- •Практичне заняття №1 Тема: Стафілококи і стрептококи. Мікробіологічна діагностика захворювань, спричинених стафілококами і стрептококами.
- •Актуальність теми:
- •Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу
- •Ознаки, які диференціюють види стафілококів
- •Ознаки, які диференціюють роди родини micrococcaceae
- •Фактори патогенності
- •Питання для самоконтролю:
- •Практичне заняття №2 Тема: «Менінгококи і гонококи. Мікробіологічна діагностика захворювань, спричинених менінгококами і гонококами».
- •Актуальність теми:
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу Фактори патогенності менінгококів та гонококів
- •Диференційні ознаки нейсерій за культуральними та біохімічними властивостями
- •Диференціація гонокока від інших нейсерій
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №3 Тема: Ешеріхії. Мікробіологічна діагностика захворювань, спричинених кишковою паличкою.
- •Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
- •Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу.
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №4 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика черевного тифу і паратифів.
- •Актуальність теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу.
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.
- •Актуальність теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу.
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №6 Тема: Шигели. Мікробіологічна діагностика дизентерії.
- •Актуальність теми:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу.
- •6. Питання для самоконтролю
- •Практичне заняття №7 Тема: Вібріони. Мікробіологічна діагностика холери.
- •1. Актуальність теми:
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу Студенти вносять до протоколів:
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №8 Тема: «Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії».
- •1.Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3.Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу
- •Завдання №3 Властивості коринебактерій. Диференціація коринебактерій за біохімічними властивостями
- •Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії
- •6. Питання для самоконтролю.
- •Практичне заняття №9 Тема: «Мікобактерії. Мікробіологічна діагностика туберкульозу».
- •Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми:
- •Рекомендації для оформлення протоколу. Метод забарвлення за Цілем-Нільсеном.
- •Методи мікробіологічної діагностики туберкульозу.
- •Класифікація мікобактерій
- •6. Питання для самоконтролю
- •Практичне заняття №10 Тема: «Збудники анаеробних інфекцій. Мікробіологічна діагностика анаеробних інфекцій».
- •1. Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми:
- •Виділення чистої культури анаеробів.
- •Рекомендації для оформлення протоколу.
- •Хід досліджень при виявленні збудника ботулізму.
- •6. Питання для самоконтролю.
- •7. Рекомендована література.
Теоретичні питання до заняття:
Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика.
Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу.
Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників.
Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Специфічна профілактика та лікування.
Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В.
Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу.
Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури.
Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок.
Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В.
Зміст теми:
На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В.
Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.
Рекомендації для оформлення протоколу.
До протоколу слід внести:
Малюнки морфології збудників черевного тифу, паратифів А та В.
Опис колоній цих збудників на середовищах Ендо, Вільсон-Блера.
Ряд Гісса, змінений збудниками S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.
Схему ранньої мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифів, виділенням гемокультури..
Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації виділеної гемокультури й результати обліку.
Облік реакції Відаля і РНГА, поставлених з метою серодіагностики цих інфекцій, з обґрунтованим висновком.
Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів.
6. Питання для самоконтролю.
Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.
Антигенна будова сальмонел, класифікація за Кауфманом-Уайтом.
Токсини сальмонел.
Патогенез черевного тифу, паратифів А і В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Препарати специфічної профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В.
Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.
Актуальність теми:
Сальмонельози – це зоонозно-антропонозне захворювання, що являє собою гостру кишкову інфекцію, відому під назвою “харчові токсикоінфекції”, яку викликають бактерії родини Enterobacteriacea, роду Salmonella різних серологічних груп.
Основним джерелом інфікування людей є хворі сальмонельозом тварини, птахи або носії. Інфікування відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше – контактно-побутовим. В 96-98% воно пов’язано зі споживанням харчових продуктів, контамінованих сальмонелами. Особливістю захворювання є раптовість і масовість. Сальмонельози частіше перебігають у вигляді локальної інфекції – гострого гастриту, гастроентериту, гастро ентероколіту, рідко порушують функції травної, серцево-судинної, нервової систем. Можливо тривале носійство.
Сальмонели широко розповсюджені у всіх країнах світу, в останні десятиріччя відмічено ріст цих захворювань в багатьох розвинених країнах, в ряді країн Європи зареєстровані навіть великі спалахи сальмонельозів.
Актуальність теми “Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів” полягає в тому, що сучасний період характеризується розвитком промислового, фермерського тваринництва, що сприяє подальшому розповсюдженню сальмонел серед тварин. Враховуючи їх схожість за деякими біологічними властивостями з іншими ентеробактеріями, наявність великої кількості сероварів збудника, необхідно навчитися здійснювати мікробіологічну діагностику гострих сальмонельозних гастроентеритів для визначення етіології захворювання, встановлення виду і серовару збудника, виявлення джерела інфікування.
Конкретні цілі:
Вивчити біологічні властивості збудників сальмонельоз них гастроентеритів.
Ознайомитись з патогенезом та імуногенезом гострого сальмонельозного гастроентериту.
Створити схему мікробіологічної діагностики сальмонельозних гастроентеритів.
Вивчити лікувально-профілактичні, діагностичні препарати, що використовують при гострих сальмонельозних гастроентеритах.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін |
Визначення |
1 |
2 |
Сальмонели Salmonella |
Належать до родини Enterobacteriaceae, це грам негативні, рухливі (перитрихи) палички, факультативні анаероби, хемоорганотрофи. |
Сальмонельози – гострі сальмонельозні гастроентерити |
Група гострих кишкових захворювань людей і тварин, обумовлених представниками роду Salmonella різних серологічних груп. |
Ендо, Плокірева |
Диференційно-діагностичні середовища, які використовуються для виділення та первинної ідентифікації ентеробактерій; сальмонели на них виростають у вигляді безкольорових колоній, т.я. лактозонегативні. |
Вісмут-сульфіт агар |
Щільне елективне середовище, використовується для виділення сальмонел, які утворюють на ньому колонії чорного кольору внаслідок відновлення металевого вісмуту. |
Жовчний бульйон |
Селективне середовище для сальмонел |
Гіса ряд |
Середовище для визначення цукролітичних властивостей сальмонел |
Олькеницького середовище |
Трьохцукрове середовище з сечовиною для визначення ферментативних властивостей сальмонел |
Серологічна ідентифікація сальмонел |
Визначення виду, серогрупи, сировару сальмонел за О-і Н-антигенами за допомогою реакції аглютинації згідно з класифікацією Кауфмана-Уайта |
О-антиген |
Соматичний ліпополісахарид клітинної стінки. За цим антигеном збудники сальмонельозів належать до В, С, Д, Е серогруп. |
Н-антиген |
Джгутиковий, за ним визначаються сальмонели, що відносяться до специфічної фази Н-антигенів: i, r, c, gm, eh. |