4. Назвіть та охарактеризуйте основні передумови розмщення державних позик.

Випуск державних позик ґрунтується на таких передумовах:

— наявність кредиторів, котрі мають тимчасово вільні кошти;

— довіра кредиторів до держави;

— зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

— можливість держави своєчасно та повністю повернути борг і виплатити дохід.

Вихідною передумовою є наявність кредиторів, без цього випуск позик безглуздий. Довіра кредиторів до держави може бути високою або низькою, однак феномен держави полягає в тому, що вона практично ніколи не може повністю втратити довіру. При цьому довіра до неї завжди вища, ніж до інших емітентів — юридичних осіб. Цей чинник надійності становить основну зацікавленість кредиторів.

Найважливіший чинник державних запозичень — можливість своєчасного та повного повернення боргів і виплати доходу, що забезпечує в майбутньому і довіру до держави, і зацікавленість у наданні їй позик. Головна умова при цьому — забезпечення боргів, що, у свою чергу, досягається за допомогою зароблених на залучених коштах доходів.

5. Назвпъ та охарактеризуйте основні джерела погашения державного боргу.

Джерелами погашення державних запозичень вважаються:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходження від податків;

— економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Найреальнішим джерелом є доходи, отримані від інвестування позичених коштів. Вони найповніше відображають сутність і принципи кредиту та забезпечують фінансову стабільність.

Надходження від збільшення податків або економія від зменшення видатків — також реальні джерела, однак тут е певні обмеження. Якщо збільшення податкових надходжень досягається шляхом розширення податкової бази внаслідок використання позик, то це цілком прийнятно. Однак якщо є потреба введення з метою покриття заборгованості нових податків чи збільшення ставок діючих (аналогічно зменшення видатків для економії коштів), то ліпше це зробити одразу, а не випускати позику, адже за позикою треба виплачувати дохід, тобто збільшення податків під час повернення боргу буде більшим, ніж у момент випуску позики. Аналогічно скорочення видатків у майбутньому має бути більшим, ніж нині.

Емісія грошей — фіктивне джерело погашення боргу, оскільки вона призводить до інфляції, яка знецінить повернені державою кредиторам кошти. Тому якщо немає реальних джерел погашення боргу, доцільно одразу використати грошову емісію з метою покриття бюджетного дефіциту, ніж випускати позики, для погашення яких у майбутньому доведеться друкувати більше грошей, тобто рівень інфляції буде менший, ніж у майбутньому.

Погашення старих боргів шляхом випуску нових позик (рефінансування) зумовить збільшення державного боргу. Таке джерело може застосовуватись тільки як разове. Якщо воно використовується постійно, то це так звана фінансова піраміда.

6. Якими видами щнних паперів оформляються державні позики в Україні? Охарактеризуйте процедуру розміщення державних позик.

Оформлення державних позик може здійснюватись двома видами цінних паперів — облігаціями і казначейськими зобов’я­заннями (векселями). Облігація являє собою боргове зобов’язан­ня держави, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість — зазначену суму боргу — і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності й ліквідності. Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю облігації становить курсову різницю. Казначейські зобов’я­зання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів чи на дисконтній основі. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові — казначейські ноти), облігаціями — середньо- та довгострокові.

Розміщення облігацій здійснюється, виходячи з поточних потреб фінансування Державного бюджету України. Міністерством фінансів можуть встановлюватись обмеження на загальний обсяг розміщення облігацій, у тому числі на обсяг їх розміщення за неконкурентними заявками (неконкурентна заявка - заявка з визначенням кількості облігацій, у якій рівень дохідності їх придбання не зазначається).

Розміщення облігацій здійснюється за критерієм дохідності та має такі форми:

аукціонний продаж облігацій;

продаж облігацій за фіксованим рівнем дохідності.

Процедура:

Розміщення облігацій здійснюється на підставі повідомлення про розміщення облігацій внутрішніх державних позик (додаток 1), яке формує Міністерство фінансів і передає Національному банку на паперових та/або електронних носіях не пізніше одного робочого дня до дати його проведення.

