13. Виховання і освіта в епоху середньовіччя…..

"Епоха європейського середньовіччя охоплює часовий період V- поч. VI ст. Від часів Римської імперії вона унаслідувала християнську релігію в її західному різновиді відомому як католицизм (з 1054 р.), Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і

освіти в цю епоху. Церковне виховання - основний тип середньовічного виховання. Воно здійснювалося у християнських родинах і головним чином в церковних школах, які тоді були найпоширенішими

У церковних школах проповідувався аскетичний спосіб життя і практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють спасінню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокутування гріхів. Церковні школи, які призначались тільки для хлопчиків,

ділилися на кілька різновидів; монастирські, соборні (або кафедральні та парафіяльні). Монастирські школи, які відкривалися при монастирях, були внутрішніми і зовнішніми: у перших навчалися хлопчики, яких батьки віддавали в монахи і які жили в монастирях; зовнішні школи відвідували хлопчики мирян.

При єпископських резиденціях відкривалися соборні або кафедральні ніколи (при кафедрі єпископа). Вони також ділилися на внутрішні і зовнішні. Найбільш поширеними були парафіяльні школи.

У зовнішніх .монастирських та зовнішніх соборних школах навчання було подібним до освіти, яку давали парафіяльні школи. Зміст освіти у внутрішніх шкаїах був дещо ширшим. Тут вивчалися додатково ще "сім вільних мистецтв" – повне зведення середньовічних наук. У VI ст. це зведення було

розділене на два цикли: "тривіум" - граматика, риторика і діалектика; "квадривіум" арифметика, геометрія, астрономія і музика. Лицарське виховання одержували діти світських феодалів. Його метою було виробити у, майбутніх лицарів ("панів землі і селян") кріпосницьку мораль, навчити вести себе у "вшцому товаристві" і дати військово-фізичну підготовку через часті озброєні сутички між феодалами. Середньовічне лицарство ставилося з презирством до всіх видів праці, включаючи і розумову. Навіть елементарна грамотність аж до XII ст. не вважалася обов'язковою. Тому багато представників лицарського стану (графів, герцогів) у період раннього середньовіччя були неграмотними Сини феодалів виховувалися в дусі "семи лигіарськіа чеснот",куди входили: уміння їздити верхи, плавання, володіння списом, мечем і шитом, фехтування, полювання, гра в шахи та вміння складати вірші й грати на музичних інструментах. Система практичного виховання охоплювала основну масу бідного населення, яке, як уже відомо, не отримувало будь-якої організованої освіти у школах. Сюди входили передусім селяни, а також-дрібні ремісники. їх діти виховувалися батьками в повсякденній праці на городі, в полі, у майстерні Навчання праці, що було безпосередньою .метою такого виховання, і сама праця здійснювались одночасно. Про елементарну розумову освіту дітей у даному випадку говорити не доводиться.