1. Суспільно-історичні передумови виникнення і розвитку романтизму.Головні риси естетики романтизму.

На рубежі XVIII—XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Його можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. Головними подіями, що дали поштовх до зародження романтизму, були Французька буржуазна революція 1789 — 1794 рр. та наполеонівські війни, що розпочалися після неї, промисловий переворот в Англії Подальший розвиток романтизму припадає на період Реставрації (1815 — 1830 рр.) та 30 — 40-ві рр. Згодом домінуючим напрямом став реалізм, на зміну якому у 1870 — 1900 рр. прийшов натуралізм. Передумови виникнення романтизму: Світоглядні: ідеї братів Шлегелів, Ф. Шеллінга, І. Канта, И. Фіхте та ін. Естетичні: сентименталізм, угрупування «Буря і натиск», творчість Й. Гете і Ф. Шіллера, теорія народності Гердера. Історичні: історичні події в Європі, зокрема Велика Французька революція 1789 — 1794 рр. Романтизм виник у той час, коли Європа пережила сильне духовне розчарування у зв'язку з подіями Французької революції 1789 — 1794 рр. та наполеонівськими війнами. Ставилися під сумнів переконання, що людині під силу перебудувати на краще суспільний порядок на основі розуму, і це пригнічувало. Адже революція привела до суспільної гармонії, вона скінчилася розгулом насильства і кривавим «якобінським терором». Так було завдано удару по вірі в розум, його могутність, силу. Саме цим пояснювалося глибоке розчарування, яке охопило багатьох митців-романтиків. і. Саме тут треба шукати витоки образу розчарованого в житті героя, оспіваного романтиками. Передромантизм — явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували ґрунт для розвитку романтизму. Риси: • зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості; • відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості; • виникнення поняття «романтичного», що передувало появі терміна «романтизм». Ранній романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.) Доба наполеонівських війн та період Реставрації утворили першу хвилю романтизму. В Англії це творчість поетів Дж. Г. Байрона, Персі Буші Шеллі, Дж. Кітса, романіста В.Скотта, у Німеччині — майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне. Розвинені форми (20—40-ві рр. XIX ст.). Друга хвиля романтизму розпочинається після липневої революції у Франції та після повстання у Польщі, тобто після 1830 р.  Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка вела початок від цього часу і була представлена романістичними творами Дж. Ф. Купера, Е. По. Пізній романтизм (після революції 1848 р.). Загальні естетичні принципи романтизму: • містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом); • кохання — шлях пізнання таємниці буття; • ствердження самостійності, неповторності кожної людини; • центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній; • заперечення канонів у творчості; • поет — вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне «я». Він ставить себе високо над натовпом; • фантазії відводиться головне місце; розуму — другорядне; • незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній — спустошений життям, пасивний; з другого боку — бунтар, протестант); • любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії); • пошуки ідеалу; • відкриття краси народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів; • незадоволення суспільним ладом. Усі романтики вважали, що існував трагічний розрив між їхнім уявленням і реальним життям. Людина у мистецтві романтизму завжди трагічна: вона не сприймала дійсність, знаходилася у дисгармонії з собою, вона — бунтар і жертва. Тому романтичний напрям передбачав ліричний бурхливий вияв почуттів. Зі сцени лунали заклики до свободи, до захисту людської гідності.

2. Ранній період творчості Д.Н.Г.Байрона В школі Гарроу 1801 -1805 та університеті 1805 -1808 ,час створення перших ліричних віршів. Найкращі з них зьявилися через закоханість до сусудки Мері Чаворт. Це було глибоке і тривке почуття , яке навчило Байрона кохати і стараждати . Особливо хвилююче він передав свої хвилювання і почуття у вірші « Сон» . Також яскравий приклад вірш « Ти щаслива « , де поет розповідає про візит у дім Мері , про ніжність до її сина. Рані ліричні твори різної тематики були об’єднанні поетом в 4 збірки , які виходили друком у 1806-1808 . але в цілому ці твори близькі до поезії класицизму , яку Б. високо цінував . В них є простота і щирість , сила почуттів , але вони ще мало оригінальні і за образність і за формою.  Літературні погляди молодого поета цілковито виявились у юнацькій збірці «Години дозвілля». Вірші, що увійшли до цієї збірки, були наслідувальними. Мотиви вольнодумства вимальовувалися розпливчасто, а роздуми про швидкоплинність дружби і кохання — меланхолійно. Найбільш типовими для цієї збірки стали спогади про дитинство. А перша сатирична поема «Англійські барди і шотландські спостерігачі» не свідчила про оригінальність поглядів щодо призначення мистецтва і митця Але позиція молодого Байрона щодо цієї теми зберігається і в більш пізні періоди його творчості. Усе своє життя він дотримувався класицистичної теорії мистецтва і розуміння завдань поета. Деякі ранні твори поета було видано лише після його смерті. Серед них сатира «Прокляття Мінерви», в якій поет водночас звинувачував тих, хто грабував народ Греції, і прославляв античні шедеври священного храму в Афінах. Отже, високі громадянські і політичні мотиви властиві навіть ранній творчості Байрона. І лише поема «Паломництво Чайльд Гарольда» стала новим етапом у творчості Байрона. Адже в ній через внутрішній світ персонажа й автора розкриваються і героїка давніх та нових часів, і трагічні проблеми сучасності.