Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Finansu_33.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
384 Кб
Скачать

9. Охарактеризуйте методи коригування позиково! полпики.

Існують такі способи коригування позикової політики:

  • конверсія;

  • консолідація;

  • уніфікація;

  • обмін за регресивним співвідношенням;

  • відстрочка погашення;

  • реструктуризація;

  • анулювання.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідаціяце передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

10. Охарактеризуйте стан державного боргу Украни.

За станом на 31 грудня 2010 року державний та гарантований державою борг України становив 432.235.410,19 тис.грн. або 54.289.336,46 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 276.745.560,73 тис.грн. (64,03% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 34.759.606,70 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 155.489.849,46 тис.грн. (35,97%) або 19.529.729,76 тис.дол.США.

Державний борг України становив 323.475.202,05 тис.грн. (74,84%) або    40.628.911,14 тис.дол.США.

Статтею 10 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений граничний розмір державного боргу України в сумі 315.715.906,3 тис.грн.

Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становить 7.759.295,75 тис.грн. і спричинене здійсненням державних запозичень відповідно до статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та постанови Кабінету Міністрів України 12.05.2010 №368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість».

Державний зовнішній борг становив 181.813.103,99 тис.грн. (42,06%) або 22.835.965,17 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 141.662.098,06 тис.грн. (32,77%) або 17.792.945,97 тис.дол.США.

Гарантований борг України становив 108.760.208,14 тис.грн. (25,16%) або 13.660.425,32 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 94.932.456,74 тис.грн. (21,96%) або 11.923.641,53 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 13.827.751,40 тис.грн. (3,20%) або 1.736.783,79 тис.дол.США.

Протягом 2010 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 114.331.288,49 тис.грн. (35,96%)

 При цьому, державний борг України збільшився на 96.478.895,59 тис.грн. (42,50%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 45.886.874,30 тис.грн. (33,76%) в основному за рахунок отримання двох траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 16,05 млрд.грн.), випуску облігацій зовнішньої державної позики (на суму 19,8 млрд.грн.), комерційної позики VTB банку (на суму 15,8 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився на 50.592.021,29 тис.грн. (55,55%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 39,8 млрд.грн.), збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та Державної іпотечної установи (на суму 15,8 млрд.грн.), а також для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд.грн.).

Гарантований державою борг України збільшився на 17.852.392,90 тис.грн. (19,64%), що пов’язано з випуском зовнішніх єврооблігацій «ФІНІНПРО» для фінансування заходів, пов’язаних з проведенням Євро-12 (на суму 4,5 млрд.грн.), отриманням Укравтодором кредиту від VTB CAPITAL (на суму 3,5 млрд.грн.) та отриманням траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 11,1 млрд.грн.).

11. Визначте сутність та необхідність фінанси підприемств.

Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.

Фін відносини комерц організацій і п-в будуються на наступних принципах:

1) принцип господарської самостійності;

2) принцип самофінансування;

3) принцип матеріальної зацікавленості;

4) принцип забезпечення фін резервами;

5) принцип фін відповідальності.

Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у суб'єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це грошові відносини:

між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу) — одержання грошей з державного бюджету, надходження пайових внесків та ін.

між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;

між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди тощо) різних видів податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі;

між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані збитки і утримання податків;

у межах підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів.

Грошові кошти, які є в розпорядженні п-ва можна поділити на кілька груп залежно від джерел їх створення:

1. привласнені кошти:

- статутний капітал;

- страхові відшкодування;

- кошти міжнародної технічної допомоги;

- кошти та кредити, отримані без вимоги їх повернення;

- бюджетні кошти, передані в розпорядження п-вам.

2. власні кошти:

- амортвідрахування;

- прибуток.

3. залучені кошти:

- тимчасово вільні кошти резервів;

- перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською;

- інші види заборгованості.

4. позичені кошти:

- кредити банків;

- лізинг;

- комерц кредит;

- кошти, що надходять з бюджету та міністерств на умовах їх повернення.

Призначення фінансів підприємств — забезпечувати фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні й оборотні), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

12. Охарактеризуйте функції фшанси підприємств.

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції.

Ця функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримуваний виторг спрямовується насамперед на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва засобів виробництва. її залишок — валовий дохід — розподіляється на фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Частина чистого доходу (прибуток) спрямовується передусім на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина, що залишилась, — на створення резервів і фондів підприємства.

Іншими словами, при розподілі отримуваних доходів і накопичень за допомогою розподільчої функції фінансів на підприємствах утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

Наявність розподільчої функції виокремлює фінанси зі сфери дії грошей і перетворює їх на самостійну економічну категорію, інструмент розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Іншими словами, існує розподільча функція фінансів підприємств об'єктивно і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл ВВП, який створюється у сфері матеріального виробництва шляхом формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств.

Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств.

Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів.

Фінансовий контроль — це контроль гривнею за формуванням та раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і правильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні.

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

державні структури — щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (грошового) обліку.

Найбільший ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо залежать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

Крім двох основних функцій — розподільчої і контрольної — в економічній і фінансовій літературі наводяться й інші функції фінансів підприємств: забезпечувальна, стимулююча, регулююча, формування грошових фондів, їх використання та ін. Ці функції, на наш погляд, не мають економічного змісту та самостійності, а є кінцевою метою здебільшого розподільчої функції. Наприклад, регулювання в економіці — це процес, який передбачає, з одного боку, розподіл частини певного фонду вищого рівня (бюджету) між його нижчими ланками з метою виведення останніх на потрібний рівень, тобто регулювання здійснюється через розподіл. Грошові фонди формуються також шляхом розподілу відповідних доходів і накопичень підприємств.

Таким чином, до наведених додаткових функцій фінансів підприємств слід підходити критично, виходячи з їх внутрішнього змісту і пов'язуючи з основними функціями: розподільчою і контрольною.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]