45. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель Організаційно-правове забезпечення управління в галузі земельних відносин

Під органЬаційно-правовим забезпеченням управління мають на увазі систему органів, що здійснюють управління, та спосіб правового закріплення цієї

системи.

В залежності від обсягу компетенції виділяють органи (1) загальної, (2) міжгалузевої, (3) галузевої компетенції, (4) спеціально уповноважений орган з питань земельних ресурсів .

(1) До органів загальної компетенції (компетенція цих органів не

обмежена ні певною галуззю, ні функціональним напрямком) належать:

• Верховна Рада України (ст. 6 ЗК України);

• Кабінет Міністрів України (ст. 13 ЗК України);

• Рада Міністрів АР Крим (ст. 16 ЗК України);

• місцеві державні адміністрації (ст. 17 ЗК України, ст. ст. 16, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністраціГ):

• Верховна Рада АР Крим (ст. 7 ЗК України);

• місцеві ради (ст. ст. 8-12 ЗК України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про столицю України -місто-герой Київ").

(2) Міжгалузевими органами (компетенція цих органів охоплює певний функціональний напрямок діяльності) є:

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (ст. 14 ЗК України, ст. 17 Закону України "Про охорону земель", ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення, затверджене постановою КМ України від 02.11.2006 № 1524); міністерство, зокрема, організовує моніторинг земель, проведення

державної екологічної експертизи, здійснює контрольні повноваження тощо;

• Міністерство аграрної політики України (ст. 18 Закону України "Про охорону земель"; Положення, затверджене постановою КМ України від 02.11.2006 № 1524); бере участь у моніторингу та охороні земель сільськогосподарського призначення, тощо;

• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Положення затверджено постановою КМ України від 02.11.2006 № 1539). В складі міністерства діє державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, який, відповідно до постанови КМ України від 11.08.2000 № 1263 (затверджено Положення), уповноважений "надавати в оренду земельні ділянки у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення на тих територіях, з яких відселено жителів та припинено діяльність рад" (законність чого викликає певний сумнів), здійснює реабілітацію, моніторинг земель та контроль за використанням земель;

• Міністерство культури і туризму України (Положення затверджене постановою КМ України від 08.11.2006 № 1566). Міністерство здійснює окремі повноваження у галузі використання земель історико-культурного призначення;

• Міністерство оборони України (Положення затверджене постановою КМ України від 03.08.2006 № 1080): забезпечує використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил;

• державні органи приватизації {с/г. 17-1 та ін. ЗК України).

(3) Галузеві органи (здійснюють повноваження у певній галузі)*

• Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1725) здійснює нормативно-правове регулювання земельних відносин, бере участь у контролі та моніторингу земель;

• Державний комітет лісового господарства України (Положення затверджено Указом Президента України від 14.08.2000 № 969/2000) здійснює державний нагляд і контроль за використанням земель лісового фонду;

• Державний комітет України по водному господарству (Положення затверджене Указом Президента України від 14.07.2000 № 898/2000) здійснює низку повноважень у галузі меліорації земель;

• Міністерство транспорту та зв'язку України (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789) здійснює низку повноважень по відношенню до земель транспорту та зв'язку.

(4) Спеціально уповноваженим органом у галузі земельних відносин (ст. 15 ЗК України та ін, норми кодексу вживають термін "центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів¹'') є Держкомзем України^{6 5}. Структуру Держкомзему України складають Центральний апарат (див. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затверджене Указом Президента України від 14.08.2000 № 970/2000), головні управління, відділи (Типові положення затверджені постановою КМ України від 24.02.2003 № 200), інженери-землевпорядники сіл, селищ, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Положення затверджене постановою КМ України від 25.12.2002 № 1958). Нарівні з обласними головними управліннями в АР Крим діє Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, який є республіканським органом виконавчої влади, функціонально підпорядковується Держкомзему і входить до єдиної системи державних органів земельних ресурсів (Положення затверджене постановою Ради Міністрів АР Крим від 10.11.1998 № 348⁶'⁶).

46. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.

Під функціонально-правовим забезпеченням управління у галузі земельних відносин розуміють визначення та правове закріплення основних напрямків діяльності уповноважених суб'єктів у галузі використання, охорони та

відтворення земель.

У спеціальній літературі функції управління у галузі екології визначаються як "основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань в сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" (В. І. Андрейцев ).

Функції управління у галузі земельних відносин у доктрині визначаються як види (напрями) діяльності уповноважених органів щодо забезпечення раціонального й ефективного використання, охорони та відтворення земель (за основу взяте визначення А. П. Гетьмана ).Існують різні доктринальні підходи щодо виділення тих чи інших функцій управління у галузі земельних відносин. Нижче наведена коротка характеристика тих функцій, що, на думку автора, на сьогодні отримали найбільше "законодавче визнання

47. Планування використання земель. У чинному законодавстві України (наприклад, ст. ст. 177-180 ЗК України) термін "планування використання земель" вживається, проте чітко не визначається.

Під плануванням використання земель у правовій доктрині прийнято розуміти діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) використання та охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень⁶ .

Формами планування використання земель є (І) розробка та затвердження програм використання земель (державних, регіональних), (2) планування територій, (3) природно-сільськогосподарське районування земель.

ЛЛ На сучасному етапі у розвинених країнах світу територіальне планування є однією з головних функцій державного управління у галузі земельних відносин⁶²'. Запроваджене у містах на початку XX сторіччя, у його 20-30 рр. планування все частіше починає поширюватися на всю територію тієї чи іншої країни (Англія, Італія, Франція, США, Данія та ін.)³. У різних країнах воно має різні назви: у Великобританії

- "планування міської та сільської території", у ФРН -"планувальне упорядкування території", у Франції — "впорядкування території", у США — "зонування'⁴ або "планування поверхнГ тощо^{6 3}.

(І) Правовою основою складання та затвердження державних та регіональних програм використання земель є норми Конституції України, ст. 6 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 177-180 ЗК України, постанова КМ України від 31.12.1993 № 1091 "Про затвердження Положення про порядок розроблення екологічних програм".

Прикладом програм, що стосуються використання земель, є Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою ВР України від 05.03.1998, Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 рр., затверджені Указом Президента України від 30.05.2001, Розпорядження КМ України від 26.09.2001 "Про затвердження заходів щодо реалізації Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001-2005 рр.".

ИВ. Держкомзсмом підготовлено проект спеціальної Загальнодержавної програми використання та охорони земель на 2005-2015 рр. . Програма схвалена КМ України та подана як законопроект до ВР України .

До регіональних програм використання земель належить, напр., програма земельної реформи у м. Києві на 2001-2005 рр., затверджена рішення Київради № 79/1513 від 08.11.2001.

(2) Планування територій у законодавстві визначається як "процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень" (ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій"). На відміну від законодавчого визначення, фактично, планування територій має місце не лише за допомогою містобудівної, а і за допомогою землевпорядної документації.

1. Правовою осново/о територіального планування є Закони України "Про основи містобудування" від 16.11.1992, "Про планування та забудову території" від 20.04.2000, "Про Генеральну схему планування території України" від 07.02.2002, ст. 180 ЗК України.

2. Зонування с різновидом територіального планування, здійснюється у межах населених пунктів, встановлює вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон (ст. 180 ЗК України).