- •Теорія держави і права як наука. Предмет теорії держави і права, її місце в системі юридичних наук. Система курсу теорії держави і права.
- •Юридична наука: поняття, функції, структура. Місце юридичної науки в системі гуманітарних наук.
- •Методологія права: поняття і структура (із підручника «Загальна теорія держави і права Кельмана, Мурашина)
- •5. Загальнонаукові методи пізнання держави і права: поняття і загальна характеристика
- •6. Конкретно наукові методи пізнання державно-правових явищ (соціологічний метод, статистичний метод, математичний метод, кібернетичний метод, тощо).
- •7. Зтд і п як наука та її предмет. Різні доктринальні підходи до предмету зтд і п.
- •8. Спеціально-наукові методи пізнання держави і права: поняття і загальна характеристика
- •9. Співвідношення загальної теорії держави і права з іншими юридичними науками.
- •10. Характеристика держави як історичного явища: поняття, ознаки, соціальне призначення.
- •11. Державний суверенітет: поняття та основні ознаки.
- •Основні завдання і функції загальної теорії держави і права як науки.
- •Функції держави: поняття і система. Особливості розвитку функцій Української держави за новою Конституцією України
- •14. Основні функ-ії Укр. Держави в сучасний період.(шо його сюди писати не знаю!)
- •15. Внутрішні функції держави: поняття, класифікація, історія і тенденції розвитку в Україні за новою Конституцією України.
- •16. Характеристика сучасних теорій держави
- •18. Соціологічні теорії права: історія виникнення та сучасний стан. Вітчизняна юридична наука і соціологічна юриспруденція.
- •19. Особливості виникнення сучасних держав.
- •20. Проблема визначення держави: основні підходи.
- •21 Держава і громадянське суспільство: співвідношення(в книгах у меня єтого нет.Скачала с и-нета!!!)
- •22.Місце дарж. В політ. Системі суспільства : характеристика.
- •23. Правова держава: ознаки, суть та шляхи формування в Україні.
- •24. Правова держава: джерела ідеї та особливості.
- •25. Форма держави: поняття та загальна характеристика
- •26. Форми державного правління: поняття, види.
- •27. Президентська республіка як форма державного правління: особливості.
- •Особливості сучасної форми республіканського правління в Україні.
- •29. Парламентарна республіка як форма державного правління: особливості.
- •30. Форми державного устрою: поняття, види, стан та перспективи розвитку в Україні.
- •32. Демократичний державний режим: основні ознаки та тенденції розвитку у сучасному світі.
- •33. Антидемократичний державний режим: поняття та місце в сучасному світі. Види антидемократичних ( авторитарних) режимів, характерні риси тоталітарного режиму.
- •34 Типологія держав: історія і сучасність.
- •35. Механізм держави: поняття та загальна характеристика.
- •Механізм держави: поняття та структура. Тенденції розвитку механізму Української держави.
- •37. Сучасний стан і перспективи розвитку держ.Режиму в Україні.
- •38.Співвідношення функцій держави із сутністю держави, соціальним призначенням держави, цілями і завданням держави.
- •39. Співвідношення державної політики, завдань і функцій держави.
- •Апарат держави як основа механізму держави: поняття, ознаки, структура, призначення.
- •Громадянське суспільство: поняття, ознаки і структура. Необхідність формування громадянського суспільства
- •43. Правовий статус особи, людини і громадянина.
- •44. Права людини як правова основа громадянського суспільства
- •45. Юридична особа: поняття, види і правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність).
- •46. Права людини: природа, тенденції розвитку в сучасному світі та в Україні. Конституційний розвиток прав і свобод людини і громадянина.
- •47. Система конституційних прав і обов’язків громадян України
- •48. Система Конституційних прав і обов’язків громадян
- •§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
- •49. Правосуб’єктність: поняття та структура.
- •Система вищих органів державної влади в Україні.
- •Орган державної влади: поняття, ознаки та класифікація органів влади в Україні.
- •53. Розподіл влади: поняття, стан та перспективи розвитку в Україні.
- •54. Державна влада в системі політичної влади: поняття і особливості.
- •55.Місцеве і регіональне самоврядування за новою Конституцією України
- •58. Норми права і норми моралі: співвідношення.
- •Право і звичаї: лінії взаємозв’язку. Правовий звичай в сучасних правових системах.
- •60. Механізм правового регулювання: поняття, елементи, їх характеристика.
- •61. Поняття та соціальна природа права: еволюція поглядів у вітчизняній юридичній науці.
- •63. Доктрина природного права: джерела ідеї та еволюція їх розвитку. Доктрина природного права і вітчизняна юридична наука.
- •64. Принцип „верховенства права за ку: поняття і зміст.
