- •3. Об’єкти земельного права.
- •6. Система земельного права як галузі права.
- •8. Підзаконні акти як джерела земельного права. Підзаконні правові акти:
- •10. Характеристика розвитку земельно-правового регулювання від часів Київської Русі до 1861 року.
- •12. Розвиток земельно-правового регулювання в період другої половини XIX – початку XX сторіччя. Земельно-правове значення Столипінської аграрної реформи в Росії.
- •13. Розвиток земельного права за часів срср.
- •17. Право приватної власності на землю.
- •29. Особливості викупу земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб. Стаття 146 зк - Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •30. Набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання.
- •33. Зміст права землекористування.
- •45. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель Організаційно-правове забезпечення управління в галузі земельних відносин
- •48. Правове регулювання межування адміністративно-територіальних утворень.
- •49. Правові засади розподілу та перерозподілу земель.
- •58. Загальні засади обчислення розміру земельного податку за різні категорії земель. Ставки податку
- •Зміст правової охорони земель
- •62. Захист сільськогосподарських та лісогосподарських угідь від необґрунтованого їх
- •Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
- •63. Правове регулювання захисту земель від несприятливих природних і техногенних процесів.
- •65. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів. Земельний кодекс
- •Зу “Про охорону земель”
- •66. Фінансове забезпечення заходів з охорони земель.
- •85. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ч. І ст. 65 зк України,
- •90. Правовий режим земель оборони.
10. Характеристика розвитку земельно-правового регулювання від часів Київської Русі до 1861 року.
Період (дата |
) Подія |
911 рік |
Договір між Руссю та Візантією. Регулюється питання спадкування землі (спадкується лише чоловіками). |
ХІ-ХИ сторіччя |
Час складення та застосування видатної пам'ятки давньоруського права - "Руської' правди" (серед іншого, регулювала земельні відносини в общині, за участю закупів, передбачала відповідальність за порушення меж тощо) |
1240 рік |
Взяття Києва монголо-татарами ознаменовує занепад Київської Русі. |
1245 рік |
Перепис земель часів залежності від монголо-татар, іноді вважається першим прикладом запровадження в Україні земельного кадастру. |
Друга половина XIV сторіччя |
Буковина: з послабленням Галицько-Волинського князівства потрапляє до складу Молдавського князівства. |
1385 рік |
Кревська унія: підпорядкування Великого князівства Литовського Польщі |
Кінець X7V сторіччя |
Буковина потрапляє під владу Туреччини. |
Кінець XIV сторіччя |
Початок в окремих місцевостях Литовського кия іівства "водочного переділу". |
1501 рік |
Уставна Бєльська грамота 1501 р. (стосувалася "волочного переділу") |
8 грудня 1507 року |
Уставна підтверджувать на грамота мешканцям Київської області (містила окремі положення земельно-правового характеру, зокрема, щодо використання мисливських угідь). |
1529 рік |
Видання першої редакції Литовського статуту (шляхта зрівняна в один стан, звичаєве право замінюється писаним законом). |
1557 рік |
Устав на волоки господаря його милості у всьому Великому князівстві Литовському (закріплював положення про "волочний переділ"). |
1566 рік |
Друга редакція Литовського статуту (збільшення прав дрібної шляхти, обмеження прав селянства). |
1568 рік |
Судебник Казимира Ягелловича 1568 р. (передбачав спеціальні процедури вирішення земельних спорів). |
1588 рік |
Третя редакція Литовського статуту (подальше звуження прав селян та збільшення прав шляхти, підтвердження положень про "волочний переділ"). |
1648-1649 роки |
Соборне уложення (стосувалося українських земель, що входили до Московської держави; закріплювало засади помісного та вотчинного землеволодіння) |
1654 рік |
Переяславська угода з Росією |
23 березня 1714 року |
Царським Указом всі дворянські маєтки в Росії було перетворено на родові вотчини, земля і селяни перейшли у повну власність поміщиків |
Перша третина XVIII сторіччя |
Укладення першого систематизованого зводу правил та інструкцій з планування та забудови міст - т. з. "Должности архитектурной экспедиции" |
1743 рік |
Завершення складання видатного неофіційного правового збірнику "Права, за якими судиться малоросійський народ" Глава 14 "Прав" присвячена праву власності, у тому числі на землю. |
1762 рік |
Опублікування Указу про секуляризацію церковних землеволодінь. Секуляризація практично здійснена у 1764 р.. на Лівобережній та Південній Україні - у 1786-1788 рр., на Правобережній - після приєднання до Росії (1793 р ) |
25 липня 1763 року |
Указ Катерини II "Про влаштування всім містам та їх будівлям та вулицям спеціальних планів, по кожній губернії окремо1'. |
19 вересня 1765 року |
Видання Катериною 11 Маніфесту про генеральне межування. |
1774 рік |
Буковина приєднана до Австро-Угорської імперії. |
24 квітня 1785 року |
Жалувана грамота Катерини 11 містам (обов'язок будівництва міст лише за затвердженим "його імператорською величністю" планом, запровадження обліку земель у містах окремі планувальні нормативи використання земель) |
24 лютого 1787 року |
Буковина: декретом уряду передаються у постійне користування селянам землі, якими вони у 1786 р. користувалися з атволу пана |
12 грудня 1801 року |
Царським указом купецтву, міщанам та державним селянам надано право купувати землю, не заселену кріпосними селянами. |
20 лютого 1803 року |
Указ про відпуск поміщиками своїх селян на волю за укладенням умов, на спільній згоді заснованих (передбачає мінімальні розміри селянського землекористування, право розпорядження землями звільнених селян). |
1804-1807 роки |
Складення Зібрання малоросійських прав (земельно-правові положення стосувалися розміщення багаторічних насаджень та господарських будівель біля сусідської межі). |
Березень 1848 року |
Закарпаття: угорський сейм видав закон про загальне ска г лння панщина в країні (не поширювався на селян-орендарів та дворових селян). Селяни втратили значну частину наділів. За втрачену землю поміщики отримали компенсацію, яку сплатили селяни у формі додаткового податку. |
17 квітня 1848 року |
Галичина: імператор Фердинанд І видав Закон про скасування феодальних повинностей селян у Галичині (з 15 травня 1848 року). |
11. Земельно-правовий аспект аграрної реформи в Росії середини XIX сторіччя. Загальна характеристика вирішення земельного питання під час реформи. Звільнення селян з кріпосної залежності було проголошено Маніфестом від 07.02.1861. Звільнення повинно було супроводжуватися вирішенням земельного питання, докорінною перебудовою земельних відносин на селі.
