УНМТ

1. Дайте визначення понять «музичний фольклор», «музична фольклористика», «етномузикологія», «етноінструментознавство», «етнохореологія».  Музичний фольклор – пласт фольклору, до якого відносяться музичні жанри.  Музична фольклористика – розділ фольклористики; наука, яка вивчає народну музику.  Етномузикологія – займається вивченням музично-теоретичних аспектів.  Етномузикознавство – те ж, що й етномузикологія.  Етнохореологія – вивчає народний танець.  2. Критерії визначення жанру у музичному фольклорі.  Складочислова будова вірша, ладові основи, виконавство, ритміка, мелодика, мотив, сюжет.  3. Назвіть основні співочі стилі та їх характерні ознаки.  За звучанням: 1) мішаний грудний звук (Сх. І Подніпров’я); 2) стриманий звук (Зх); 3) мікстовий (Подністров’я).  За складом: 1. Одиночний (сольний, пісенно-романсовий, співці-професіонали (кобзарі, лірники)); 2. Гуртовий (жіночі, чоловічі, парубочі, дівочі, мішані гурти).  За географічним розподілом:  1) Поліський (волинський, чернігівський, київський)  2) Лемківський  3) Подільський (сх і зх)  4) Галицький  5) Степовий  6) Карпатський (гуцульський, підгірський, закарпатський)  7) Волинський (пд-вол і роменщина).  4. Специфіка гуртового співу. Склад співочих гуртів.  Специфіка: тісні зв’язки з локальним мовним діалектом, мовними інтонаціями, пісенною лексикою, специфікою звукотворення, акустичними якостями, тембрами голосів, колективний характер, імпровізаційність, основа фольклорного гуртового співу, вивід.  Склад співочих гуртів: заспівувач, виводчиця, нижня партія.  5. Зональність співочих традицій.  В Україні три різновиди вокально-тембрової традиції і цілий ряд перехідних.  Грудний спів : міцний, зичний; виводчиці не вище ля-сі І окт, альти фа-соль І окт; Сх обл, Подніпров’я.  Грудний + гол регистр : при порівняно стриманій гучності співу; Зх Поділля, Галичина  Мікстовий спів: легка, висвітлена манера співу на змішаних регістрах; ре, мі ІІ окт; Подністров’я, клинами.  6. Походження новорічних святкувань.  3-4 тис до н е – закладено поч астрономічного календаря і поч новорічної обрядовості.  Новий рік у слов’ян починався з весняного рівнодення. Крім нього у слов’ян відзначалося свято зимового сонця – його поворот на літо. Під тиском християнства язичн новорічні обряди пересунулися з 25 грудня по 1 січня (старого стилю).  7. Різновиди зимових обрядових пісень.  В укр ф-рі існує два види: колядки та щедрівки.  8. Особливості виконання зимового обрядового фольклору.  Співаються конкретному адресатові, співаки отримують винагороду. Існує 4 послідовні дії: питають, кого величати; господарі відповідають, зачинає 1, інші підхоплюють; їх винагороджують.  Існує віковий та статевий поділ гуртів: дитячі, хлопчачі, парубочі, мішані, сімейні пари.  9. Специфіка дитячих колядок та щедрівок.  Короткі тексти (часто жартівливого змісту), речитативно-декламаційний склад або простенькі наспіви.  10. Характеристики світських колядок та щедрівок.  Виконувані дорослими (парубками, мішаними гуртами, гуртами із сімейних пар), становлять центральну і найб групу, лежать в основі усієї новорічної обрядовості  11. Особливості церковних колядок.  Їх джерелом були християнські моралізаторські притчі та епізоди біографії Христа. Наспіви виразні, досконалі, не відрізняються від фольк мелодики.  12. Структура колядок та щедрівок.  Складочислова форма ЩЕДРІВОК (4+4) без приспіву та, зрідка, (5+5) з приспівом , що має будову 4+4.  КОЛЯДОК (5+5) з різноманітними приспівами (3+5+5+3), з 4-складовим приспівом.  13. Загальна характеристика весняного фольклору.  Початком весни вважали весняне рівнодення, після християнізації – Благовіщення, також коли перші проталини з’являться, почнуть повертатися птахи, річка скресне. Істотна риса веснянок – їх зв’язок з рухом, танцем. Такого розвитку танків, як у веснянках не зустрічається ніде.  14. Основні різновиди весняного фольклору.  Пантонімічні сценки та ігри, спів веснянок-закличок, водіння танків та ігор зі співами.

