До теми 13 „Стрільба прямою наводкою ”

Поразка цілей стрільбою прямою наводкою із гармат

Для поразки броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бронебійний снаряд, а за їх відсутністю — осколково-фугасний снаряд з ударним підривником з установкою на фугасну дію або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію. Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують бетонобійний снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або осколково-фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну дію; для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію. Для поразки відкрито розташованої живої сили і вогневих засобів застосовують осколково-фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповільнену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива—на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником (трубкою); якщо жива сила і вогневі засоби розташовані в кам'яних та цегляних спорудах, застосовують осколково-фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.

В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або найближчому до нього заряді. Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по карті або окомірно.

Відраховану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають з врахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсутні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат поправки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визначити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш вразливій її частині,

Прицільну марку (перехрещення панорами) під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в одну сторону, наприклад, зліва направо або зверху вниз.

Під час стрільби по рухомих цілях навідник виводить прицільну .марку (перехрещення панорами) вперед у напрямку руху цілі і, сполучивши точку прицілювання з прицільною маркою (перехрещенням панорами), здійснює постріл.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю і напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків (хмарці розриву або вирві) або за допомогою спостереження відхилення траси відносно цілі (точки прицілювання).

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком і висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються вірними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

Поразка нерухомих цілей стрільбою із гармат

Гармату наводять у призначену точку прицілювання і перший постріл проводять на вирахованих установках. Якщо відбулося влучення в ціль, для знищення (зруйнування) якої потрібно декілька влучень, продовжують стрільбу на тих же установках або змінюють точку прицілювання для обстрілу неураженої частини цілі. Стрільбу ведуть до виконання вогневого завдання.

Отримавши промах, оцінюють відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах та напрямку в поділках кутоміра, вводять в установку прицільних приладів коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням з протилежними знаками, і здійснюють наступний постріл.

За сприятливих умов (під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих в бік гармати, а також у випадку значного перевищення вогневої позиції над ціллю) дальність та напрямок коректують позначками по вирві (місцю падіння снарядів), для чого: після пострілу відновлюють наводку гармати; механізмами кутів прицілювання (відбивачем панорами) та бокових поправок (кутоміром панорами) сполучають прицільну марку (перехрещення панорами) з вирвою (місцем падіння снаряда); підйомним та поворотним механізмами гармати наводять прицільну марку (перехрещення панорами) в точку прицілювання та продовжують стрільбу.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 виміряють за допомогою сітки прицілу відхилення вирви (місця падіння снаряда) від точки прицілювання за напрямком і висотою та змінюють точку прицілювання на значення виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленням вирви (снаряда).

У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах (позначками по вирві) оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знака. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50 м, і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілювання за висотою.

Коли є бокове відхилення одночасно зі зміною установки прицілу, командують доворот у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення (траси) від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Якщо під час стрільби визначено відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах або можливе відмічання по вирві (місцю падіння снарядів), діють у відповідності до ст. 353 та 354.

По цілях, що знаходяться на небезпечній відстані від своїх військ, вирахований приціл збільшують на 200 м.

Отримавши перельот, наближають розрив до цілі відмічанням по вирві (місцю падіння снаряда) або послідовними стрибками прицілу в 100 м для усіх систем. Захопивши ціль у вилку, продовжують стрільбу за загальними правилами.