Загальним положенням про селян, що вийшли з кріпосної залежності від 19.02.1861 , Положенням про викуп селянами садибної та надільної землі від 11.02.1861 та відповідними місцевими положеннями встановлювалися норми надання земельних ділянок: нижча та вища, а у степовій зоні - єдина "указна". Поміщик мав право зобов'язати селянина прийняти вищу норму наділів (і активно реалізовував це право у місцевостях, де землі були низької якості, щоб змусити селянина внести якомога більшу суму коштів за викуп землі). В свою чергу, селянин не мав права вимагати надання земельної ділянки у право надати селянину безоплатно наділ у розмірі однієї чверті від вищої або указної норми. Це положення закону також широко використовувалося поміщиками для обезземелення селян2 6. Встановлюватися нормативи визначення викупної суми (вартості земельної ділянки, що викупалася) тощо.
Негативні явища у землекористуванні. Реформа 1861 р., не будучи достатньо економічно та екологічно обгрунтованою, призвела до утворення економічно неефективних господарств, що не були здатні забезпечити раціональне використання земель, а також до поширення черезсмужжя та дальноземелля - явищ, ефективна боротьба з якими розпочалася лише під час аграрної реформи Столипіна. Кілька цифр: кожен селянин мав до кількох десятків смуг своєї землі, перемежованих із земельними ділянками інших селян чи поміщика, черезсмужжя земель селян та поміщика досягало 900 чол. на населений пункт .
Тогочасна реформа являє приклад, як недалекоглядні, недостатньо продумані реформаторські заклади здатні істотно зменшити позитивні наслідки реформ і навіть звести їх нанівець. Досвід тих часів необхідно пам'ятати зараз, при реформуванні аграрного сектору економіки України, усіма можливими засобами запобігаючи парцеляції земельних угідь, стимулюючи створення економічно міцних господарств, що здатні ефективно використовувати землю у відповідності з екологічними вимогами.
Обмеження прав на землю та земельні сервітути. Згідно із Положенням про селян, що звільнилися з-під кріпосно? залежності, такі селяни не повинні були мати небезпечних у пожежному відношенню будівель на певній відстані від поміщицьких будівель . Встановлювалися й інші обмеження прав селян на земельні ділянки.
З іншого боку, при звільненні селян із кріпосної залежності стало очевидним, що без надання селянам певних прав щодо користування деякими угіддями поміщиків - лісами, водами, луками тощо - селяни не зможуть вести ефективного господарства. Крім того, в силу черезсмужного розташування розмежованих в ході реформи 1861 р. земель селян та поміщиків, виникала потреба встановлення сервітутів проходу, проїзду до кожної зі смуг, до місць випасання худоби, водойм, лісів тощо.
Дана проблема у різних місцевостях імперії вирішувалася по-різному. Наприклад, у Царстві Польському селянам були залишені всі сервітути (види користування поміщицькими землями), якими вони користувалися до реформи, у тому числі, окрім "сервітутів з необхідності", право користування поміщицьким асом, право сінокосіння, право випасання худоби, право на полювання та рибальство
На противагу, в "малоросійських" губерніях селянам були надані лише права на поміщицькі землі, "викликані силою необхідності" - права на дороги, на прогін худоби через землі поміщика та на водопій. Права ж, наприклад, лісокористування не визнавалися: відповідно до п. 18 Положення про поземельний устрій селян, що розташовуються на поміщицьких землях у губерніях: Київській, Подільській та Волинській, панські ліси залишалися "у виключному розпорядженні" поміщиків, навіть якщо раніше селянам у них були відведені покоси"
З виникненням черезсмужжя з'явився так званий "сервітут толоки 9 що передбачав випасання худоби на чужих землях. На думку Р. І. Марусенка, це право навряд чи можна вважати земельним сервітутом, оскільки воно нерідко мало особистий, зобов'язальний характер, причому могло пов'язуватися з конкретною особою . Численність спорів, пов'язаних із правом випасання худоби на толоках та черезсмужних полях, зумовила видання Повеління Його Величності від 04.04.1865 "Про право на випасання на полях загальної сівозміни у нерозмежованих маєтках південно-західного краю", яким було дозволено обмежене право випасання худоби .