПК

2. судового розгляду п. 2 , 5 ст. 205, п. 4,6 ст. 207 ЦПК.

3. Спірне питання права на предявлення позову, передумови його здійснення

Право на позов – це конструкція права на судовий захист.

Право на позов є похідною категорією від права на судовий захист, права на звернення за судовим захистом. Встановлення можливості б-яч особи звернутися до суду з метою порушення судової діяльності і щодо захисту порушених, оспорених ….прав ст. 1 ЦПК.

ПРАВО НА ЗАХИСТ

1.МАТЕРІАЛЬНА

2.ПРОЦЕСУАЛЬНА СТОРОНА

1.МАТЕРІАЛЬНА

можна виявити в процесі розгляду і вирішення справи по суті.

2.ПРОЦЕСУАЛЬНА

полягає у можливості зацікавленої особи здійснити свої права шляхом подання позовної заяви для порушення цивільного судочинства.

ст. 3, 4 ЦПК.

Виходячи з того, що позов представляє собою цив-проц конструкцію, яка призначена для передачі справи до судочинства в позовному порядку.

ПОЗОВ – це диспозитивна дія позивача, так як позивач сам формує і вказує предмет, підстави, сторони і має право його змінити за власним волевиявленням.

Оск. термін позов неоднозначно визначається в теорії процесуального права в словосполучення право на позов вкладають різний зміст.

Якщо розуміти як мат – пр вимога то право на позов це право на примусове здійснення свого права через суд.

Коршунов Н.М. – право на позов в матеріальному розумінні – це право вимагати судового захисту свого порушеного права і примусовго виконання відповідачем свого обовязку перед позивачем , тобто право на судове рішення на свою користь.

Коли позов розглядається як вимога про захист порушеного або оспорюваного права яке звернено до суду то право на позов – право на звернення до суду за судовим захистом або право на предявлення позову – ТОБТО ЦЕ ПРАВО НА ПОЗОВ В ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ РОЗУМІННІ.

Слід мати на увазі що у випадку звернення гр-на за захистом матеріальна і процесуально – правова вимога не дивлячись на їх взаємозвязок і загальну кінцеву мету, вони не поєднуються в єдине ціле, так як кожна з них існує як самостійна вимога, яка спрямована до свого особливого субєкта і несе у собі свій зміст.

Т.Ч МАТЕРІАЛЬНО – ПРАВОВА ВИМОГА НАВПРАВЛЕНА ДО ВІДПОВІДАЧА, А ПРОЦЕСУАЛЬНО – ПРАВОВА – ДО СУДУ З ПРОХАННЯМ ПОРУШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ПРО ЗАХИСТ ПРАВА.

КОЛИ ВИНИКАЄ ПРАВО НА ПОЗОВ

звернення до суду як правило повязано з тим, що відповідач відмовляється від усунення порушеного права, добровільно відмовляється від оспорення прав позивача, або не хоче погоджуватися з його правами. Саме цим і обумовлено звернення до суду.

Коли вимоги позивача до відповідача в позовній заяві будуть обгрунтовані то суд примусить відповідача усунути порушення або виконати свої обовязки відповідачем.

ПОЗОВ в матеріальному розумінні – це право на примусове здійснення свого права – вимоги, і в даному випадку процесуального розгляду має кінцевою метою встановлення факту у позивача наявності права на позов у матеріальному розумінні і суд відмовляє у задоволенні, коли таке право відсутнє.

ПОЗОВ в процесуальному розумінні – це право гр-на на звернення до суду за захистом, тобто право на правосудддя по конкретному матеріальному спору, суд повинен вирішити справву по суті і ухвалити рішення.

В цілому право на позов слід розглядати як забезпечену ЗУ можливість реалізації матеріально – правової вимоги до іншої в позовній формі.

В конкретному процесі право на позов реалізується з однієї сторони як право на порушення процесу; з іншої – право на позитивний результат цього процесу, тобто отримання судового захисту, порушеного, невиконаного субєктивного права.

ЦІ КАТЕГОРІЇ СПІВВІДНОСЯТЬСЯ ЯК ФОРМА І ЗМІСТ і повинні виступати в єдності для того щоб називатися ПОЗОВНИМИ.

Звернення, яке адресоване суду хар-є ПРОЦЕСУАЛЬНУ СТОРОНУ ПОЗОВУ оск. позов тут виступає як засіб порушення процесу, як процесуальний засіб захисту права.