Національний банк протягом двох годин у день отримання від Міністерства фінансів повідомлення про розміщення облігацій внутрішніх державних позик (додаток 1) надсилає його разом із супровідним листом (додаток 2) учасникам розміщення облігацій за допомогою задачі "ЛІГА" системи "ОВДП-online". Якщо до кінця робочого дня залишилося менше ніж дві години, то Національний банк має право надсилати це повідомлення наступного робочого дня.

Розміщення облігацій розпочинається не пізніше ніж за чотири години до закінчення робочого дня Національного банку.

Заявка (скоригована заявка) на придбання облігацій внутрішніх державних позик (додаток 3 та додаток 4), що подається учасником розміщення облігацій, є його офіційною пропозицією на придбання облігацій на умовах, визначених Міністерством фінансів у повідомленні про розміщення облігацій внутрішніх державних позик За умови подання заявки учасник розміщення облігацій бере на себе зобов'язання (у разі задоволення його заявки) перерахувати в установлений термін кошти за облігації на рахунок, визначений Національним банком, а в разі порушення цього терміну погоджується на застосування до нього заходів впливу. У разі проведення аукціонного продажу облігацій його учасникам надається право на подання конкурентних та неконкурентних заявок.

У разі продажу облігацій за фіксованим рівнем дохідності його учасники подають лише неконкурентні заявки. Учасники розміщення облігацій надсилають до Національного банку за допомогою задачі "ЛІГА" системи "ОВДП-online":

заявки на придбання облігацій внутрішніх державних позик (додаток 3);

скориговані заявки на придбання облігацій внутрішніх державних позик (додаток 4) у разі подання конкурентних заявок на другому етапі розміщення облігацій. Заявки, які подають учасники розміщення облігацій, акумулюються та зберігаються до кінцевого терміну їх надходження у зашифрованому вигляді.

Після закінчення терміну надходження заявки розшифровуються та обробляються за допомогою задачі "ЛІГА" системи "ОВДП-online". Заявки, що надійшли від учасників розміщення облігацій після кінцевого терміну їх надходження, не приймаються.

Кількість заявок від одного учасника розміщення облігацій не обмежується. У разі подання учасниками розміщення облігацій заявок у два етапи скоригованим заявкам надаються нові номери. На підставі заявок, які допущені до участі в розміщенні облігацій, за допомогою задачі "ЛІГА" системи "ОВДП-online" формуються:

зведена відомість конкурентних заявок (додаток 5);

зведена відомість неконкурентних заявок (додаток 6);

аналітична таблиця, що характеризує можливі варіанти задоволення заявок учасників розміщення облігацій (додаток 7).

Національний банк надсилає до Міністерства фінансів зазначені аналітичні матеріали електронною поштою в захищеному вигляді разом із супровідним листом (додаток 8). Якщо заявок на участь у розміщенні облігацій немає, то аналітичні матеріали не надсилаються.

Міністерство фінансів одноосібно визначає обсяги залучення коштів від розміщення облігацій та граничний рівень дохідності за ними.

Міністерство фінансів за умови прийняття рішення щодо здійснення розміщення облігацій надсилає до Національного банку засобами електронної пошти доручення на задоволення заявок на придбання облігацій внутрішніх державних позик (додаток 11).

Міністерство фінансів у разі прийняття рішення не здійснювати розміщення облігацій (немає заявок на придбання облігацій, жодна із заявок не може бути задоволена або можливі обсяги залучення коштів є незначними) оформляє доручення щодо нездійснення розміщення облігацій внутрішніх державних позик (додаток 12) і надсилає його до Національного банку засобами електронної пошти. Національний банк на підставі цього доручення за допомогою задачі "ЛІГА" системи "ОВДП-online" надсилає учасникам розміщення облігацій повідомлення про те, що Міністерство фінансів прийняло рішення не здійснювати розміщення облігацій внутрішніх державних позик (додаток 13).

Угода про купівлю/продаж облігацій між Міністерством фінансів та учасником розміщення облігацій уважається укладеною з часу отримання учасником розміщення облігацій інформації про задоволення своїх заявок.