15. Веснянки-заклички: ообрядово-етнографічний контекст та особливості виконання.  Співали найпершими. Їх роль – прискорити прихід весни, випрохати у природи щедрого літа, з’являються мотиви кохання і парування. Дівчата, гарно вбрані, співали на узвишші. Характерними були гуканки, якими відлякували зиму.  16. Величальні весняні пісні.  Називають ринцзівками, волочебними, ранцівками. Гурт хлопців ходив по селу та співав цих пісень на честь дівчат, дівчата давали їм за це крашанки. Проводили вдосвіта на Великдень після служби. Також з цими піснями гурти хлопців (як і з колядками) ходили по хатах. Структура: зачин ( привітання, просіння дозволу), хід (величання), кінцівка (натяк на нагороду, славослов’я адресатам); приспів «Христос Воскрес!».  17. Музичні особливості русальних пісень.  Невеликий діапазон, в межах малої/великої терції + субкварта; закінчуються гуканками.  18. Регіональна специфіка троїцької обрядовості.  19. Основні музичні типи купальсько-петрівчаних пісень.  1) Складочислової структури (5+4) «Ой на Івана на Купайла там ластівочка купалася»; Лівобер, Поділля, Київщина.  2) Будова (6+6)+ приспів «Через наше сельце везено деревце. Калино-малино, ягода червона»; подільсько-волинськиий регіон  3) Будова (4+4+3), характерний для купальських та русальних; Широко розповсюдджений, нема лише на Зх Поділлі та лівобер Поліссі.  4) П(4+4)П – обрамлений тип з початковим і кінцевим рефреном; Лівобережжя, Подністров’я.  За ладом і мелодикою: 1) терцієво-квартовий різновид – ознаки архаїчності, яскраво виражений обрядовий відтінок; 2) квінтовий – споріднений з першим, але розширений амбітус, поява двоопорності, «ліризація»; 3) інші, які зараховані сюди за тематикою – лірична/моторна ритмо-мелодика.  20. Охарактеризуйте типи А, Б, В жнивних пісень.  Тип А: нецезурований нерівноскладовий вірш (5-7 скл), напр. 1р (7+7) 2р (5+5)  4-сигментна строфа  десцентна ритміка (на поч короткі тривалості, останні довгі)  Полісся; зустрічається у веснянках.  Тип Б: 3-рядкова строфа (у заспіві повтор 1р) – з експозиційними повторами  Нестабільна кількість скл  Тенденція до цезурування  Галичина і Закарпаття; зістрічається й у весільних піснях.  Тип В: цезурований вірш  Віршовий рядок з 3х сегментів, 3-й інтонаційно ніби окремо від перших 2х  Паралель із весільними п  Волинь, Полісся, Поділля, Київщина.  21. Перегук жнивних пісень з іншими жанрами фольклору.  Купальські, русальні, веснянки-заклички, весільні.  22. Пісні до обряду хрестин. Жанрова характеристика, музичні особливості.  За змістом пісні групуються навколо дійових осіб: це сам новонародже¬ ний, мати і батько, але найбільше пісень адресується бабі-повитусі, кумі та куму. У родинах немає наспівів “формульного” складу, тобто, таких, які за ритмомелодикою були б складником тільки цього обряду і ніякого іншого. Істотну частину репертуару складають жартівливі і танцювальні пісні. В гумористичному світлі в них подаються образи баби, куми та кума. Ці пісні з музичного боку належать до загальних розрядів жартівливої і танцю¬ вальної пісенності (розглядаються нижче). Слід лише сказати, що прак¬ тично кожна пісня, де згадано кумів, тематично тяжіє до обряду родин. Не виключено, що усі вони в минулому належали до свята народження дити¬ ни і лише згодом, в міру ослаблення обряду, перейшли в інші розряди фольклору.  23. Загальна характеристика основних типів весільних пісень.  Ладкання: у кожній місцевості по 2-4 таких типи  В їх давніх ритмоінтонаціях живуть жанрові прикмети (весільні)  На 2-4 наспіви сотні текстів, отже це наспіви-формули (Ф. Колеса)  Така назва в Зх У-ні, Центр та Сх – немає спец назви  Журні: менш поширені, ніж ладкання  Ліричні – у цьому відмінність від мінорних ладкань  В Подніпров’ї та на Лівобер це важлива сторона весілля, що на дівич-вечорі, завиванні гільця, розплітанні коси, покриванні молодої, співи молодій на посаді – для найдраматичніших моментів. 