ВИМОГА яка адресована відповідачу – МАТЕРІАЛЬНА ВИМОГА – випливає з субєктивного права позивача, який буде доводити в процесі і який порушений даний позов.

ПРАВО НА ПРЕДЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ – НАЗИВАЮТЬ РЕАЛЬНИМ.

ПРАВО НА ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ – ПРИПУСТИМИ ЗАЦІКАВЛЕНОЮ ОСОБОЮ.

ПРАВО НА ПРЕДЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ - це сукупність процесуальних дій, які здійснюються зацікавленою особою, що направлено на порушення цив судочинства до захисту інтересу.

Право на предявлення позову – називають право ініціювати і підтримувати судовий розгляд певного конкретного матеріального спору з метою його вирішення; право на правосуддя в кожному конкретному позову.

Виникнення права на доступ до правосуддя обумовлено наявністю або відсутністю певних юридичних фактів, які в науці ЦПП назив. – ПЕРЕДУМОВИ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ.

Саме вони є обовязковими підставами порушення цивільного судочинства, так як з ними законодавець повязує право на доступ до правосуддя так і можливість його реалізації.

Такі передумови формуються обєктивний фактичний склад підстав права на предявлення позову.

М.А. Гурвич, А.А. добровольського, С.А. Іванова, Є.І. Пушкарьова.

Гурвич – звернув увагу на юридичні наслідки відсутності передумов і недотримання умов реалізації права на предявлення позову.

Гурвич – це такі юр факти від яких залежить виникнення самого права на предявлення позову; вказав, що деякі передумови і умови права на предявлення позовної заяви є підставами повернення позовної заяви ч. 3 ст. 121, ч. 2 ст. 122 – відмова у прийнятті позовної заяви.

Т.Ч ПРЕРЕДУМОВИ ПРАВА НА ПРЕДЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ І УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА ПРЕДЯВЛЕННЯ ПОЗОВУ, - ЦЕ УМОВИ ДОТРИМАННЯ ЯКИХ НЕОБХІДНО ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ.

ПЕРЕДУМОВИ:

А. ЗАГАЛЬНІ

Б. СПЕЦІАЛЬНІ

А. ЗАГАЛЬНІ

1.процесуальна правоздатність ст. 28, дієздатність не може бути передумовою. Відсутність дієздатності заявника є підставою лише до попвернення позовної заяви ст. 121

2.підвідомчість спору, тобто справа повинна підлягати розгляду в цив судочинстві

3. наявність юридичного інтересу, тобто реальної необхідності усунення порушення або загрози порушення права позивача. Але можна: що відсутність такого інтересу особи, що звертається до суду може бути підставою для відмови у задоволенні заявленої вимоги.

Законодавчець не описує хар-р юридичного інтересу.

Питання про наявність або відсутність вирішується в ході судового розгляду і відносно цієї передумови її слід застосовувати як поняття юр заінтересованості або інтересу.

4. Є висновком: в цив судочинстві неприпистиму предявлення тотожного позову ч. 2 ст. 122 ЦПК, коли є рішення третейського суду – п. 4 ст. 122 ЦПК

Наявність такої передумои є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви ст. 122, повернення позовної заяви ч. 1 ст. 121.

Іванов – в процесуальній літературі передумовою є дотримання строку позовної давності, її сплив позбавляє такого права.

ЦПК – НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКОЇ НОРМИ.

Б. СПЕЦІАЛЬНІ

ст. 45 ЦПК – для цих органів – вказівка закону.

Т.ч. відсутність передумов права на предявлення позову означає відсутність самого права на предявлення позову, відсутність О суду порушити цив судочинства, припинення провадження, без права заявника звернення з тотожним позовом.

КРІМ ПЕРЕДУМОВ ЗУ ПЕРЕДБАЧАЄ: УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРЕДЯВЛЕНННЯ ПОЗОВУ, тобто такі обставини процесуального хар-ру (юр форми) з якими повязується належність здійснення субєктивного права на предявлення позову:

-підсудність ст. 107 – 117 ЦПК

-процесулаьна дієздатність позивача ст. 28

-наявність повноважень предсатвництва ст.44

-дотримання форми і змісту заяви ст. 118 – 120

-сплата судових витрат

-умови що передбачені п. 5 ч. 3 ст. 121 (н/д вагітна жінка)

-ч. 3 ст. 118.

Недотримання цих умов означає недотримання встановлених ЗУ порялдку його реалізації і коли це виявляється в стадії порушення провадження суддя повертає заяву або залишає без руху ст. 121 і це не позбавляє права на звернення з аналогічною вимогою після усунення недоліків.