- •1. Жниварські пісні та їх характеристика
- •2. Героїчний епос українського народу та його характеристика
- •3. Молодіжний цикл колядок. Характеристика
- •4. Специфічні ознаки фольклору
- •5. Відьмацтво та знахарство як складова фольклору та світової системи
- •6. Гоголь і фольклор
- •7. Міфологічні мотиви в народній прозі
- •8. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Вплив християнства на розвиток унт
- •11. Українські народні думи як жанр фольклору
- •12. Родинно-обрядовий фольклор. Характеристика
- •13. Сучасний стан фольклору в Україні
- •14. Казкова проза. Характеристика
- •15. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •16. Розвиток української фольклористики у 2-ій пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •17. Дитячий фольклор. Характеристика
- •18. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми
- •20. Фактори впливу на формування народної творчості
- •21. Розвиток української фольклористики у 1-ії пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •22. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •23. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •24. Вертепна драма. Характеристика
- •25. Тематично-стильові особливості та поетика жанру балади
- •26. Жанрова структура фольклору
- •27. Загадка як жанр фольклору
- •28. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •29. Фольклористика в системі гуманітарних знань
- •30. Пісні літературного походження
- •31. Поетика народної казки
- •32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •33. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •34. Фольклористична діяльність Чубинського
- •35. Погляди Костомарова, Нечуя-Левицького на природу давніх звичаїв та вірувань
- •36. Характеристика пареймічних жанрів(прислів’я, приказки)
- •37. Фольклористична діяльність Сумцова
- •38. Фольклористична діяльність Франка (погляди)
- •39. Грушевський як дослідник фольклору
- •40. Прадавні уявлення в народній чарівній позиції
- •41. Л.Українка і фольклор
- •42. Забавлянки як жанр унт
- •43. Фольклористична спеціальність сучасного анекдоту
- •44. Фольклористична діяльність Колесси
- •45. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •46. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •47. Жанри літнього циклу
- •48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •49. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •50. Культи перворелігії в мотивах, символах, образах унт
- •51. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •52. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •53. Космологічний символ у фольклорі
- •54. Дитяча параміографія
- •55. Міфологічні мотиви колядок
- •56. Художня специфіка соціально-побутової казки
- •57. Народна лірична пісня. Жанри, проблематика, образи
- •58. Фольклор у праці Потебні
- •59. Фольклористична діяльність «руської трійці»
- •60. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •61. Фольклористична діяльність Гнатюка
- •62. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •63. Фольклористична діяльність Драгоманова
- •64. Праця Франка «Тополя»
- •65. Фольклористична діяльність Максимовича
- •66. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова
- •67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •68. Прислів’я і приказки як жанр унт
- •69. Ідейно-художній аналіз русальної пісні (на вибір)
- •70. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
- •71. Ідейно-художній аналіз соціально-побутової пісні
- •72. Ідейно-художній аналіз комулятивної пісні
- •73. Ідейно-художній аналіз купальської пісні
- •74. Ідейно-художній аналіз голосіння
- •75. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •76. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •77. Ідейно-художній аналіз обжинкової пісні
- •78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин
- •79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •80. Ідейно-художній аналіз космологічної загадки
- •81. Ідейно-художній аналіз чарівної казки
- •82. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні
- •85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •86. Ідейно-художній аналіз колядки господині
- •87. Ідейно-художній аналіз історичної балади
- •88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря»
- •89. Ідейно-художній аналіз апокрифічної легенди
- •90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні
- •91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети
- •92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького
- •93. Ідейно-художній аналіз веснянки
- •94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні
- •95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю
- •96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами
- •98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора
- •99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»
- •100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»
- •101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»
- •102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні
48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
У період засилля в українській науці єдиного підходу до вивчення усної народної творчості у зарубіжній фольклористиці продовжували розвиватись різні напрямки, виникати нові теорії. Серед розмаїття підходів кінця 19 — початку 20 ст. деякі отримали значний резонанс. Такою, зокрема, була етнопсихологічна школа, яка виникла в США у 20—ЗО роки 20 ст. її основоположником вважається психіатр А. Кардинер. Він, базуючись на методах психоаналізу 3. Фройда, висунув думку про те, що суть культури кожного народу виявляється в особливостях «основної» («середньої», «модальної», «сумарної») особистості. На його думку, культура народу є до певної міри проявом індивідуальної психології окремого його представника, але у широких масштабах. Прихильники цієї теорії (етнографи Р. Лінтон, Р. Бенедикт, А. Халлоуел та ін.) твердили, що структура та психологія «основної» особистості закладається в перші роки людського життя під впливом характеру догляду за дитиною (годуванням, пеленанням, навчанням, спілкуванням) і становить основу народної культури і творчості. Різноманітні прояви, відмінності у культурних системах народів етнопсихологи пояснювали відмінними «досвідами дитинства», а відтак — різним психологічним складом. Хоча спершу ці ідеї набули значного розголосу, невдовзі ця теорія була різко розкритикована, після чого її вплив почав швидко згасати.