24. Багатоголосся та гуртове виконавство на весіллі.

Сольне виконання не зафіксоване. Лише заспів (і то не завжди) може виконуватися однією співачкою, а далі підхоплюється хором. До сьогодні на весіллі переважає унісонно-гетерофонна фактура. З середини XX ст. спостерігається інтенсивне проникнення у весільні співи багатоголосся (особливо на Лівобережжі). У розподілі голосів весільний спів дотримується загальної обрядової традиції: гурт поділяється на два яруси - гору і низ. У весільних піснях лівобережної традиції є й спроби виводити, однак вони залишаються не­ послідовними. Все сказане вище можна підсумувати так: розщеплення унісону відбувається на мелодико-лінеарній основі, але по вертикалі співаки праг­ нуть до консонантизму (терції, квінти, тризвуки, октави, унісон). Це-свідчен­ ня високого ступеню усвідомлення фонічного ефекту вертикалі (акустич­ них особливостей відтворення звукокомплексів) і розрізнення таких якос­ тей гармонії, як консонанс і дисонанс. Свідоме ставлення до вертикалі особливо ясно видно у непідготовле- них гармонічних затриманнях. Найчастіше таке затримання має вигляд переходу кварти в терцію: рухається верхній голос на секунду вниз на тлі витримуваної основи. Спів із затриманнями особливо показовий для Чер­ нігівщини, хоча не чужий і для Центральної та Степової України. Рідше можна зустріти затримання, коли секста переходить у квінту або секстакорд у квінтакорд. Весільні підголоскові пісні, особливо повільні, наближаються до ліри­ ки: з ’являються розспіви складів, огласовки, передихи серед слова. У середньому Подніпров’ї поширено різновид співу з виводом у головно­ му регістрі. Через специфічні умови резонування такий вивід за народ­ ною термінологією зветься “тоньчик”, а в фольклористичній літературі іноді - “фальцетний підголосок” (неопертий, з різкуватим відтінком звук, позбавлений обертонів). Тоньчик іде, як правило, в октаву до од­ ного з двох нижніх голосів (коли є два яруси) або в октаву з основним наспівом (коли він унісонний). Оскільки тоньчик відносно слабкий і веде його одна співачка, він забарвлює загальне звучання гурту темб­ рально. Хоч тоньчик і не додає принципово нової лінії (тобто нових різноіменних звуків), - його поява миттю змінює загальний колорит звучання. Двоголосся набуває рельєфності, об’ємності, звук гурту стає дзвінким, міцним, а протиставлення тембрів надає драматичним пісням гостроти. У піснях святково-величальних тоньчик надає співові дзвінкості і сили, а в “передирках” - пронизливої задерикуватості. До особливостей Полісся належить бур донне багатоголосся. Це різно­ вид гетерофонії, побудований на підкресленні централізуючої ролі нижнього 101 устою, над яким пливе наспів, вступаючи з низом у різні консонантно- дисонантні співвідношення (секунди, терції різного виду, рідше кварти і квінти). Бурдон існує поруч із формами двоярусного співу. Особливо це показово для Чернігівщини. Там же існує й ще одне цікаве явище - багато­ голосий розспів кінцевої гуканки. Подібне явище поки що ніде більш не зафіксовано

Багатоголосий розспів гуканки справляє в живому виконанні надзви­ чайне враження: напружено звучать у високому регістрі голоси, музичні інтервали видобуваються в натуральному строї і тому вони по-справжньо­ му дзвенять. Все разом утворює прекрасний фінал-апофеоз кожної строфи (чи рядка). Значно рідше у весільних співах трапляються гомофонно-гармонічні елементи

25. Основні функції хорів у весільному обряді.

