Зразок вирішення завдань з Особливої частини Кримінального права України. Завдання 1

Суб’єкт вчинив ( за варіантами) :

а) три злочини: перший з яких – умисне вбивство на замовлення з корисливих мотивів; другий – закінчений замах на умисне вбивство на замовлення з корисливих мотивів; третій - закінчений замах на умисне вбивство народного депутата України у зв’язку з його державною діяльністю;

б) три злочини: перший з яких – умисне вбивство з ревнощів; другий – умисне вбивство з метою приховати особливо тяжкий злочин, вчинений іншою особою; третій – закінчений замах на умисне вбивство працівника міліції під час затримання суб’єкта.

Питання: 1. Яка має бути проміжна і остаточна кваліфікація дій суб’єкта (написати лише ФК)? 2. Які правозастосовчі та теоретичні орієнтири необхідно використати для вирішення завдання ?

Рішення

1. Формула кваліфікації

а) Проміжна: 1) п.п. 6,11 ч. 2 ст. 115 КК

2) ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 11,13 ч. 2 ст. 115 КК

3) ч. 2 ст. 15, п.п. 8,13 ч. 2 ст 115; ст.112 КК

Остаточна: п.п. 6,11 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 8, 11, 13 ч. 2 ст. 115; ст. 112 КК

б) Проміжна: 1) ч. 1 ст. 115 КК

2) п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 396 КК

3) ч. 2 ст. 15, п.п. 8,13 ч. 2 ст 115; ст. 348 КК

Остаточна: ч. 1 ст. 115; п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, п.п. 8,13 ч. 2 ст 115; ст. 348 КК.

2. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням правозастосовчих орієнтирів.

2.1. Кваліфікація за п. п 6,11 ч. 2 ст. 115 КК епізодів 1) та 2) варіанту а) здійснюється відповідно до абзацу 4 пункту 15 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” .

2.2. Кваліфікація закінчених замахів на умисне вбивство у варіанті а) за п.13 ч.2 ст. 115 КК здійснюється відповідно до абзацу 1 пункту 17 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” .

2.3. У епізоді 3 варіанту а) та епізоді 3 варіанту б) умисне вбивство „спеціального потерпілого” кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених загальною і спеціальною нормами, відповідно до абзацу 5 пункту 12 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” .

2.4. У епізоді 1 варіанту б) кваліфікація здійснюється відповідно до пункту 20 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я людей” .

2.5. Умисне вбивство працівника міліції під час затримання суб’єкта не одержує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК відповідно до абз. 1 п. 14 ППВСУ від 26 червня 1992 року № 8 „Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів”

2.6. У епізоді 2 варіанту б дії суб’єкта додатково кваліфікуються за ч. 1 ст. 396 КК відповідно до абз. 1 п. 10 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7, хоча відповідно до абз. 3 п. 13 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” кваліфікація дій особи має здійснюватись лише за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК. „Універсальний” правозастосовчий орієнтир одержує перевагу перед прямим орієнтиром „спеціальної” ППВСУ.

2.5. У проміжній кваліфікації у варіанті а) суб’єкту інкриміновано 4 ЮСЗ, а в остаточній – 3 ЮСЗ. Це зумовлено тим, що закінчені замахи на умисне вбивство, передбачене ч.2 ст.115 КК, відповідають одному і тому ж ЮСЗ – вони не утворюють сукупності злочинів і кваліфікуються з урахуванням їх повторності за аналогією з закінченими умисними вбивствами при обтяжуючих обставинах – див. абзац 3 пункту 17 ППВСУ від 07 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” .

3. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів.

3.1 При кваліфікації дій суб’єкта у епізоді 3 варіанту а) та епізоді 3 варіанту б) виникає конкуренція кваліфікованого ЮСЗ, передбаченого загальною нормою, та ЮСЗ, передбачених спеціальними нормами. У даному випадку – див. пункт 2.4 рішення – при кваліфікації застосовано як виняток „правозастосовчий” підхід, за яким кваліфікація здійснюється за сукупністю злочинів, передбачених загальною та спеціальною нормами.

3.2.При остаточній кваліфікації злочинів у варіанті б) виникає проблема кваліфікації умисного вбивства без обтяжуючих обставин. В даному разі воно отримує окрему кваліфікацію у відповідності з буквальним розумінням ч.1 ст.33 КК – застосовується так званий “теоретичний” підхід, а не “правозастосовчий” (наприклад, за аналогією з абзацем 2 п.15 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5 “Про судову практику у справах про хабарництво”).

3.3. При кваліфікації дій суб’єкта в епізоді 2 варіанта б) виникає ситуація, коли приховання особливо тяжкого злочину вчиняється у формі, яка сама по собі містить ознаки злочину іншого виду (умисного вбивства), і при цьому приховання може виражатися у діях, які як містять самі по собі ознаки злочину іншого виду, так і не містять їх. У подібних випадках дії суб’єкта кваліфікуються за сукупністю злочинів.