Недовготривалим було також захоплення ідеями соціологічної школи кінця 19 — початку 20 ст. (її засновник Е. Дюркгейм пояснював виникнення фольклору, культури, релігії соціальними явищами, їх розвиток — соціальною зумовленістю) та теорії дифузіонізму (Ф. Боаз, США). Прихильники останньої (Л. Фробеніус, Ф. Ґребнер) ідеї еволюції та єдності історичного розвитку протиставили ідею абсолютної різноманітності культур, що порушуються там, де існують запозичення. Таким чином, вони визнавали не розвиток усної народної творчості в часі, а її поширення у просторі, внаслідок чого спостерігалось «змішування» жанрів, тем, мотивів, образів — своєрідна «культурна дифузія».
Значного поширення у світі набули ідеї представників географічно-історичної школи (через її засновників — фольклористів із Фінляндії Ю. та К. Крунів вона отримала назву фінська школа). Першим кроком у формуванні фінської школи вважається виступ у 1873 р. А. А. Бореніуса, присвячений темі міграції рун. Остаточно вона оформилась на початку 20 ст. на основі дослідницьких праць професора порівняльної фольклористики Хельсінського університету К. Круна. її послідовники (А. Аарне, С. Томпсон та ін.), спираючись на історико-етнографічний метод вивчення взаємодії культур, притримувались ідеї географічної зумовленості народу (що впливає на його історичну долю, культурний розвиток, а відтак — на особливості системи усної народної творчості та її побутування). Головним завданням прихильники школи вважали виявлення етнографічної належності, місця і часу виникнення того чи іншого казкового сюжету. Вони провели велику та ретельну роботу: відібрали та класифікували всі варіанти казок, намагались простежити шляхи їх поширення. Ними була висунута теорія про первинну форму казки. Ця теза залишилась гіпотезою.
Ще більшої популярності у багатьох країнах набула школа структуралізму. Вона виникла у 20-х роках 20 ст. у Франції і поширилась на ряд гуманітарних наук. її головними представниками були етнолог Леві-Строс, історик культури М. Фуко, літературознавець Р. Борт, психоаналітик Ж. Лакан. В основі їх дослідження — структуральний метод, який орієнтує на виявлення структурних закономірностей об´єктів вивчення, з´ясування синхронного та діахронного зв´язків між ними. За знаками структури (у даному разі словами, образами, символами) послідовники школи дошукуються неусвідомлених глибинних структур, що виникають на підсвідомому рівні (як уявлення, спогади, знання про минуле). Культура та фольклорна творчість розглядається структуралістами як сукупність знакових систем, таких як мова, релігія, міфологія, звичаї тощо. Аналізуючи системи національних міфологій, Леві-Строс виявляв у них структури підсвідомості, елементи яких взаємозалежні і здатні складатися в нові системи. Фольклорні тексти та інші явища розглядаються як структури міфем (елементів міфу), що можуть творити нові версії.