66. Норма права: поняття, ознаки, основні види.

Правові норми - це такі правила поведінки або діяльності суб'єктів суспільних правовідносин, які офіційно встановлюються державою, суспільством або іншими суб'єктами, мають, як правило, формально виражений характер і відображуються в різних правових актах (законах держави, договорах, звичаях тощо). Вони закріплюють суб'єктивні права, свободи і обов'язки учасників правовідносин, встановлюють міру свободи і відповідальності (дозволи, заборони, державні приписи, стимули, рекомендації, зобов'язання, санкції), є загальнообов'язковими для всього населення, посадових осіб і держави. Охороняються державою, суспільством від порушень, виражають правові потреби та інтереси учасників правовідносин і спрямовані на організацію управління, регулювання, закріплення і охорону, розвиток найважливіших виробничих, економічних, політичних, моральних, міжнародних та інших соціальних правовідносин і охорону матеріальних, культурних і духовних цінностей суспільства, держави й особи.

Ознаки:

• мають офіційний характер і встановлюються органами державної влади, місцевого самоврядування загальнонародними референдумами;

• правові норми відображаються в системі законодавства і підзаконних нормативно-правових актах держави і державних органів, в офіційних нормативно-правових договорах (договірне право) і угодах, у правових прецедентах, правових звичаях (звичаєве право); міжнародно-правових актах (договорах і конвенціях), у локальних нормативно-правових актах (рішеннях, наказах тощо);

• норми права спрямовані на регулювання найважливіших суспільних правовідносин і охорону соціальних і культурних цінностей з позицій потреб та інтересів суспільства, держави й особи;

• норми права мають загальнообов'язковий характер, їхні вимоги повинні виконуватися і дотримуватися всіма суб'єктами суспільних правовідносин, у т. ч. і державою;

• норми права охороняються державою та всім суспільством від порушень шляхом застосування або можливості застосування юридичних санкцій на невиконання юридичних обов'язків або завдання якої-небудь суттєвої шкоди тим об'єктам, які охороняються;

• норми права виражають або встановлюють юридичні, соціально-природні права, свободи і обов'язки громадян, юридичних осіб та інших суб'єктів правовідносин, а також умови їх реалізації і санкції за порушення правових обов'язків, заборон (приписів) невиконання договорів чи угод;

• норми права, які офіційно встановлені у нормативно-правових актах, договорах тощо мають чинність у часі, просторі і по колу суб'єктів;

• норми права мають загально-соціальні і спеціально-юридичні функції, інформаційні, орієнтаційні, комунікативні, ідеологічні, управлінські, організаційні, конструктивні (прийняття рішень), превентивні (попередження), регулюючі - закріплювальні і динамічні (що стимулюють розвиток), заборонні, дозвільні, схвальні, заохочувальні і охоронні; оцінювальні та інші;

• за своїм змістом норми права мають економічний, політичний, моральний, трудовий, екологічний та інший соціальний характер; вони є моделями всіх цих правовідносин;

• у нормах права виражаються і закріплюються основні методи регулювання суспільних правовідносин: імперативний (що забороняє, державно-владний припис), автономний (диспозитивний), за якого учасники правовідносин самі встановлюють суб'єктивні права і обов'язки при укладенні угод і договорів, дозвільний, стимулюючий (заохочувальний), закріплювальний (статичний), рекомендуючий;

• норми права мають різну структуру (гіпотезу, диспозицію і санкцію) залежно від їх видів. За функціональною роллю норми права поділяються на такі види: нор-ми-начала, норми-принципи, норми-аксіоми, норми-пре-зумпції, норми-дефініції, загальні і спеціальні; за предметом правового регулювання або залежно від галузей і видів права: конституційні, адміністративні, цивільно-правові, трудового, кримінального, процесуального, фінансового, екологічного права тощо; за формою вираження припису правових норм або встановлення юридичних прав і обов'язків:

• правомочні, зобов'язальні, заборонні, каральні, дозвільні, організаційні тощо; їх можна також класифікувати і за іншими критеріями.

За характером норми класифікують на:

— норми матеріального права, що визначають права та обов'язки суб'єктів у різноманітних сферах (Конституційна норма, яка встановлює правило про охорону приватної власності законом);

— норми процесуального права, які визначають порядок дій суб'єктів у випадку порушення норм права, регламентують процедурні та організаційні питання.