- •65. «Верховенство права»: поняття, шляхи забезпечення в Україні.
- •66. Норма права: поняття, ознаки, основні види.
- •Структура норм права: поняття та загальна характеристика.
- •68. Система права: поняття та загальна характеристика. Тенденції розвитку системи права в Україні.(підручник о. В. Зайчук, н. М. Оніщенко «Теорія держ.І права»
- •69.Система права : поняття та загальна характеристика. Тендненції розвитку системи права в Укр.
- •70. Критерії поділу права на галузі та інститути: предмет і методи правового регулювання тощо.
- •71. Критерії поділу права на галузі та інститути: предмет і методи правового регулювання тощо.
- •73. Систематизація законодавства: поняття і види.
- •74. Джерела і форми права: поняття, види та місце в сучасних правових системах.
- •75. Джерела права в Україні: види, тенденції розвитку.
- •76. Нормативний акт як джерело права: поняття та особливості.
- •77. Прецедентне право у сучасних правових системах: поняття, особливості та тенденції розвитку. Прецедентне право і джерела права України.
- •Дія нормативних актів у часі, просторі та за колом осіб.
- •Правовідносини: поняття та зміст.
- •Юридичні факти: поняття та класифікація.
- •Правосвідомість особи: поняття, структура та функції.
- •82. Правосвідомість і правотворчість: характеристика основних напрямів взаємовпливу. Право законодавчої ініціативи за Конституцією України
- •83. Правотворчість: поняття і форми
- •85. Правовий нігілізм: поняття, історичне значення та шляхи подолання в Україні.
- •Правова культура: поняття, структура, види, стан та шляхи підвищення рівня в Україні.
- •88. Юридичні гарантії законності: стан та перспективи розвитку в Україні(підручник Котюка)
- •89. Правомірна поведінка : поняття та види.
- •90. Правопорядок: поняття та шляхи зміцнення в Україні.
- •91. Поняття і види правопорушень, його ознаки, об. І суб.Сторона п-ня.
- •92. Юридична відповідальність: поняття, види.
- •93. Підстави юридичної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності за Конституцією України.
- •94. Реалізація норм права: поняття та форми.
- •Застосування юридичних норм: поняття, специфічні ознаки та основні стадії.
- •96. Акти застосування норм права: поняття, структура, види.
- •Аналогія права і аналогія закону.
- •99. Способи тлумачення юридичних норм (приклади).
- •2) Застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:
- •100. Офіційне тлумачення юридичних норм: поняття та види (приклади).
11. Державний суверенітет: поняття та основні ознаки.
В Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою тоді ще Української РСР, 16 липня 1990 року сказано, що: “Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення
прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголосила
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.“ Цей історичний документ поклав початок розбудові суверенної, незалежної держави, став поворотним пунктом в
історії цілої нації, змінив хід подій на користь України. Декларація стала одним із перших рішень Верховної Ради, в якому було розгорнуто программу політико-правового, соціально-економічного і культурного будівництва незалежної України. Прийняття Декларації вселило великі надії у громадян у
відродження і економічне зростання для забезпечення матеріальних і духовних потреб українського народу.
Декларація дала підґрунтя для прийняття надзвичайно важливих, основоположних законів нашої держави – Акт про проголошення незалежності України та Конституція України. Термін “суверенітет” в перекладі з французької означає верховна влада. В державно-правовому смислі дане поняття вперше застосоване у ХVІ ст. французьким вченим Ж.Боденом. Він вважав суверенітет невід’ємною властивістю держави. Суверенітет держави - політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні. Відрізняють дві сторони державного суверенітету:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) — відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність - можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) - поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території - одно-особовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах - можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;
6) рівноправність у зовнішніх відносинах - наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн.
До зазначених ознак суверенітету слід додати:
7) невідчужуваність - неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).
У Конституції України проголошується: "Суверенітет України поширюється на всю її територію" (ст. 2).
Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Він знайшов своє вираження у Статуті ООН та інших міжнародних-правових документах.
Держава має суверенні права:
право війни і миру;
право видавати закони;
право формувати державні органи;
право визначати свою атрибутику (символіку та ін.);
право встановлювати податки;
право призначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;
право вступати до міждержавних союзів та ін.
Проте держава не має права робити все, що вважає за необхідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право. Державам, наприклад, забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповноваження з боку Ради Безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори. Так, члени Європейського Союзу уклали між собою договір, відповідно до якого велика частина їх економічного життя підлягає керівництву з боку Союзу. Крім того, Європейський Союз має власну систему права і свій власний суд, який виходить із принципу, що у разі виникнення суперечностей між законами Союзу і законами держави-учасниці пріоритет належить законам Союзу. Попри ці обмеження, члени Європейського Союзу залишаються суверенними державами.