88. Юридичні гарантії законності: стан та перспективи розвитку в Україні(підручник Котюка)

Юридичні гарантії законності - це наявність самих правових норм, які справедливо врегульовують суспільні відносини і користу­ються авторитетом у суспільстві, та наявність тих державно-правових інститутів, діяльністю яких забезпечується підтримання існуючого правопорядку.}

Практичними юридичними механізмами, завдяки яким за­безпечується законність, є:

♦ досконалість правової системи, що відповідає рівню розвитку суспільних відносин і забезпечує:

• втілення у правових нормах волевиявлення суспільства, що сприяє забезпеченню авторитету цих норм і готовності членів суспільства дотримуватись визначених ними правил;

• її відповідність поняттям про загальнолюдські цінності, закріп­леним у міжнародно-правових актах;

• повноту та внутрішню узгодженість нормативного регулювання суспільних відносин;

• відповідність вимогам техніко-юридичного характеру;

• ефективність роботи правотворчих органів, що забезпечує своєчасне врегулювання суспільних відносин, вдосконалення зако­нодавства та приведення його у відповідність до вимог суспільних відносин, що постійно розвиваються;

• ефективна діяльність правоохоронних органів, яка сприяє під­триманню правопорядку і включає:

• конституційний суд як гарантію додержання конституційної за­конності;

• систему правосуддя як найвищу гарантію забезпечення прав і свобод людини;

• здійснення належного нагляду за дотриманням законності та підтриманням правопорядку;

• ефективне розкриття та розслідування правопорушень;

• проведення профілактичної роботи, спрямованої на запобіган­ня правопорушенням;

♦ дієвість заходів державного примусу, спрямованих на ефекти­вне застосування до правопорушників примусового впливу. Неви­падково ще І. Кант відзначав, що право може використовуватись і як засіб обмеження свавілля, і як засіб розтоптування волі людини.

Іноді серед юридичних гарантій за найближчими цілями роз­різняють: превентивні (запобіжні), що полягають у запобіганні пра­вопорушенням; припиняючі - спрямовані на припинення протипра­вних дій; каральні (штрафні) - спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників.

За суб'єктами застосування серед юридичних гарантій роз­різняють: парламентські, президентські, судові, прокурорські, адмі­ністративні (управлінські), муніципальні, громадські тощо.

89. Правомірна поведінка : поняття та види.

Поведінка врегульована нормою права, отримала назву правової.Різновидом правової поведінки є правомірна поведінка. Правомірна поведінка відрізняється від правової активності. Під правовою активністю розуміють внутрішнє усвідомлене, цілеспрямоване, суспільно корисне, ініціативне діяння суб'єктів у сфері права.Важливою особливістю об'єктивної сторони правової активності є насамперед ініціативний характер діяння суб'єкта, а не тільки його суспільно корисний, цілеспрямований, що має позитивний результат характер.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою. Є деякі інші погляди на визначення правомірної поведымки :

1. М. Абдуллаєв та С. Комаров вважають, що правомірна поведінка — це усвідомлення особою та відтворення у своїх діяннях всіх соціальних норм суспільства, свідома, вольова поведінка, спрямована на досягнення особистого чи суспільного блага

2. А. Малько правомірна поведінка — це діяння суб'єктів, що відповідає нормам права та соціально корисним цілям.

Висновок : правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.

Правомірна поведінка включає два аспекти:

— інформаційний, що передбачає широкий доступ до правової інформації, обізнаність щодо своїх прав та обов'язків, активне їх використання та дотримання;

— поведінковий, що передбачає законні способи здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Ознаки правомірної поведінки:

1) є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права;

2)  втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принципам права;

3)  має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки;

4)  гарантується, охороняється державою

Правомірну поведінку можна класифікувати. Класифікація може здійснюватись на основі різних підстав:

I. Залежно від суб'єктів розрізняють:

— правомірну індивідуальну поведінку;

— колективну поведінку (діяльність трудових колективів, державних органів).

II. Залежно від об'єктивної сторони розрізняють:

— активні дії;

— бездіяльність.

III. Залежно від форм реалізації норм права розрізняють:

— дотримання;

— виконання;

— використання;

— застосування.

IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації, розрізняють:

— юридичні акти;

— юридичні вчинки.

V. Залежно від суб'єктивної сторони розрізняють:

— соціально активну поведінку, яка характеризується високим ступенем активності суб'єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов'язків, у межах правових норм;

— законослухняну поведінку — це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб'єктів;

— конформістську поведінку — це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб'єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб'єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»;

— маргінальну поведінку, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;

— звичну поведінку, яка є різновидом діяльності суб'єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.