Епічна функція: супровід і пояснення важливих подій, фіксування уваги на поворотних моментах та призначенні самого одруження; драматична: обумовлюється необхідністю виступати від імені головних дійових осіб весілля, ведення діалогів, перемовок; режисерська: проявляється, коли в ролі розпорядника весілля хори дають учасникам поради і накази; інтермедійна: спів різних необрядових пісень, що не належать до обрядово- ситуаційних ліній весілля.

26. Необрядова музика на весіллі

Танцювальні пісні типу коломийок, козачків, гопаків; польки, частівки;

пісні гумористичного змісту;

побутові ліричні пісні та їх види.

27. Особливості виконавства голосінь

На похоронах голосіння не мають вірш форми, але близькі до ритміз. від 4-5 до 8-12складів, невеликий діапазон, мелодична лінія спадна

Невеликий діапазон, мелодична «спадність» будови; регульованість складонотами із зупинкою на одному з нижніх ступенів ладу: І, ІІ чи ІІІ; ритмомелодика вільна, не регламентований спів; наявність регіонального колориту.

28. .Яку форму має мелодична лінія фраз голосінь?

Спадну форму: кожна фраза починається короткими досить швидко рецитованими складонотами і завершується зупинкою на одному з нижніх ступенів ладу (І, ІІ чи ІІІ).

29. Якою є ритмомелодика голосінь?

У цілому складає враження вільного, майже нічим (крім нижнього ладового устою) не регламентованого співу.

30. Основні різновиди дит фольклору.

 Фольклор дорослих(колисанки, забавл, утішки, потішки) і власне дит. фольклор(страшилки.ю лічилки, магічні викликання)

31. Муз. Особливості колискових пісень та забавлянок.

Колиск - виконуються на піано, сугестія, плавно, забавлянки - короткі, ритмічні, зрозумілі дітям

33. Характеристика будови дум. Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінною від усіх інших віршових форм українського фольклору. Неподібність дум до інших жанрів визначається передусім манерою виконання. Виконувались думи речитативом, що було своєрідною формою декламації в урочистому, піднесеному стилі. Драматизм виконання підсилювався музичним супроводом — грою на кобзі (рідше бандурі чи лірі). Віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях. Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі. Тому дуже важко (або й неможливо) вивчити їх напам'ять дослівно. На думку дослідників, кожен кобзар переймав від свого вчителя зразок рецитації (речитативного виконання) лише в загальних рисах, а тоді витворював свій варіант мелодії, під який виконував усі думи свого репертуару. Тобто досить гнучка та вільна щодо словесного та музичного вираження дума ніби завжди народжується заново, імпровізується. Жоден наступний варіант думи, навіть якщо вона виконується одним і тим самим виконавцем, не є тотожним з попереднім: у ході відтворення одні елементи мимоволі опускаються, інші додаються, тому думи належать до найбільш імпровізаційних видів фольклору.

34. Ладова основа дум.

М. Лисенко, Ф. Колесса, пізніші дослідники сходяться на тому, що звукоряд дум - хроматизована дорійська шкала із варіантним IV ступе­ нем: частіше він підвищений, але може бути натуральним та варіантно- змінним навіть у виконанні одного кобзаря62. Проте це - тільки перша зовнішня ознака. Оригінальність ладу виявляється при аналізі його внут­ рішньої будови.

35. Історичні пісні. Жанрова хар-ка.

На відміну від такого широкого поняття як історизм фольклору, існує більш конкретне поняття історичного змісту народних пісень. В піснях зображуються події, історичні особи, різні сторони життя соціальних про­ шарків. Ті пісні, в яких відбито події, імена та ставлення до них, і назива­ ються історичними. Залежно від того, яка міра історизму властива пісні і який історичний зміст відображено в ній, історичні пісні поділяються на чотири класи: 4. З конкретно-історичною підосновою - згадуються дійсні події та імена історичних осіб (пр. 74 “Ой полети, галко” - про зруйнування Січі, пр. 75 - “Максим козак Залізняк” - про Коліївщину). 2. Пісні з загально-історичною підосновою - збережено не так деталі, як загальний колорит, дух епохи (пр. 73 “Зажурилась Україна, що нігде прожити” - про часи татарщини). 3. Пісні з соціально-побутовою підосновою. Насамперед це деякі з пісень про козацтво, чумацтво, наймитування, кріпацтво, наймитство. Вони складалися за цілком певних історичних умов, тому в деяких з них більш- менш ясно проступають риси історії побуту, торгівлі, військової справи, соці­ альних заворушень, правових відносин (пр. 79 “Ой не пугай, пугаченьку”). 4. Пісні з соціальною, класовою підосновою. Це переважно творчість другої половини XIX -початку XX ст. Зокрема, сюди зараховуються деякі західноукраїнські “гамерицькі” пісні (див. розділ “Заробітчанські пісні”, пр. 108 - про трудову еміграцію в Америку, викликану зубожінням селянства)

