0. Теоретичні питання до заняття:

• Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика.

• Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу.

• Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників.

• Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В.

• Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В.

• Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В.

• Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.

• Специфічна профілактика та лікування.

0. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

• Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В.

• Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу.

• Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури.

• Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок.

• Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В.

Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу.

До протоколу слід внести:

1. Малюнки морфології збудників черевного тифу, паратифів А та В.

2. Опис колоній цих збудників на середовищах Ендо, Вільсон-Блера.

3. Ряд Гісса, змінений збудниками S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.

4. Схему ранньої мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифів, виділенням гемокультури..

5. Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації виділеної гемокультури й результати обліку.

6. Облік реакції Відаля і РНГА, поставлених з метою серодіагностики цих інфекцій, з обґрунтованим висновком.

7. Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів.

6. Питання для самоконтролю.

• Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.

• Антигенна будова сальмонел, класифікація за Кауфманом-Уайтом.

• Токсини сальмонел.

• Патогенез черевного тифу, паратифів А і В.

• Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.

• Препарати специфічної профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В.

Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.

3. Актуальність теми:

Сальмонельози – це зоонозно-антропонозне захворювання, що являє собою гостру кишкову інфекцію, відому під назвою “харчові токсикоінфекції”, яку викликають бактерії родини Enterobacteriacea, роду Salmonella різних серологічних груп.

Основним джерелом інфікування людей є хворі сальмонельозом тварини, птахи або носії. Інфікування відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше – контактно-побутовим. В 96-98% воно пов’язано зі споживанням харчових продуктів, контамінованих сальмонелами. Особливістю захворювання є раптовість і масовість. Сальмонельози частіше перебігають у вигляді локальної інфекції – гострого гастриту, гастроентериту, гастро ентероколіту, рідко порушують функції травної, серцево-судинної, нервової систем. Можливо тривале носійство.

Сальмонели широко розповсюджені у всіх країнах світу, в останні десятиріччя відмічено ріст цих захворювань в багатьох розвинених країнах, в ряді країн Європи зареєстровані навіть великі спалахи сальмонельозів.

Актуальність теми “Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів” полягає в тому, що сучасний період характеризується розвитком промислового, фермерського тваринництва, що сприяє подальшому розповсюдженню сальмонел серед тварин. Враховуючи їх схожість за деякими біологічними властивостями з іншими ентеробактеріями, наявність великої кількості сероварів збудника, необхідно навчитися здійснювати мікробіологічну діагностику гострих сальмонельозних гастроентеритів для визначення етіології захворювання, встановлення виду і серовару збудника, виявлення джерела інфікування.

4. Конкретні цілі:

• Вивчити біологічні властивості збудників сальмонельоз них гастроентеритів.

• Ознайомитись з патогенезом та імуногенезом гострого сальмонельозного гастроентериту.

• Створити схему мікробіологічної діагностики сальмонельозних гастроентеритів.

• Вивчити лікувально-профілактичні, діагностичні препарати, що використовують при гострих сальмонельозних гастроентеритах.

5. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.

6. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1	2
Сальмонели Salmonella	Належать до родини Enterobacteriaceae, це грам негативні, рухливі (перитрихи) палички, факультативні анаероби, хемоорганотрофи.
Сальмонельози – гострі сальмонельозні гастроентерити	Група гострих кишкових захворювань людей і тварин, обумовлених представниками роду Salmonella різних серологічних груп.
Ендо, Плокірева	Диференційно-діагностичні середовища, які використовуються для виділення та первинної ідентифікації ентеробактерій; сальмонели на них виростають у вигляді безкольорових колоній, т.я. лактозонегативні.
Вісмут-сульфіт агар	Щільне елективне середовище, використовується для виділення сальмонел, які утворюють на ньому колонії чорного кольору внаслідок відновлення металевого вісмуту.
Жовчний бульйон	Селективне середовище для сальмонел
Гіса ряд	Середовище для визначення цукролітичних властивостей сальмонел
Олькеницького середовище	Трьохцукрове середовище з сечовиною для визначення ферментативних властивостей сальмонел
Серологічна ідентифікація сальмонел	Визначення виду, серогрупи, сировару сальмонел за О-і Н-антигенами за допомогою реакції аглютинації згідно з класифікацією Кауфмана-Уайта
О-антиген	Соматичний ліпополісахарид клітинної стінки. За цим антигеном збудники сальмонельозів належать до В, С, Д, Е серогруп.
Н-антиген	Джгутиковий, за ним визначаються сальмонели, що відносяться до специфічної фази Н-антигенів: i, r, c, gm, eh.