36. Ритміка, форма та мелодика іст. Пісень

Різні складові розміри. 21. (4+4), (4+6), (4+4+6).

Порівняно з віршовою формою, яка переважно дворядкова, в музичній формі історичних пісень дещо ширше вживано три- та чотирирядковість. Вона виникає на базі текстових повторень, але музичний матеріал при цьому або значно варіюється, або ж видозмінюється.

Вживано три типи мелодики: речитативну, кантиленну, моторну (мар­ шову і танцювальну). Для речитативних наспівів характерні оповідальні інтонації, за допомогою яких в народній музиці переважно й створюються епічні образи.

37.

Вживано два види багатоголосся: гомофонно-гармонічне та підголос- ково-поліфонічне, а також третій - проміжний (мішаний), де поєднуються прийоми двох попередніх видів багатоголосся. У піснях маршового складу (або близьких до них, з регулярною ритмікою) переважно поширилося гомофонно-гармонічне багатоголосся.

Дослідник українського фольклору В. Й. Харків відзначав: “Історичні пісні та пісні на соціальні теми належать переважно до чоловічих пісень”7

Так було за часів виникнення історичної пісні, те ж, в основному, спостері­ гається й зараз. Але згодом вони переходили й до жіночого репертуару, а інколи навіть створювалися жінками. Тому за складом співочих гуртів серед історичних пісень можна виділити чоловічі, жіночі та мішані.

38. Виконавські стилі балад.

епічний, пісенний і протяжний

39. Форма, мелодика та ладова специфіка пісень – хроні.

Співанки-хроніки створюються та поширюються в ареалі “коломийково­ го мислення”, через що більшість з них має складочисловий розмір (4 + 4 + 6). Дуже рідко зустрічається розмір (6 + 6). Строфи співанок-хронік вик­ лючно дворядкові двох різновидів - АА або АБ.

Провідний тип мелодики співанок-хронік - речитативно-декламацій­ ний.

Свої особливості мають співанки кантиленного та речитативного типу. Кантиленні наспіви більшою частиною належать до мажоро-мінору. Ма­ жор вживається натуральний, а мінор - гармонічний, часто з паралельною змінністю. Мелодії пісенного типу з їх загальною орієнтованістю на мажоро­ мінор є побічним відгалуженням у співанках-хроніках: вони слабо віддзер­ калюють ладову специфіку жанру в цілому.

40. Авторство у піснях-хроніііках.

Авторство співанок-хронік - суттєвий аргумент на користь того, що і пісні інших жанрів, які зараз існують у сотнях варіантів, були колись упер­ ше створені талановитими одинаками, їх імена втрачені тому, що в давнину авторству не надавалося значення, а частіше воно навіть не усвідомлюва­ лося. Схиляючись на користь пріоритету індивідуального начала в одвічній взаємодії колективного та індивідуального внесків у пісенну творчість, Ф . М. Колесса аргументував свою позицію посиланням на співанку “Про Василька з Княжівського”82. Серед авторів-виконавців співанок-хронік відомі Антось Люклян (село Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області), Параска Плитка (село Криворівня Верховинського району Івано-Франківської об­ ласті), Софія Андрицуляк (село Плоска Путильського району Чернівець­ кої області) та багато інших.

41. У чому полягає відмінність мелодики балад від інших жанрів? Мелодика тяжіє до індивідуалізованої образності.

42. Які види співу переважають у баладному багатоголоссі? Мішані - взаємодія підголосковості та гомофонно-гармонічних елементів. 43. Охарактеризуйте 3 підгрупи козацьких пісень. З історичним підтекстом - без точних істор. ознак; Пісні, в яких зображено різні сторони козац. побуту; Ліричні, умовне зарахування яких до козац. можливе за використання слова «козак» 44. За якими принципами укладаються строфи в коз. піснях? За ізометричним - дотримання однакової кількості складів у рядках. 45. Назвіть типи мелод. і виконавс. стилів наспівів козац. пісень? Кантиленно-пісенний та парландово-речитативно-декламаційний.  46. До яких співочих стилів належать чумацькі пісні? До чоловічих співочих стилів. 47. Яка строфіка чумацьких пісень? Переважно дворядкова, зустрічається трирядкова – експозиційний повтор. 48. Із яких наспівів складається мелос чумацьких пісень? Із кантиленних, моторних та речитативно-декламаційних. 49. Яка ознака є характерною для ладової будови чумацьких пісень? Сплав старовинних ладів, рідше автентичних; діатоніки і мажоро-мінору. 50. У якій фактурі створено всі відомі багатоголосі пісні про чумакування? У підголосково-поліфонічній.

51.  Солдатські пісні діляться на 2 групи: а)пісні в яких зображений солдатський побут( походи, війна, залицяння, смерть солдати) б) інші тематичні-розряди де солдатське життя не відображене.

52. Рекрутські пісні в цілому належать до наспівного ліричного типу (в основному, кантиленна мелодика).

53. Можна виділити такі групи наспіві у рекрутських та солд. піснях: -Ліричні наспіви з розспіваною мелодикою і багатоголоссям підголоскового-поліфонічного складу -Маршові- найбільш типові для солд. фольклору і мають моторний тип мелодії -Танцювальні-з чіткими рисами танці таких як полька, козачок, мазурка, вальс.

54. Серед рекрутських пісень поширена кантиленна мелодика.

55. Вживання складочислових форм в наймитсько-заробітчанських піснях нараховується понад 40. Серед них - двосегментні (4 + 3), (4 + 4), (5 + 4), (6 + 6); трисегментні (4 + 4 + 4), (4 + 4 + 5), (4 + 4 + 6), (6 + 6 + 5); гетероритмічні (6 + 6)+ (4 + 4 + 6), (5+5)+ (4 +6+ 5), (5+ 5)+ (4+ 4+ 6) та ін. Але частотність вживання кожної із складочислових форм неоднакова. Практично вживаність тієї чи іншої форми залежить від варіантного розгалуження конкретних поетичних мотивів, бо варіанти, як правило, роз­ 187 співуються з дотриманням однієї складочислової схеми. Наприклад, усі 27 варіантів пісні “Нема гірше так нікому, як бурлаці молодому”, які подано у томі “Наймитські та заробітчанські пісні” (крім пісні під літерою “Ч ”), спираються на складочисловий розмір (4 + 4).

56. За мелодикою більшість наймитських та заробітчанських пісень нале­жить до кантиленного типу. (але кантиленність досить різна: є широкі, повільні наспіви, є пісні з нахилом до регулярності),

а деякі до речитативно-декламаційної. Моторна мелодика не зустрічається за виключенням лемківських пісень.

57. Ладові структури наймитсько-заробітчанських пісень належать до двох стильових та хронологічних шарів: давнього і нового. Наспіви давнього походження рідко зустрічаються в їх первісній “чистоті”. До таких нале­ жать “Багацький син по обіді йде до корчми пити”. Частіше, однак, у формуванні наспіву бере участь старовинна ладова ос­ нова, на яку накладаються пізніші явища (насамперед ввіднотоновість і квінта- кордові або квартсекстакордові звороти у наспіві, особливо на початку). Наспіви нового шару заробітчанських пісень, як правило, широкого діа­ пазону (октава і більше). Інтонаційна логіка спирається на єдиний ладо­ 189 вий центр - тоніку. Через це поширено паралельну змінність, показову для мажоро-мінору. Особливо часто зустрічається гармонічний мінор. Не­ рідко він чергується з натуральним - як у пісні “У неділю рано”:

58. Зміст - це головне, чим пісні про кохання найбільше відрізняються від пісень про родинний побут.

Пісні про кохання і пісні про родинний побут - два значних тематич­ них розряди української лірики. В них окреслюється лірико-побутова те­ матика, показова для двох різних за віком і сімейним станом категорій співаків: кохання (у його інтимно-радісних і драматичних проявах) особ­ ливо цікавить неодружену молодь, зокрема дівчат; родинні стосунки (в усій їх складності) глибше зачіпають інтереси, а, отже, художню уяву лю­ дей середнього покоління (передусім жіноцтва). Такий розподіл тем та інтересів, звичайно, не абсолютний, в житті пісні вільно переходять від однієї вікової категорії співаків до іншої.

За структурою текстів, музичними і виконавськими особливостями пісні про кохання майже неможливо відокремити від пісень про родинний по­ бут, їх розрізняють, виходячи із змісту текстів.

59. Як і пісні про кохання, пісні родинного побуту зараз переважно співа­ ються як гуртові.

Записи повоєнних десятиліть свідчать про інтенсивне поширення ба­гатоголосого, зокрема, підголосково-поліфонічного співу: одноголосі варі­анти все більше заміщуються багатоголосими.

60.  Рухаючись зі сходу на захід збільшується моторна ритміка у лемківських піснях та на Закарпатті, зростає кількість мажорних наспівів, ритмомелодика формується під впливом музично-діалектичних особливостей конкретних регіонів.

Ритмомелодика ранньотрадиційних наспівів, при усій їх різнома­нітності, все ж менше диференційована, ніж у ліричному мелосі.

61. Що є показовим для структури жартівливих пісень? Уживання приспівів. 62. За якими чинниками можна виявити близькість жартівливих і танцювальних пісень? За музичним складом – лад, мелодика, багатоголосся, ритміка. 63. Із яких компонентів складається побутове виконання танцювальних пісень? Зі слова, музики і танцювальних рухів. 64. За яким принципом проводиться групування пісенно-танцювальних та інструментальних мелодій? За формою танцю: козаки, гопаки, метелиці, краков’яки, польки тощо. 65. Що є суттєвою рисою ритміки танцювальних пісень? Випадіння одного, або, рідше – двох складів у 4-складових групах тексту, внаслідок чого утворюються розміри (4+4), (3+3), (3+4). 66. Яку форму має переважна більшість танцювальних пісень? Проста 2- або 4 –рядкова. 67. Ритміка якої форми прослідковується в танцювальних піснях? Чіткої форми. 68. Чим характеризується структура коломийкової строфи? Це два 14-складові рядки із паузою після четвертого складу і цезурою після восьмого складу. 69. Під які наспіви, як правило, виконуються коломийкові тексти? Моторні або речитативно-декламаційні наспіви. 70. Чим відзначається складочислова будова коломийки? Надзвичайною стабільністю форми – (4+4+6). 71. Назвіть два погляди вчених-фольклористів на коломийку? Коломийка як жанр українського фольклору; коломийка як форма. 72. Що визначає найголовніші прикмети коломийки? 14-складовий вірш (4+4+6). 73. Які пісенні твори зараховуються до народних романсів? Твори, що здобули поширення серед освічених верств суспільства та у міському середовищі.

74. Муз. характеристика пісень-романсів. Нескладна структура (куплет чи куплет з приспівом), дохідлива проста мелодія, імпровізований акомпанемент. 75. Жанрова характеристика стрілецьких пісень. Характерна ознака стрілецьких пісень — їх патріотичність. Для стрілецьких пісень характерні також образність і ліризм. Стрілецькі пісні поділяються на похідні (маршові) та ліричні. Серед стрілецьких пісень є авторські й народні. Похідні пісні січових стрільців відзначаються почуттям патріотизму, відданості Україні, готовності покласти за неї своє життя.

76. Яка ритміка насамперед використовується в стрілецьких піснях? Регулярна, яка може порушуватися. 77. Що переважає в мелодиці стрілецьких пісень? Мелодика моторики і кантиленни. 78. Що панує в ладовій структурі цього жанру? Мажоро-мінор. 79. Що найширше використовується в багатоголоссі стрілецьких пісень? Терцієвий паралелізм, гомофонно-гармонічна структура. 80. Яку переважно форму мають стрілецькі мелодії? Музичний період, двочастинну побудову або період із приспівом. 81. Особливості музичної будови повстанських пісень.  Мають переважно куплетну будову, де друга половина строфи повторюється як рефрен.